Кара-Чурин-Тюрк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кара-Чурин-Тюрк


великий каган Тюркського каганату
599 — 603
Попередник: Тулан-каган
Спадкоємець: розпад каганату
ябгу-тардуш західної частини Тюркського каганату
576 — 599
Попередник: Істемі-каган
Спадкоємець: Нілі-каган
 
Народження: 6 століття
Смерть: 603
Tuyuhund
Віросповідання: тенгріанство
Батько: Істемі-каган
Діти: Кюлюг-Сібір-хан, Янг-Соух-тегін, Басил-тегін

Кара-Чурин-Тюрк (д/н—603) — останній великий каган Тюркського каганату в 599603 роках. У візантійців відомий як Тарду, в персів — Біягу, китайців — Тюрксанф, Дяньцзюе і Датуке-хан.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ябгу-тардуш[ред. | ред. код]

Походив з династії Ашина. Старший син Істемі-кагана, ябгу західної частини Тюркського каганату. При народженні отримав ім'я Бугя.

Замолоду брав участь у військових походах. Перша згадка відноситься до 555 року, коли він звитяжив у війні з ефталітами. 556 року брав участь у війні проти племені абарів. 558 року брав участь у поході проти племені хіонітів, вагрів та огрів. У 560—565 роках відзначився у новій війні проти ефталітів. Також був учасником походу проти хазар.

575 або 576 року після смерті батька успадкував його владу й титул ябгу. Також отримав титул тардуш-хана (могутнього хана). Звідси походить його візантійський й перський варіант імені. Свою ставку розмістив біля гори Актаг. Уклав договір з Сасанідською Персією. До 580 року тюрки захопили Кримський півострів.

584 року надав допомогу Талоп'єну Апа-кагану проти великого кагана Бага-Ишбара-кагана. Втім згодом Кара-Чурин-Тюрк замирився з останнім. Також уклав мирний договір з імперією Суй. 587 року спільно з каганом Шегу, братом великого кагана, переміг у битві біля Бухари Апа-кагана, який потрапив у полон (згодом страчений).

У 588 році вступив у конфлікт з Персією, куди відправив військо на чолі із сином Янг-Соух-тегіном. Цим вирішив скористатися новий володар Тюркського каганату Бага-каган. Проте 589 року Кара-Чурин-Тюрк завдав йому нищівної поразки. Разом з тим того ж року тюрська армія зазнала поразки від персів в битві біля Герата, де загинув син Кара-Чурин-Тюрка.

Скориставшись послабленням влади великого кагана став фактично самостійним. У 590 році вимушений був залишити Крим. 591 року надав притулок поваленому Бахрам Чубіну. У 597 році надав допомогу Тулун-кагану у боротьбі проти Ямі-кагана та його китайських союзників. 599 року Кара-Чурин-Тюрк зайняв Ордос, але в префектурі Ючжоу зазнав поразки. Але після загибелі того ж року Тулу-кагана оголосив себе новим володарем Тюркського каганату.

Великий каган[ред. | ред. код]

Невдовзі стикнувся з претендентом на трон — Ямі-каганом. У 600 році тюрки знову вдерлися до Китаю, але не змогли захопити столицю Чан'ань. Протягом 601 року в Ордосі відбувалися невеличкі сутички з перемінним успіхом.

Китайці вдалися до підбурення васала західних тюрків тєле на повстання. До повстанців приєдналися уйгури та сир-тардуші. Його онук Нілі-каган, якого Кара-Чурин-Тюрк призначив правителем Заходу, зазнав поразки. 603 року великий каган втратив будь-яку підтримку. Він втік до держави Тогон, де помер або був вбитий. Тюркський каганат остаточно розпався на Східний та Західний. У першому запанував Ямі-каган, в останньому — нащадки Кара-Чурин-Тюрка.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Denis Sinor: The Establishment and Dissolution of the Turk Empire. In: Denis Sinor (Hrsg.): The Cambridge History of Early Inner Asia. Cambridge University Press, Cambridge 1990, S. 285—316.
  • Гумилёв Л. Н. Древние тюрки. — СПб.: СЗКЭО, Издательский Дом «Кристалл», 2002. — С. 576. — ISBN 5-9503-0031-9. (рос.)
  • Jean Paul Roux: Türklerin Tarihi (Historie des Turcs), tr: Prof Dr Aykut Kazancıgil, Lale Arslan Özcan, Kabalcı yayınevi, İstanbul, 2007, p 101.