Кара-Богаз-Гол
Кара-Богаз-Гол туркм. Garabogazköl Aylagy | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д.Координати: 41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна |
![]() ![]() ![]() | |||
Регіон | Балканський велаят | |||
Геологічні дані | ||||
Тип | затока | |||
Частина від | Каспійське море | |||
Розміри | ||||
Площа поверхні | 18 400 км² | |||
Висота | −33 м | |||
Глибина макс. | 3,5 м | |||
Довжина | 193 км | |||
Ширина | 154 км | |||
Берегова лінія | 730 км | |||
Об'єм | 128 800 000 000 кубічний метр | |||
Вода | ||||
Солоність | 350 ‰ | |||
Басейн | ||||
Інше | ||||
![]() | ||||
| ||||
![]() |
Ка́ра-Бога́з-Гол (туркм. Garabogazköl, дослівно — «озеро чорної протоки») — озеро на заході Туркменістану. Площа 18 000 км².
На берегах озера знаходиться басейн соляного осадонакопичення.
До 1980 року — затока-лагуна Каспійського моря, що з'єднувалася з ним вузькою (до 200 м) протокою. У 1980 році протока перекрита глухою дамбою, у результаті чого озеро обміліло, солоність підвищилася (понад 310 ‰). У 1984 році для підтримки мінімально необхідного рівня розсолу була побудована водопропускна споруда. Через високу випаровуваність площа водного дзеркала сильно змінюється в залежності від сезону.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва озера може перекладатись з туркменської мови як «Озеро чорної пащі (горла)» або як «Озеро чорної протоки» (слово bogaz має два значення).
Промислове значення[ред. | ред. код]
Промислова сировина представлена відкладеннями солей (галіт, глауберит, астраханіт, епсоміт і інш.), поверхневою ропою затоки (солоність понад 300 %) і підземними розсолами (запаси останніх 16 км³). Крім сольової й гідромінеральної сировини, відомі родовища нерудних будматеріалів (крейди, доломіту, гіпсу і інш.). Донні відклади затоки представлені олігоценовими глинами, послідовно перекритими 4 горизонтами мулу і солі. Найбільший — другий соляний горизонт (потужність солі до 10 м). Є одним із найбільших родовищ мірабіліту.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GeoNames — 2005.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
![]() |
Це незавершена стаття з географії Туркменістану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|