Карел Аппел
| Карел Аппел | |
|---|---|
| нід. Karel Appel | |
.jpg) | |
| Народився |
25 квітня 1921[1][2][…] Амстердам, Нідерланди |
| Помер |
3 травня 2006[4][1][…] (85 років) Цюрих, Швейцарія |
| Поховання | |
| Громадянство (підданство) |
 Нідерланди |
| Діяльність | художник, скульптор, художник-гравер, художник-монументаліст, ілюстратор, поет |
| Alma mater | Королівська академія витончених мистецтв в Антверпені[d] |
| Володіє мовами | нідерландська[1] |
| Напрямок | COBRA[d] і Абстрактний експресіонізм |
| Magnum opus | The Discovery[d] |
| Нагороди | |
| |
Карел Аппел (нід. Karel Appel; 25 квітня 1921, Амстердам — 3 травня 2006, Цюрих) — нідерландський живописець, скульптор, графік, художник прикладного мистецтва.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1940–1943 навчався в Академії мистецтв в Амстердамі. Перша персональна виставка відбулась у 1946 році у Гронінгені. У період творчого становлення зазнав впливу Пабло Пікассо, Анрі Матісса і, особливо, Жана Дюбюффе. У 1948 році став одним із засновників інтернаціонального об'єднання «Кобра», названого за першими літерами трьох європейських столиць — Копенгагена, Брюсселя, Амстердама. Художники цього об'єднання, яке проіснувало до 1951 року, прагнули максимальної спонтанності, розкутості творчого акту. Орієнтація на дитячий малюнок у роботах Аппела періоду «Кобри» проявилася у великих спрощених формах і яскравих кольорах («Питаючі діти», 1949; «Первинні форми», 1950; «Пара», 1951, усі — Амстердам, музей Стеделейк). У 1950 році оселився у Парижі. У 1951 ним був розписаний кафетерій музею Стеделейк в Амстердаме, у 1956 році — реставраційний зал у тому ж музеї, а у 1958 — ресторан ЮНЕСКО у Парижі. Знайомство з абстрактним експресіонізмом під час поїздки у США в 1957 році суттєво вплинуло на Аппела. У серіях «Оголені» (1962), «Сутичка» (1964), «Обличчя-пейзажі» (1977) зображувальний мотив розчиняється у потоках густих мазків, що перекривають обширні поверхні.
У поліхромній скульптурі, у літографіях Аппел дотримувався тих самих принципів спонтанності, проголошених «Коброю». Живописні роботи кінця 1970-х виконані у стриманішій манері: фарби сірих, коричневих, темно-зелених тонів накладаються короткими щільними мазками (серії «Поля», 1979; «Вікна», 1980). У період 1980-х творчість Аппела поєднується із новим напрямком «вільної фігуративності».
.jpg) |
 |
 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Karel Appel
- ↑ а б Christaan Karel Appel — 2009.
- ↑ http://www.timesonline.co.uk/newspaper/0,,170-2169990,00.html
Література[ред. | ред. код]
- Lambert J.-C. Appel, œuvres sur papier. Paris, 1988
- Ragon M. Appel, de Cobra à un art autre. Paris, 1989.
- Европейское искусство: Живопись. Скульптура. Графика. — Энциклопедия: В 3 т. — М. : Белый город, 2006.
Посилання[ред. | ред. код]
- Фонд Карела Аппела (англ.)
|
