Науковий карго-культ
Науковий карго-культ або Карго-культ в науці (англ. Cargo Cult Science) - це полемічний вираз, що позначає погану наукову роботу й є терміном для однієї з галузь псевдонаук. Як метафора, він відображає формальні та синтаксично правильні процедури та процеси у науковій сфері та взаємодії з технологією, де статус та символічне значення цих дій перевищують реальну користь. В деяких випадках, це спроба досягти економічного успіху та загального визнання шляхом виконання скоріш символічних дій.
Даний вислів належить фізику та лауреату Нобелівської премії Річарду Фейнману (1918-1988), який застосував поняття карго-культу з етнології до соціальних процесів у Західному світі.
Використання терміну Фейнманом[ред. | ред. код]
Фейнман вперше використав цей термін у своїй промові перед випускниками Каліфорнійського технологічного інституту(Caltech) у 1974 році. Він використовував його для опису підходу в науковій сфері, який хоча й задовольняє формальні критерії, але не віповідає науковій доброчесності. Ця промова була опублікована в журналі "Engineering and Science" того ж року і тепер доступна на багатьох веб-сайтах, оскільки Caltech надав його для некомерційного поширення. [1] Також вона була включена до його книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака» , яка була видана у 1985 році.
Фейнман описує обряди карго-культу таким чином:
"На острівцях Самоа місцеві жителі не розуміють, що означають літаки, які приземлялися під час війни і приносили їм різні неймовірні речі. І тепер вони поклоняються культу літаків. Вони будують штучні злітні смуги, біля яких розпалюють вогнища, щоб імітувати сигнальні вогні, а в дерев'яній хатинці неподалік сидить бідний туземець з дерев'яними навушниками, з яких виступають бамбукові палички, що символізують антени, і рухає головою туди-сюди. Вони також мають дерев'яні радарні вежі та різні інші речі, сподіваючись привабити літаки, які принесуть їм прекрасні речі. Формально, вони роблять все бездоганно. Все виглядає так само, як у ті часи. Але це не працює. Літаки не приземляються."— Річард Фейнман, "Карго-культ-наука". Вступна промова у Каліфорнійському інституті технології на початку семестру 1974 року.
У фізиці Фейнман наводив приклад повторень експерименту Міллікена, де вчені, бувши під впливом великого авторитету Міллікена, тривалий час отримували некоректні значення, поки повторні експерименти з використанням інших методів не дали правильний результат. (Міллікен використовував неправильне значення в'язкості повітря, що призводило до надмірно низьких значень елементарного заряду.) Як приклад наукового карго-культу, Фейнман згадує дидактику і педагогіку.
Фейнман попереджав, що задля того, щоб вченим не стати представниками наукового карго-культу, треба уникати самообману та бути готовими піддавати свої власні теорії та результати сумнівам.
У своїх подальших висловлюваннях Фейнман почав посилатися на свої враження від роботи в комісії, що розслідувала катастрофу "Челенджера". Він розкритикував як оцінки ризику НАСА щодо програми Спейс Шатл, які характеризувалася видаванням бажаного за дійсне, так і саму роботу розслідувальної комісії, прирівнявши це все до наукового карго-культу. В обох випадках, за словами Фейнмана, формальні критерії були дотримані, не ставлячи під сумнів іноді абсурдний зміст.
Інші використання терміну[ред. | ред. код]
Ганс-Петер Бек-Борнгольдт і Ганс-Германн Даббен у своїх збірках випадків і популярних наукових працях наголошують на проблемі використання статистичних методів та їх результатів в науковому середовищі спрямованому на високу продуктивність і заголовки, а не на якість і зміст.[2] За їхніми словами, оголошення про збільшення випадків хвороби Крейцфельда-Якоба у людей ніколи не можна буде статистично відокремити від оголошення про покращення діагностики хвороби ГЕВРХ через загальний інтерес суспільства до цієї хвороби. Масові забої, заборони на імпорт та витратні тести, пов'язані з ГЕВРХ, були чисто символічними діями без практичної користі або впливу і, отже, вважаються науковим карго-культом.
Уолтер МакКрон також відніс велику кількість робіт про Туринську плащаницю до наукових досліджень без практичної цінності, але з високим символічним змістом. Використовуючи прості, добре перевірені та адекватні методи досліджень, що частково використовувалися проти нього через відсутність медійної привабливості,[3] він проводив архівні дослідження щодо походження, віку, стилю та способу виготовлення плащаниці, порівнюючи зразки з плащаниці зі зразками своєї власної крові на тканинах (при цьому він відслідкував помітні різниці) та виявив на покривалі фарбові пігменти за допомогою поляризаційних та електронних мікроскопічних методів. [4] МакКрон інтерпретував плащаницю як середньовічний малюнок на тканині, що пізніше було підтверджено визначенням віку за допомогою радіовуглецевого методу. МакКрон назвав безглуздими дослідження, в яких використовувалися високотехнологічні методи з високою роздільною здатністю для визначення групи крові Ісуса або хлібних крихт з Таємної вечері. Він вважав, що в контексті цих досліджень вся зацікавленність скоріше у вже зроблених інтерпретаціях (таких як таємниче походження плащаниці) і в самовпевненності керівників інститутів, а також в ринковій вартості і престижі складних апаратних методів, а не в науковому розкритті складних фактів.
Технологічний карго-культ[ред. | ред. код]
У 2000 році Стів МакКоннелл, тодішній головний редактор журналу IEEE Software, використав термін "карго-культ"[5] для опису ситуації, коли розробка бізнес-процесів та складного програмного забезпечення зводиться до безглуздого виконання синтаксично правильних, але безглуздих моделей процесів без глибокого розуміння суті самої проблеми. У технологічному розвитку великих компаній і технологічній політиці урядів цей термін передбачає ритуалізоване дотримання традиційних символів або проектів, які втратили сенс.
Див. також[ред. | ред. код]
- Карго-культ програмування
- Театр безпеки
- Псевдонаука
- Паранаука
- SCIgen
- Містифікація Сокала
- Корчувальник (стаття)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вхід до системи — Вікіпедія. uk.wikipedia.org (укр.). Процитовано 2 жовтня 2023.
- ↑ Der Hund, der Eier legt. Rowohlt (нім.). Процитовано 4 жовтня 2023.
- ↑ Walter McCrone in: Wiener Berichte über Naturwissenschaft in der Kunst 1987/1988, 4/5, S. 50.
- ↑ Siehe seine Publikation Judgment day for the Shroud of Turin. Amherst, N.Y., Prometheus Books, (1999) ISBN 1-5739-2679-5
- ↑ IEEE Software - March/April 2004. IEEE Software 21 (2). 2004-03. с. 0_1–0_1. ISSN 0740-7459. doi:10.1109/ms.2004.1270749. Процитовано 4 жовтня 2023.