Кардинал Гранвелла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кардинал Гранвелла ( Антуан Перрено де Гранвела )
Key granvelle.jpg
Худ. Віллем Кей, кардинал Гранвелла, 1561 р., місто Веймар, музей.
Народився 20 серпня 1517(1517-08-20)
Безансон,
Помер 21 вересня 1586(1586-09-21) (69 років)
Мадрид
Громадянство Іспанська імперія( підіспанські Південні Нідерланди )
Національність фламандець
Інші імена Антуан Перрено де Гранвелла, по іспанські Антоніо Де Гранвела
Діяльність кардинал
Попередник Эсташ де Круа
Наступник Франсуа Рікардо


Кардинал Гранвелла або Антуан Перрено де Гранвела (фр. Antoine Perrenot de Granvelle, ісп. Antonio de Granvela 20 серпня, 1517 — 21 вересня, 1586) — Фламандський аристократ, кардинал, перший міністр і радник іспанського короля Филиппа II.

Життєпис[ред.ред. код]

Палац родини Гранвелла, Безансон. Внутрішній дворик.

Походить з заможних аристократів Бургундії. Був старшим сином в родині. Батько був відданим васалом іспанського короля і ревно служив імператору Карлу V. Мав розкішну резиденцію в місті Безансон, збережену донині, де тепер створено музей. Пізніше ці землі відвоювала і приєднала до власних володінь - Франція.

Освіта[ред.ред. код]

Антуан де Гранвелла отримав добру освіту. Навчався спочатку в Падуанському університеті, де вивчав юріспруденцію під керівництвом П'єтро Бембо, а потім в університеті Льовена у Фландрії, де опановував богословські науки.

Адміністративна і церковна кар'єра[ред.ред. код]

Обрав кар'єру священика. В двадцять три ( 23 ) роки ( у 1540-му ) отримав посаду єпископа міста Аррас. 1560 року - отримав посаду єпископа Мехеленського і титул кардинала. Водночас опанував тогочасну політику, брав участь в імператорській нараді в місту Регенсбург (рейхтаг), в Тридентському соборі. Гранвелла готував Пассауську та Като-Камбрезійську угоди, домовлявся про династичний шлюб короля Філіпа ІІ та англійської королеви Марії Тюдор.

Ревне служіння іспанській короні спонукало Філіпа ІІ відіслати Гранвеллу у Південні Нідерланди першим радником намісниці короля - Маргарити Пармської, тітки короля. В підіспанських Нідерландах набирав міці рух протестантизму і кардинал Гранвелла був на боці іспанської політики придушення єретиків. В країні розпочалися репресії і спалення людей. В державній раді проти антинаціональної політики Гранвелли виступили графи Егмонд і Горн, принц Вільгельм І Оранський. Невдоволеною була і Маргарита Пармська, що сприяла видаленню рішучого Гранвелли з Фландрії у 1564 році. Іспанський король послухав Маргариту і відіслав Гранвеллу в Італію, про що пізніше пожалкував. Протистояння іспанських католиків і протестантів Нідерландів переросло у військові дії і Восьмидесятирічну війну.

В Італії[ред.ред. код]

Титульна церква Санта Марія ін Трастевере

В Італії кардинал плідно займався перемовами щодо створення «священної ліги» проти турок - османів ( пізніше це сприяло військовій перемозі над османами при Лепанто ). В 1571—1575 роках кардинал отримав посаду іспанського вице-короля Неаполя. Іспанський король давав цю посаду лише довіреним особам, застережливо міняючи віце-королів, аби ті взагалі не посіли трон в далекому Неаполі і не сприяли відокремленню Неаполя від Іспанії.

У 1575—1579 роках кардинал Гранвелла керував Італійською радою. У 1578 році він став кардиналом священником титульної церкви Санта Марія ін Трастевере . В Римі кардинал представляв інтереси іспанського короля при дворі папи римського, хоча перебував в Римі недовго.

Меценат[ред.ред. код]

Ще в часи перебування у Фландрії звернув увагу на місцевого художника Антоніса Мора( 1517/1520 - 1577 ). Наблизив майстра до себе і той супроводжував вельможу, світського і церковного князя у його дипломатичних подорожах у Іспанію, Португалію, Британію.

Кардинал придбав і вивіз у Іспанію картини Пітера Брейгеля старшого, збагативши таким чином іспанські королівські збірки.

В часи перебування в Римі кардинал придбав декілька коштовних картин Тиціана и медальйонів роботи Леоне Леони, був меценатом для скульптора Джованні да Болонья, дав посаду секретаря у власному палаці лояльному гуманісту Юсту Ліпсію.

Закінчив кар'єру державним секретарем в Іспанії. Помер в Мадриді у 1586 році. Тіло поховано в місті Безансон.

Іконографія[ред.ред. код]

Медаль Йоахима Дешлера, 1548 р.

Збережено декілька портретів кардинала Гранвелли, як олійними фарбами, так і в медальєрному мистецтві. Серед тих, хто портретував Гранвеллу -

Оцінки діяльності[ред.ред. код]

Ревне служіння іспанській короні - особи фламанського походження виявляє в ньому відданого васала, позбавленого фламандського патріотизму. Гранвелла однаково увійшов як у бельгійську, так і іспанську політичну історію. Не розглядав кардинал і картини Пітера Брейгеля національним надбанням, а лише власним майном, гідним бути дарунком своєму іспанському сюзерену. Його «неіспанськість» добре відчувала Маргарита Пармська, що не довіряла кардиналу і сприяла видаленню останнього з Фландрії. Не став «своїм» кардинал і для національних державних діячів на кшталт графів Егмонда і Горна, принца Вільгельма І Оранського.

Джерела[ред.ред. код]

  • Claudia Banz: Höfisches Mäzenatentum in Brüssel. Kardinal Antoine Perrenot de Granvelle (1517–1586) und die Erzherzöge Albrecht (1559–1621) und Isabella (1566–1633). Mann, Berlin 2000, ISBN 3-7861-2309-8 (Berliner Schriften zur Kunst 12).
  • Luc Courchetet d'Esnans: Histoire du cardinal de Granvelle, archevesque de Besançon, viceroi de Naples, ministre de l'empereur Charles-Quint, et de Philippe Second, roi d'Espagne. Duchesne, Paris 1761.
  • Hélène Richard, Germaine Mathieu: La bibliothèque de Granvelle. Fédération française de coopération entre bibliothèques, Paris 1992, ISBN 2-907420-04-6 (Re-découvertes 2), (Ausstellungskatalog: Besançon, Bibliothèque d'étude et de conservation, 2 octobre–12 décembre 1992).

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]