Караїмський цвинтар (Єрусалим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Караїмський цвинтар
Інформація про цвинтар
31°46′01″ пн. ш. 35°13′01″ сх. д.H G O
Мапа

Єрусалимський караїмський цвинтар (івр. בית הקברות של העדה הקראית בירושלים‎) — давнє караїмське кладовище.

Розташування[ред. | ред. код]

Простягається до північних схилів району Абу-Тор, над долиною Гінном у точці, що виходить на гору Сіон. Кладовище знаходиться поруч із оглядовим пунктом Абу-Тор і Цюріхським садом, неподалік від Єрусалимської кінотеки. На його західній стороні знаходиться готель «Маунт Ціон». Кладовище розташоване поблизу арабських кварталів Східного Єрусалиму, і в період до Шестиденної війни поруч із ним проходила прикордонна лінія з Йорданією — міська лінія.

Історія[ред. | ред. код]

Перші дані, задокументовані в академічній літературі про єврейське кладовище караїмів в Єрусалимі, з'являються в працях мандрівників до Єрусалиму, найдавніші з яких датужться 1250 роком[1].

Містить могили часів Другого храму, а також могили членів громади, які поховані в Єрусалимі протягом століть, цвинтар діє донині та використовується членами єврейсько-караїмської громади. Біля в'їзних воріт — старовинна поховальна печера.

В околицях кладовища караїмів у долині Бен-Хіном є велика концентрація похованих печер, витесаних у скелі з часів Першого храму, Другого храму та візантійського періоду. Поховальні печери за часів Першого храму знаходяться переважно у верхній частині долини: поблизу вулиці Мамілла, а також на схилах гори Ціон, на межі басейну султана, біля підніжжя шотландської церкви та на караїмському кладовищі[2].

Похоронна печера на караїмському цвинтарі в долині Бен-Хінном розташована з широким тиловим піднесенням, піднятим з обох боків, і тесаними лавками[3].

На караїмському цвинтарі містяться сотні надгробків різних періодів, більшість з яких на могилах продовгуваті та рівні, на них вигравірувані дати народження та смерті, а також коротка молитва. Деякі надгробки з підписами, які коротко розповідають про померлого[4].

У найдавніший період караїмська громада використовувала стародавній кар'єр та поховальні печери. Поховальні печери слугували своєрідним орієнтиром у XIX столітті й були описані вченими з початку археологічних досліджень Єрусалиму[5].

У 70-их роках XX століття Всесвітня єврейська асоціація караїмів підготувала нову ділянку поховання на кладовищі, і з тих пір там ховають членів громади, жителів міста Єрусалим. Протягом багатьох років цвинтар зазнавав низки погромів та вандалізму над могилами.

Непорозуміння місцевої влади з караїмською громадою[ред. | ред. код]

У 2017 році Міністерство туризму в Комітеті національних інфраструктур просунуло план будівництва канатної дороги до Західної стіни під назвою 86. Запланований маршрут канатної дороги проходить від першого вокзального комплексу в Єрусалимі через долину між Хінномом й горою Ціон і звідти до Сміттєвих воріт. На цьому маршруті також знаходиться старовинне кладовище єврейсько-караїмської громади.

Кладовище перетинає маршрут канатної дороги, тому когенам проблематично скористатися нею, оскільки вони не зможуть перетнути її через заборону священикам заходити на кладовища, за правилами релігії. Перекриття кладовища дозволило б когенам користуватися канатною дорогою. Тільки з цієї причини ініціатори програми, Єрусалимська адміністрація розвитку, звернулися до єврейсько-караїмської громади з проханням добувати дах на цвинтарі в обмін на виділення коштів для розвитку та обслуговування кладовища. Після цього члени громади вперше дізнались про план, який не дозволить їм використовувати канатну дорогу через домішки при побудові даху.

1 лютого 2019 року план канатної дороги для Старого міста був переданий на зберігання Національному комітету з інфраструктури. Єврейська караїмська громада виступає проти проходження канатної дороги через територію цвинтаря[6].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. נתן שור, Sources from Accounts of Pilgrims and Travelers for the History of the Karaites in Jerusalem, 1250-1948 /מקורות לתולדות הקראים בירושלים מכתבי נוסעים ועולי רגל, 1250-1948, JSTOR
  2. גיא בן הינום - נספח ארכאולוגי מספר 63 [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.]. רשות העתיקות (івр.)
  3. אירית יזרסקי, היבטים חברתיים של מנהגי הקבורה ביהודה בתקופת הברזל ב [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]. מחקרי יהודה ושומרון כרך שמיני, תשנ"ח. דעת (івр.)
  4. עיר בראי תקופה - ירושלים החדשה בראשיתה [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.]. כותר, עמוד 50 (івр.)
  5. ירושלים, גיא בן הינום [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.] (івр.)
  6. העדה הקראית והחשש מטומאת מת עומדים בדרכו של הרכבל לכותל [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.] (івр.)