Карен Уленбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карен Уленбек
Karen Uhlenbeck
Карен Уленбек, 1982 р.
Карен Уленбек, 1982 р.
Ім'я при народженні англ. Karen Keskulla
Народилася 24 серпня 1942(1942-08-24) (77 років)
Клівленд, Огайо, США
Місце проживання США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Національність американка
Діяльність викладачка університету, математик
Alma mater Брандейський університет
Мічиганський університет
Сфера інтересів математика
Заклад Техаський університет
Чиказький університет
Іллінойський університет в Чикаго
Іллінойський університет в Урбана-Шампейн
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Richard Palaisd[1]
Член Американське математичне товариство[2], Національна академія наук США[3] і Американська академія мистецтв і наук[4]
Відома завдяки: варіаційне числення
мінімальна поверхня
поля Янга-Міллса
У шлюбі з Olke C. Uhlenbeckd[5]
Нагороди Стипендія Мак-Артура
Національна наукова медаль США
Абелівська премія

Карен Уленбек у Вікісховищі?

Карен Уленбек[6] (англ. Karen Keskulla Uhlenbeck)— американська професорка-математик, яка працює над рівняннями з частковими похідними, варіаційним численням, геометричним аналізом і диференціальною геометрією. У 2019 році вона стала першою жінкою, яка отримала премію Абеля.

Член Національної академії наук США (1986)[7], відзначена Національною науковою медаллю США (2000), а також Премією Лероя П. Стіла за плідний внесок у дослідження (2007).

Біографія[ред. | ред. код]

Карен Кескалла народилась у Клівленді (Огайо) в 1942 році, ставши першою дитиною в родині. Її батько Арнольд Кескалла був інженером, а мати Каролін Уінделер Кескалла — шкільною вчителькою і художницею[8][9].

У 1960 році Карен отримала від Мічиганського університету стипендію для відмінників і поступила на фізичний факультет. У процесі навчання, однак, з'ясувалося, що їй більше подобається математика, а з лабораторною роботою вона справляється погано, і дівчина перейшла на математичне відділення. Ступінь бакалавра отримала в 1964.

У 1965 вийшла заміж за біофізика Олке Уленбека — сина відомого фізика Джорджа Уленбека. Карен, спочатку не планувала продовжувати навчання, отримавши стипендії від Національного наукового фонду і Фонду Вудро Вільсона, у результаті поступила на другу ступінь у Курантовський інститут у Нью-Йорку, а після заміжжя перевелася в Брандейський університет, щоб бути ближче до чоловіка, який навчався в Гарварді. Докторську дисертацію захистила в Брандейс в 1968 році за темою «Варіаційне числення та глобальний аналіз».

У перший рік після закінчення докторату Уленбек викладала за контрактом у Массачусетському технологічному інституті, потім отримала дворічний контракт у Каліфорнійському університеті в Берклі. Після цього їй було запропонована постійна ставка в Іллінойському університеті в Урбані-Шампейн; Олке, розуміючи, що нічого кращого його дружині в більш престижних вишах не запропонують, погодився піти за нею. Однак, попри це, статус жінок-вчених у той час був таким невизначеним, що Карен багато в чому, як і раніше, сприймалася як дружина професора, а не професор з огляду на власні заслуги. Через кілька років їхній шлюб з Олке розпався, після чого Карен змінила місце роботи, перебравшись в Іллінойський університет у Чикаго[10].

У Чикаго Уленбек вперше змогла співпрацювати з іншою жінкою-математиком, Вірою Плессі. Перехід у Чикаго ознаменував перелом у її науковій кар'єрі. Вона пропрацювала там сім років, за цей час також встигнувши побувати запрошеним викладачем у Берклі, Прінстонському Інституті перспективних досліджень та Гарварді. У Прінстоні Уленбек працювала в області диференціальної геометрії, співпрацюючи з Ріком Шоном. У 1982 році вона отримала стипендію Мак-Артура, відому як «премія для геніїв», в 1985 році обрана в Американську академію мистецтв і наук[10], а в 1986 році, у віці 44 років, стала першою, на той момент, жінкою-математиком, обраною в Національну академію наук США (до обрання в академію двох наступних жінок-математиків пройшло понад десять років). У резолюції про прийняття Уленбек в академію відзначалися її заслуги в застосуванні передових аналітичних методів у варіаційному численні й нелінійних диференціальних рівняннях у частинних похідних до досліджень математичної структури калібрувальної інваріантності в сучасній фізиці. Її роботи послужили відправною точкою для Кліффорда Таубеса і Саймона Доналдсона — останній за їхній розвиток був у 1986 році нагороджений Філдсівською премією.

З 1987 року Уленбек викладала в Техаському університеті в Остіні, де очолювала кафедру математики й налагодила тісну співпрацю з Нобелівським лауреатом з фізики Стівеном Вайнбергом. У 1990 році вона стала другою жінкою в історії, якій було довірено ведення лекції на пленарному засіданні Міжнародного конгресу математиків[10] (після Еммі Нетер, що отримала це право в 1932 році).

У 1991 Уленбек разом з математиками Гербертом Клеменсом і Даном Фрідом стала співзасновницею Park City Mathematics Institute (PCMI). У 2000 році вона була відзначена Національною науковою медаллю США, а у 2007 році — Премією Стіла за епохальний внесок у науку від Американського математичного товариства — цією нагородою були відзначені дві її праці з аналітичних аспектів калібрувальної інваріантності, виданих в 1982 році. З 2008 року Уленбек — почесний член Лондонського математичного товариства[11].

У 2019 Карен Уленбек стала першою жінкою в історії, яка отримала Абелівської премію.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://www.genealogy.math.ndsu.nodak.edu/id.php?id=4834
  2. https://www.princeton.edu/news/2019/03/19/uhlenbeck-receives-abel-prize-geometric-analysis
  3. http://www.nasonline.org/member-directory/members/40327.html
  4. https://www.amacad.org/person/karen-keskulla-uhlenbeck
  5. http://celebratio.org/Uhlenbeck_K/article/541/
  6. Паллаб Гош (19 березня 2019). Як за мильні бульки отримати престижну премію. Історія математика Карен Уленбек. BBC. Процитовано 20.03.2019. 
  7. Karen K. Uhlenbeck(англ.)
  8. Lee Katterman (December 6, 1999). Michigan Great Karen K. Uhlenbeck: Pioneer in mathematical analysis—and for women mathematicians. The University Record. Процитовано 2019-03-20. 
  9. Jim Al-Khalili. A biography of Karen Uhlenbeck. Abel Prize website (en). Процитовано 2019-03-20. 
  10. а б в Biographies of Women Mathematicians: Karen Uhlenbeck. Agnes Scott College. www.agnesscott.edu. Процитовано 2019-03-20. 
  11. Karen Keskulla Uhlenbeck. www-history.mcs.st-andrews.ac.uk (Eng). School of Mathematics and Statistics, University of St Andrews, Scotland (September 2009). Процитовано 2019-03-20.