Карбоніли металів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пентакарбоніл заліза. Атом заліза з п'ятьма CO лігандами

Карбоні́ли мета́лів (рос. каpбонилы металлов, англ. metal carbonyls) — координаційні сполуки металів у нульовому (іноді в іншому) ступені окиснення з оксидом вуглецю загальної формули Mx(CO)y, в яких Карбон ковалентно зв'язаний з атомом металу. Відкриття. В 1916 році в Німеччині на одному з хімічних заводів відкрили старий сталевий балон, в якому упродовж декількох років зберігали суміш двох газів-оксиду карбону(||) СО і водню. Коли гази випустили, на дні балону знайшли трохи рідини світло-коричневого кольору з неприємним запахом. Аналіз показав,що рідина ця-відома,але дуже рідко отримувана сполука, в якiй на один атом Феруму припадає 5 молекул чадного газу,тобто Fe(CO)5, або пентакарбонiл залiза. Пе Водень, що був у балонi, зробив його поверхню активною, вiдновивши оксиди залiза до металу. Оксид карбону (||), перебуваючи пiд тиском, прореагував з вiдновленим залiзом. Зрозумівши механізм реакції,хіміки на цьому заводі сконструювали апарат для отримання кілограмів пентакарбонiлу заліза, який зарекомендував себе як антидетонатор моторного топлива.

 А найперший з карбонiлiв- тетракарбонiл нiкеля Ni(CO)4 був отриманий ще в 1890 році. Існує версія, що його отримали незалежно один від одного в один і той самий день-15 червня -М. Бертло у Франції і Г. Монд в Англiï.
 На 1984 рiк було вже відомо декілька десятків карбонілiв, їх спільна формула записується Me[x](CO)[y]. Якщо в молекулі карбонiлуу є більше одного атому металу, то такi карбонiли називаються залізо кобальт нікель і майже всі платинові метали А також деякі елементи багатоядерними. Найбільш вивченi карбонiли перехідних металів, причому особливу схильність до створення карбонiлiв проявляють залізо, кобальт і нікель, а також деякі елементи V|B- i V||-пiдгруп, наприклад: хром, молібден, вольфрам, ренiй, манган. У звичайних умовах рідинами є тільки карбонiли Ni(Co)4, Fe(CO)5, Ru(CO)5, Os(CO)5. Усі інші-це твердi кристалічнi речовини. До речі, всі карбонiли відрізняються високою стійкістю до різних хімічних реагентів. 
Ці сполуки виявилося дуже цікавим об'єктом для теоретичної хімії. На перший погляд в їхніх молекулах нейтральні атоми металів з'єднані з нейтральними молекулами СО, тобто метали в карбонiлах  фактично мають ступінь окислення рівний нулю. Довгий час питання про характер хімічного зв'язку, внутрішню будову і причини стійкості карбонiлiв відносились до числа найбільш важких для пояснення з теоретичної позиції.

Загальний опис[ред.ред. код]

За характером зв'язку M—CO близькі до π-комплексів. В одноядерних карбонілах, які містять 1 атом металу, він розташований на одній прямій з атомами C і O, в багатоядерних, які містять кілька атомів металу, СО-ліганди приєднуються до них як в одноядерних або ж до двох атомів металу одночасно (місткові СО-групи).

Більшість перехідних металів і актиноїдні елементи утворюють карбоніли М(СО)x (х = 1, 2, 3 та ін.), які порівняно стабільні. Карбоніли лужних металів [МеСО]2 — полярні речовини, загоряються на повітрі.

Групи СО можуть заміщатися іншими лігандами(наприклад, РРh3, піридином), органічними групами (олефінами, ароматичними похідними) та утворювати похідні (галогеніди, гідриди, сульфіди тощо). При нагріванні розкладаються на СО і метал.

Джерела[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0.


CHEM: Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
"Книга для чтения по неорганической химии. Том 2" 1984 г. ст.  111-112