Карел Баллінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карел Баллінґ
Balling Karel.jpg
Народився 21 квітня 1805(1805-04-21)[1]
Gabrielina Huť[d], Kalek[d], Хомутов (округ), Устецький край, Чехія
Помер 17 березня 1868(1868-03-17) (62 роки)
Прага, Цислейтанія, Австро-Угорщина[2]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія
Діяльність хімік, педагог, професор
Заклад Чеський технічний університет
Нагороди
Лицарський хрест ордена Франца Йосифа

Карел Йозеф Наполеон Баллінґ (чеськ. Karel Joseph Napoleon Balling; 21 квітня 1805, Габріельсгют, Богемія — 17 березня 1868, Прага) — чеський науковець, педагог, професор хімії. Ректор Празького політехнічного інституту (1865—1866).

Біографія[ред. | ред. код]

Син службовця чавунного заводу графа Роттенгана.

З 1813 року навчався в Пльзені і Празі, в 1820 в п'ятнадцятирічному віці вступив до політехнічної школи Праги (згодом — інститут). Вивчав фізику і математику під керівництвом Франтішека Йозефа Герстнера, хімію — Йозефа Йоганна Штайнманна. Деякий час працював стажером. У 1823 році зайнявся практичною гірничою справою, працював на заводських майстернях, але вже у листопаді 1824 року спочатку тимчасово, а з квітня 1826 постійно займав місце помічника професора хімії Штайнманна в празькому технічному навчальному закладі, в 1835 році після смерті вчителя був призначений професором і очолив кафедру хімії.

Уже з 1834 Баллінг переважно присвятив себе аналітичній хімії та вивченню хімічних процесів бродіння, результати чого були викладені ним в його капітальному творі: «Die Gährungschemie wissenschaftlich begründet und in ihres Anwendung auf Weinbereitung, Bierbrauerei, Branntweinbrennerei und Hefenerzeugung praktisch dargestellt» (4 т., Прага , 1845-47; 3 вид., 1865).

Сільськогосподарська хімія і технологія дуже багато чим завдячує саме цим дослідженням Баллінґа. Йому ж належить заслуга винаходу в 1839 році вимірювача цукрової кислоти, який став широко застосовуватися на пивоварних і лікеро-горілчаних заводах.

У 1841 році ним був вдосконалений ареометр. Серед його досягнень також створення методології визначення якості цукрових розчинів і впровадження нової наукової термінології (наприклад, поляризація, цукруванням або фактор чистоти).

Крім багатьох посібників для користування ізобретëнним вимірником, з інших творів учëного варті уваги:

  • «Ueber einige der wichtigsten Gegenstände der Eisenhüttenwesens» (Лейпц., 1829)
  • «Die Eisenerzeugung in Bohmen» (Прага, 1849).

Похований на Ольшанському цвинтарі.

Примітки[ред. | ред. код]