Кара-Богаз-Гол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кара-Богаз-Гол
Kara-Bogaz Gol from space, September 1995.jpg
41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351931000027775553° пн. ш. 53.59523300002777546° сх. д. / 41.351931000027775553; 53.59523300002777546Координати: 41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351931000027775553° пн. ш. 53.59523300002777546° сх. д. / 41.351931000027775553; 53.59523300002777546
Розташування
Країна Flag of Turkmenistan.svg Туркменістан[1]
Регіон Балканський велаят
Розміри
Площа поверхні 18 400 км²
Висота −33 м
Об'єм 128 800 000 000 кубічний метр
Кара-Богаз-Гол. Карта розташування: Туркменістан
Кара-Богаз-Гол
Кара-Богаз-Гол (Туркменістан)

Кара-Богаз-Гол у Вікісховищі?

Ка́ра-Бога́з-Гол (туркм. Garabogazköl) — озеро на заході Туркменістану. Площа 18 000 км².

На берегах озера знаходиться басейн соляного осадонакопичення.

До 1980 — затока-лагуна Каспійського моря, що з'єднувалась з ним вузькою (до 200 м) протокою. У 1980 протока перекрита глухою дамбою, у результаті чого озеро обміліло, солоність підвищилася (більше 310 ‰). В 1984 для підтримки мінімально необхідного рівня розсолу була побудована водопропускна споруда. Через високу випаровуваність площа водного дзеркала сильно міняється в залежності від сезону.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва озера може перекладатись з туркменської мови як «Озеро Чорної Пащі (Горла)» або як «Озеро Чорної Протоки», так як слово bogaz має 2 значення.

Промислове значення[ред. | ред. код]

Промислова сировина представлена відкладеннями солей (галіт, глауберит, астраханіт, епсоміт і інш.), поверхневою ропою затоки (солоність понад 300%) і підземними розсолами (запаси останніх 16 км³). Крім сольової і гідромінеральної сировини, відомі родовища нерудних будматеріалів (крейди, доломіту, гіпсу і інш.). Донні відклади затоки представлені олігоценовими глинами, послідовно перекритими 4 горизонтами мулу і солі. Найбільший — другий соляний горизонт (потужність солі до 10 м). Є одним з найбільших родовищ мірабіліту.

Література[ред. | ред. код]


  1. GeoNames — 2005.