Карен Хорні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карен Хорні
Karen Horney 1938.jpg
Народилася 16 вересня 1885(1885-09-16)
Гамбург, Німеччина
Померла 4 грудня 1952(1952-12-04) (67 років)
Нью-Йорк, США
Громадянство
(підданство)
Німеччина і США
Національність німкеня
Alma mater Університет Фрайбурга і Гумбольдтський університет Берліна
Галузь наукових інтересів психоаналіз
Діти Brigitte Horney[d]


CMNS: Карен Хорні на Вікісховищі

Карен Хорні (англ. Karen Horney, вимовляється /ˈhɔrnaɪ/; 16 вересня 1885 — 4 грудня 1952) — американський психоаналітик норвезько-датського походження, яскрава представниця неофрейдизму, автор власної оригінальної теорії особистості, одна з ключових постатей у області жіночої психології. Її теорії досліджують деякі традиційні фрейдистські погляди, особливо теорію сексуальності, так само як і інстинктивну орієнтацію психоаналізу та його генетичну психологію.

Ранні роки[ред.ред. код]

Хорні, уроджена Даніельсен, народилася 16 вересня 1885 р. у Гамбургу. Її батько, Берндт Вакельз Даніелсен, був капітаном корабля, авторитарним та релігійним (його діти прозвали його «метальником Біблії»). Її мати, Клотільда (відома як «Сонні») дуже відрізнялася від чоловіка, будучи набагато витонченішою, ніж Берндт. Старшого брата Хорні також звали Берндт, і Хорні дуже його любила. Також вона мала чотирьох старших зведених братів і сестер від першого шлюбу їх батька.

Дитинство Хорні сповнене хибними почуттями. Одного разу вона намалювала портрет батька, зобразивши його як жорстокого поборника суворої дисципліни, який про свого сина більш високої думки, аніж про дочку. Але замість того, щоб образитися чи обуритися через його сприйняття дочкою, її батько купив її подарунки та навіть брав її у морські прогулянки на його кораблі. Попри це, Хорні завжди відчувала себе позбавленою батьківської любові і натомість віддала свою прихильність матері.

Приблизно у віці дев'яти років Хорні змінила своє відношення до життя, ставши амбіційною та дещо непокірною. Вона відчула, що не виросте красунею і натомість вирішила направити свою енергію на розвиток своїх інтелектуальних здібностей — хоча більшість оточуючих вважала її досить гарненькою. В той час вона закохалася у свого старшого брата, який був збентежений її залицяннями і невдовзі відштовхнув її. Це було причиною першої з низки депресій Хорні — проблеми, яка турбуватиме її все життя.

Навчання та молоді роки[ред.ред. код]

У 1904 р. батьки Хорні розлучилися, її матір пішла з дому з обома дітьми. На той час Фрайбурзький університет був одним з перших навчальних закладів в Німеччині, який приймав жінок на медичні курси; вища освіта стала доступної для німецьких жінок тільки у 1900 р. У 1908 Хорні перевелася до Геттінгенського університету, а потім — до Берлінського університету, який вона закінчила у 1913 р.

Під час свого навчання вона зустріла Оскара Хорні, за якого у 1909 р. вийшла заміж. Наступного року Хорні народила доньку Бригітту, першу з трьох її доньок. Саме тоді Хорні визначилася із своїм інтересами і забажала вивчати тоді ще нову науку психоаналізу. Мати Хорні померла у 1911 р., і це дуже вразило молоду Хорні. Її шлюб з Оскаром Хорні підтвердив теорію Фрейда: Оскар був таким же авторитарним і суворим із своїм дітьми, як батько Хорні був із нею. Спочатку Хорні сприймала те, що її діти ростуть у подібній атмосфері, як звичайну річ, але пізніше, у 1920-х рр. її відношення до виховання дітей змінилося.

Кар'єра та наукова діяльність[ред.ред. код]

У 1920-х Хорні отримала місце в Інституті психоаналізу в Берліні, де протягом кількох років читала лекції з психоаналізу. Карл Абрахам, кореспондент Зигмунда Фройда, вважав Карен Хорні дуже обдарованим аналітиком та викладачем психоаналізу.

У 1923 р. фірма Оскара збанкрутувала, а пізніше у нього розвинувся менінгіт. Оскар швидко став роздратованим, відлюдним і чварним. Того ж року брат Карен помер від легеневого захворювання. Обидві події вплинули на погіршення психічного здоров'я Карен. Вона занурилася у другу стадію депресії; протягом відпустки вона запливла далеко в море і обдумувала самогубство. У 1926 р. Карен з трьома доньками залишила будинок Оскара. Через чотири роки вони емігрували до Сполучених Штатів і оселилася у Брукліні, який на той час був домівкою великої спільноти інтелектуалів, частково через євреїв-емігрантів з Європи, зокрема Німеччини. Саме в Брукліні Карен познайомилася з такими академіками, як Еріх Фромм та Гаррі Стак Салліван.

Хорні швидко влаштовуватися на новому місці. Її першою посадою в американській кар'єрі була посада віце-директора Чикагзького інституту психоаналізу. Саме протягом свого життя в Брукліні Карен розвила та вдосконалила свої складні теорії щодо неврозу та особистості, які базувалися на досвіді, отриманому під час роботи в галузі психотерапії. У 1937 р. вона видала книжку «The Neurotic Personality of Our Time», яка стала дуже популярною. У 1941 р. Хорні стала деканом Американського інституту психоаналізу, навчального закладу для тих, хто зацікавився Асоціацією розвитку психоаналізу — організація, яку заснувала Хорні, незадоволена суворим, ортодоксальним характером психоаналітичної спільноти.

Відхилення Хорні від фрейдистської психології призвело до її відставки з посади віце-директора, і згодом вона почала викладати у Нью-йоркському медичному коледжі, продовжуючи свою практику психіатра до самої смерті у 1952 р.

Психоаналітична теорія невротичних конфліктів К. Хорні[ред.ред. код]

Згідно Хорні, на відміну від здорових невротики характеризуються наявністю ряду невротичних потреб (тобто потреб, від яких вони психологічно залежать):

  1. У позитивній афектації (у вираженні позитивних почуттів) і схвалення з боку оточуючих.
  2. У партнерові (людина з невротичної виразністю цієї потреби переоцінює любов, вкрай боїться бути залишеним, він життєво потребує когось більш сильного і авторитетного, ніж він сам, і шукає емоційної залежності і прихильності цього партнера).
  3. Обмеженні своє життя вузькими рамками (такі люди страшаться нескромності, вважають, що невимогливість дуже цінна, оскільки безпечна, та ін.)
  4. У силі (мається на увазі емоційна залежність від того, що є символом сили для даного невротика; це може бути фізична сила, інтелектуальна, влада, гроші, певного роду інформація тощо).
  5. У використанні, експлуатації інших.
  6. У престижі.
  7. У тому, щоб бути об'єктом захоплення.
  8. Невротичних амбіціях в особистих досягненнях.
  9. У самодостатності і незалежності (такі люди можуть несвідомо панічно боятися залежати від кого-небудь або чого-небудь і організовувати своє життя відповідно до цього, наприклад за типом «самотнього вовка»).
  10. У бездоганності і незаперечності (вони категорично переконані, що не можна робити помилки, бути критикованим, терпіти невдачі; такі люди постійно шукають в собі пороки, щоб їх виправити і таким чином приховати від інших тощо).

Ці десять невротичних потреб Хорні розбила на три групи за трьома основними, як вона вважала, напрямками руху або типами поведінки (точніше це було б назвати вектором побудови відносин з навколишнім світом) суб'єкта по відношенню до інших людей: «До» інших, «ВІД» інших і «ПРОТИ» інших. Ця модель може бути з успіхом використана навіть на початковій стадії психологічного консультування будь-якого виду чи типу.


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.