Карасин (Прилісненська сільська громада)
| село Карасин | |
|---|---|
_06_(YDS_3158).jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Камінь-Каширський район |
| Громада | Прилісненська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1566 |
| Населення | 732 |
| Площа | 2,234 км² |
| Густота населення | 282,9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44612 |
| Телефонний код | +380 3376 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д.Координати: 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
164 м |
| Водойми | озеро Тросне, озеро Святе |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44612, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Карасин, вул. Центральна, 23а |
| Карта | |
  Карасин | |
 Карасин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кара́син — село в Україні, у Прилісненській сільській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 632 осіб.
Історія села[ред. | ред. код]
Федор Сангушко володів селом Карасин, яке придбав у Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час майже повністю зникло. Риба і дичина були основними засобами для існування перших поселенців. Назва села походить від великого улову риби в озері, зокрема карася — Карасин. Перші згадки відносяться до середини XVI століття.
Люди[ред. | ред. код]
- Богайчук Василь Панасович (1969—2024) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, помер 14 січня 2024 року.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 651 особа, з яких 298 чоловіків та 353 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 628 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,84 % |
| російська | 0,16 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Природи[ред. | ред. код]
За два кілометри на північний захід від населеного пункту розкинулося мальовниче озеро Тросне. Влітку воно збирає на своїх берегах численну кількість відпочиваючих.
За 1 км на південь від озера Тросне знаходиться озеро Святе, неподалік якого розташована ботанічна пам'ятка природи «Болітце».
Архітектури[ред. | ред. код]
Духовну та архітектурну цінність становить Свято–Михайлівський храм. Церква збудована в 1691 році. Дерев'яна, тризрубна, одноповерхова. Дзвіниця прибудована у 1882 році. Храм і дзвіниця збудовані в єдиному стилі. До загального плану входить вівтар з прибудованою паламаркою, центральна частина храму, притвор із дзвіницею. Основною окрасою є неординарний купол. В інтер'єрі церкви дерев'яна декоративна різьба XIX століття. Тут також є стародавні ікони та церковні книги.
Неабияке зацікавлення у подорожуючих викличе вітряний млин. Млин був побудований відразу ж по закінченню німецько-радянської війни. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро — в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра.
У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Можливо, він знову буде діяти.
Археології[ред. | ред. код]
За 2 км на північний захід від села на західному березі озера Тросне (висотою до 1,5 м) виявлено сліди поселення епохи неоліту. Пам’ятку виявлено Г.В. Охріменком і Д.Я. Телегіним 1977 року. На круглому дюнному підвищенні площею 100х60 м (у шарі ґрунту 5–15 см) зібрано тонку неолітичну кераміку з рослинною домішкою, крем’яні знаряддя: скребки, проколки, сокирки та ін.
Пам’ятка датується серединою V тис. до н. е. Вона наполовину зруйнована під час будівництва дороги Луцьк–Дольськ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Кара́син // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.554
- с. Кара́син-1 // Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область: Пам'ятки археології (Матеріали до "Зводу пам’яток історії та культури України") / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України.. – К., 2018. [Електронний ресурс] – 293 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт Карасина
- Погода в селі Карасин [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Рятуємось від спеки. Відпочинок на озерах Маневиччини. КАРТА
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |