Караякуповська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Караякуповська культура - археологічна культура на Південному Уралі. Дослідниками караякуповська культура спільно з кушнаренковською культурою співставляється з уграми, предками угорців[1] або з протобашкирами.

Караякуповська культура вписується в межі Історичного Башкортостану IX-Х століть. Іноді її називають культурою ранніх башкирів.

Названа по Кара-Якуповському городищу поблизу села Кара-Якупово (Чишмінський район Башкортостану).

Безліч пам'яток караякуповської культури складають поселення. Це Караякуповське, Старо-Калмашевське, Чатринське, Таптиковське, Кушнаренковське, Чукраклінське, Удєльно-Дуванейське, Сасикульське, Давлекановське городища. Площа городищ складає до 1000 кв. метрів. Розташовувалися вони на височинах, були укріплені одним-двома невисокими валами і ровами.

Культура представлена ​​також земляними курганами діаметром 8-10 м, висотою 40-60 см над могилами. Близько могил і всередині них зустрічаються сліди ритуальних поховань коня (шкіри, голови і чотирьох ніг). Приміщення шкіри коня вказує на гунські традиції цієї культури. Людей ховали в дерев'яних трунах. Дно трун встеляли повстю, вовняною матерією і циновкою. Труни перед опусканням в могилу тримали на вогні. Цим імітувався обряд трупоспалення. Ноги померлих часто зв'язувалися мотузками - щоб небіжчик не міг встати і принести шкоду тим, хто залишився в живих. На труни клали сідельні і уздечні набори. Іноді поруч з могилою викопувалися ями-схованки для укладання в них сідельних і уздечних наборів.

Література[ред. | ред. код]

  • История башкирского народа : в 7 т./ гл. ред. М.М. Кульшарипов ; Институт истории, языка и литературы УНЦ РАН. Уфа.: изд. Гилем, 2012. - 400 с.: ил. - ISBN 978-5-02-037008-1. т. 2. – 2012. – ISBN 978-5-91608-100-8
  • Иванов В.А. Путями степных кочевий. Уфа, Башкнижиздат, 1984, С. 38-58.
  • Васюткин С.М. Некоторые спорные вопросы археологии Башкирии. СА, №1, 1968, с. 69-71; Археологическая карта Башкирии. М., 1976, с. 31, 32.
  • Мажитов Н.А. Новые материалы о ранней истории башкир. Уфа, АЭБ, Т.2, 1964б, с. 104-108; 1968, с. 69, 70.
  • Матвеева Г.И., 1968а, 1975; Мажитов Н.А. Южный Урал в VII-XIV вв. Москва, 1977, с. 60-74.
  • Мажитов Н.А. Курганный могильник в деревне Ново-Турбаслы//Башкирский археологический сборник. Уфа, 1959, с. 125, рис. 3; Матвеева Г.И., 1968б, рис. 19.
  • Мажитов Н.А. Бахмутинская культура. М., 1968, табл. 26.
  • Мажитов Н.А. Южный Урал в VII-XIV вв. Москва, 1977, с. 63, 73, 74, табл. XXI, XXII.
  • Мажитов Н.А. Южный Урал в VII-XIV вв. Москва, 1977, с. 17, 19.
  • Ковалевская В.Б., Краснов Ю.А. Рецензия на книгу Эрдели//СА, №2, 1973, с. 287; Амброз А.К. Рецензия на книгу Эрдели//СА, №2, 1973б, с. 297.
  • Матвеева Г.И. Памятники караякуповского типа в Приуралье//Из истории Среднего Поволжья и Приуралья. Куйбышев, вып.5, 1975, с. 19; Генинг В.Ф., 1972, с. 270-272.
  • Старостин П.Н. Памятники именьковской культуры//САИ, вып. Д1-32, 1967, с. 21, 26, табл. 13, 13, 15.
  • Генинг В.Ф. Азелинская культура III-V вв//Вопросы археологии Урала. Ижевск, вып.5, 1963, с. 26, 27, табл. XXIV, 5.
  • Ахмеров Р. Б. Уфимские погребения VI-VIII вв. н.э. и их место в древней истории Башкирии//Древности Башкирии. М., 1951, с. 126-131.

Примітки[ред. | ред. код]