Каргарка магеланська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каргарка магеланська
Магеланські каргарки (самець зліва, самиця справа)
Магеланські каргарки (самець зліва, самиця справа)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Alaudidae)
Рід: Каргарка (Chloephaga)
Вид: Каргарка магеланська
Chloephaga picta
(Gmelin, 1789)[2]
Ареал виду     Зимування     Гніздування     Осіле проживання
Ареал виду     Зимування     Гніздування     Осіле проживання
Синоніми
Anas picta J. F. Gmelin, 1789
Посилання
Вікісховище: Chloephaga picta
Віківиди: Chloephaga picta
EOL: 1048516
ITIS: 175206
МСОП: 22679975
NCBI: 8861
Fossilworks: 372548

Карга́рка магеланська[3] (Chloephaga picta) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Самець магеланської каргарки
Самиця магеланської каргарки
Пара магеланських каргарок
Пташенята магеланської каргарки

Довжина представників номінативного підвиду становить 50—65 см. Самці цього підвиду важать 2,7—3,6 кг, а самиці 2,9—3,5 кг. У самців голова і верхня частина тіла білосніжні, решта тіла переважно біла, поцяткована чорними поперечними смужками. Першорядні махові пера чорні, другорядні махові пера білі. На внутрішніх опахалах другорядних махових пер є зеленувато-коричневі «дзеркальця»[4]. Дзьоб і лапи зеленувато-чорні. Самиці мають переважно рудувато-коричневе забарвлення, груди, живіт і боки у них поцятковані чорними поперечними смужками. Дзьоб них сірувато-чорний, лапи світло-жовті.

Представники підвиду C. p. leucoptera мають дещо більші розміри: їх довжина становить 63—72 г. Самці цього підвиду важать 3,5—4,5 кг, а самиці 2,9—3,5 кг. У самців підвиду C. p. leucoptera горло, груди і живіт також є білими. Самиці цього підвиду також мають дещо блідіше забарвлення, ніж самиці номінативного підвиду[5].

Від кінця листопада до початку січня магеланські каргарки линяють, змінюючи як першорядні, так і другорядні пера. Частота линяння деякою мірою залежить від успішності розмноження, оскільки більшість линяючих дорослих птахів ще не спарувалися або не змогли розмножитися[6]. Деякі магеланські каргарки пропускають линьку, зберігаючи можливість літати протягом південного літа. Хоча це і незвично, однак пропуск цього важливого процесу може мати енергетичні переваги, оскільки під час сезону линяння птахам складніше добувати їжу[7].

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[8]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Магеланські каргарки мешкають на півдні Чилі і Аргентини та на Фолклендських островах[9][10]. Патагонські популяції взимку мігрують на північ, до центральної Аргентини, іноді досягаючи Уругвая. У 2013 році магеланська каргарка була зафіксована на півдні Бразилії[11]. Фолклендські популяції ведуть осілий спосіб життя. Також магеланські каргарки були інтродуковані на Південну Джорджію. Ці птахи живуть на луках і пасовищах, віддаючи перевагу ділянкам, порослих невисокою зеленою травою. Вони зустрічаються парами або розрідженими зграями, часто поблизу водойм, на висоті до 1500 м над рівнем моря[12].

Магеланські каргарки живляться листям, стеблами та іншими частинами трав'янистих рослин, а також насінням, ягодами і водоростами. Пташенята поїдають комах. Ці птахи є доволі соціальними — на одному лузі може зібратися до тисячі птахів. Магеланські каргарки вважаються шкідниками через те, що вони конкурують з вівцями і великою рогатою худобою за пашу, а також через уявлення, що вони знижують врожайність[13]. Однак дослідження показали, що, хоч ці птахи і поїдають пшеницю, вони не сильно впливають на загальну кількість врожаю і можуть навіть бути корисними, знищуючи бур'яни[14]. У 2008 році в Аргентині ці птахи були визнані такими, що перебувають під загрозою зникнення, а полювання на них було заборонено[15].

Гніздування у магеланських каргарок на континенті відбувається переважно у вересні-жовті, а на островах — в листопаді. Ці птахи є моногамними і формують тривалі пари. Кожного року вони повертаються до одних і тих самих місць гніздування. Самці набуваються статевої зрілості у віці 2 років. Зазвичай вони гніздяться неподалік від місця свого народження. У самців статева зрілість наступає пізніше, а гніздяться вони подалі від місця свого народження[16]. Вони приваблюють самиць шлюбними демонстраціями, під час яких вони гучно свистять, на що самиці відповідають більш тихим кудахтанням. Самці можуть битися, конкуруючи за територію, і така бійка може навіть завершитися смертю одного з птахів.

Гніздо магеланської каргарки розміщується на землі, серед густої трави, часто поблизу води. У кладці від 5 до 8 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 30 днів. Коли пташенята вилуплюються, вони покриті світло=коричневим пухом. Вони не залишаються в гнізді більш як добу й від народження можуть самостійно добувати їжу. Пташенята покриваються пір'ям у віці 9—10 днів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Chloephaga picta: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 04 січня 2023
  2. Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 2 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 504.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Stang, D (2012). Chloephaga picta (Magellan/Upland Goose). ZipcodeZoo. Potomac Maryland: ZipcodeZoo.com. Процитовано 17 лютого 2013.
  5. Gladbach, Anja; Gladbach, David Joachim; Kempenaers, Bart; Quillfeldt, Petra (2010). Female-specific colouration, carotenoids and reproductive investment in a dichromatic species, the upland goose Chloephaga picta leucoptera. Behavioral Ecology and Sociobiology. 64 (11): 1779—1789. doi:10.1007/s00265-010-0990-4.
  6. Summers, Ronald W. (1983). The life cycle of the Upland Goose Chloëphaga picta in the Falkland Islands. Ibis. 125 (4): 524—544. doi:10.1111/j.1474-919x.1983.tb03146.x.
  7. Summers, Ronald W. (1983). Moult-skipping by Upland Geese Chloëphaga picta in the Falkland Islands. Ibis. 125 (2): 262—266. doi:10.1111/j.1474-919x.1983.tb03110.x.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 січня 2023.
  9. Pedrana, J.; Bustamante, J.; Rodríguez, A.; Travaini, A. (2011). Primary productivity and anthropogenic disturbance as determinants of Upland Goose Chloephaga picta distribution in southern Patagonia. Ibis. 153 (3): 517—530. doi:10.1111/j.1474-919X.2011.01127.x.
  10. McDowall, R. M. (2004). Falkland Islands biogeography: converging trajectories in the South Atlantic Ocean. Journal of Biogeography. 32 (1): 49—62. doi:10.1111/j.1365-2699.2004.01167.x.
  11. Bencke, Glayson Ariel; de Souza, Fabiano José (2013). Upland goose Chloephaga picta (Anseriformes, Anatidae): First Brazilian record. Revista Brasileira de Ornitologia. 21 (4): 292—294.
  12. Pedrana, J.; Pon, J.P.S.; Isacch, J.P.; Leiss, A.; Rojas, P.; Castresana, G.; Calvo, J.; Bernad, L.; Muñoz, S.; Maceira, N.; Pütz, K. (2015). First insights into the migration pattern of an upland goose (Chloephaga picta) based on satellite tracking. Ornitología Neotropical. 26 (3): 245—253.
  13. Summers, Ronald W.; Grieve, Alastair (1982). Diet, feeding behaviour and food intake of the Upland Goose (Chloephaga picta) and Ruddy-Headed Goose (C. rubidiceps) in the Falkland Islands. The Journal of Applied Ecology. 19 (3): 783—804. doi:10.2307/2403282. JSTOR 2403282.
  14. Gorosábel, A.; Pedrana, J.; Bernad, L.; Caballero, V.J.; Muñoz, S.D.; Maceira, N.O. (2019). Evaluating the impacts and benefits of sheldgeese on crop yields in the Pampas region of Argentina: A contribution for mitigating the conflicts with agriculture. Agriculture, Ecosystems & Environment. 279: 33—42. doi:10.1016/j.agee.2019.04.002. ISSN 0167-8809. S2CID 146032410.
  15. Darrieu, Carlos; Camperi, Aníbal; Imberti, Santiago (2008). Avifauna (Non Passeriformes) of Santa Cruz province, Patagonia (Argentina): annotated list of species. Revista del Museo Argentino de Ciencias Naturales: 111—145. doi:10.22179/revmacn.10.296.
  16. Quillfeldt, Petra; Strange, Ian J.; Masello, Juan F. (2005). Escape decisions of incubating females and sex ratio of juveniles in the Upland Goose Chloephaga picta. Ardea. 93 (2): 171—178.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Bulgarella, M.; Kopuchian, C.; Giacomo, A.S.D.; Matus, R.; Blank, O.; Wilson, R.E.; Mccracken, K.G. (2014). Molecular phylogeny of the South American sheldgeese with implications for conservation of Falkland Islands (Malvinas) and continental populations of the ruddy-headed goose Chloephaga rubidiceps and upland goose C. picta. Bird Conservation International. 24 (1): 59—71. doi:10.1017/S0959270913000178.
  • Cossa, Natalia A.; Fasola, Laura; Roesler, Ignacio; Reboreda, Juan Carlos (1 вересня 2018). Incubating Upland Goose (Chloephaga picta) differential response to livestock, human, and predator nest disturbance. The Wilson Journal of Ornithology. 130 (3): 739. doi:10.1676/17-105.1.