Карета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Каре́та (від лат. carrus — візок) або кінний екіпаж — закритий пасажирський віз із ресорами. Спочатку кузов підвішувався на ременях, потім для пом'якшення ходу, стали використовувати пружини (з початку XVIII століття), а з початку XIX століття стали застосовувалися ресори.

Призначався переважно для особистого користування, хоча з пізнього середньовіччя в Європі почали використовуватися, зокрема, і як громадський транспорт. Приклад — диліжанс, омнібус та шарабан. Найбільш поширеним видом диліжанса можна вважати поштову карету.

Історія[1][ред.ред. код]

Деякі кінські вози було знайдено у кельтських могилах, і вже тоді, їх основи кріпилися не жорстко.

Карета 18-го століття.
Королівський музей мистецтва та історії в Брюсселі.

Чотириколісні вози використовувалися у доісторичній Європі, і їх форма, відома з розкопок, говорить про те, що основні способи складання колісної та ходової частин, з часом, майже не мінялися.

Колісниця

Найбільш раннім способом перевезення, була колісниця, відома у Месопотамії вже 1900 року до нашої ери. Використовувалася, як правило, для військових дій з боку єгиптян, проти європейців. Це був, по суті, двоколісний віз у вигляді кошика для перевезення одного або двох пасажирів, у який запрягалося один або двоє коней. Колісниця була революційним та дієвим транспортом, оскільки дозволяла зі стрімкістю, доставляти свіжих воїнів на найважливіші ділянки битви.

Римська повозка

У першому столітті до нашої ери, римляни використовували пружинні вози для сухопутних подорожей. Цілком ймовірно, що римські екіпажі використовували деякі форми підвісок на ланцюгах або шкіряних ремінцях, що підтверджується розкопками.

Підвіска на ланцюгах відома зі стародавніх джерел з 14-го століття і була поширена до 15-го століття.

Карети, насамперед, використовувалися аристократами (особливо жінками), і могли мати багато прикрас і позолоту. Ці вози були на чотири колеса зі стрижневою системою на осях, що дозволяло колесам повертатися, та мали від двох до чотирьох коней, у залежності від того, як їх було зроблено (складні прикраси із золотою підкладкою робили карету важчою).

Угорщина

Під час правління короля Матіаса Корвіна (1458-90), який користувався швидкими подорожами, в Угорщині швидко розвивався транспорт (карети). Угорську карету було високо оцінено, оскільки вона була здатна перевозити 8 осіб, та у ній використовували легкі колеса, що дозволяло для перевезення, застосовувати одного коня. У подальшому, угорська карета досить швидко поширилася усією Європою.

Конструкція[ред.ред. код]

Карета, XVIII століття (дерево, шкіра, метал), французького виробництва, Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І.Яворницького

Під тілом карети є ходова частина (колеса та осі). Колеса обертаються на підшипниках або шпинделях на кінцях стрижня або балки під назвою вісь. Більшість карет, мають одну або дві осі. На чотириколісних транспортних засобах, передня ходова частина, виконана з можливістю повороту передньої осі, незалежно від нерухомої задньої. Кілька конструктивних елементів утворюють частини, що підтримують корпус карети.

Людина, роботою якої, була їзда (керування екіпажем), називалася кучер. Слуга у лівреї називався лакей, котрий раніше служив наїзником, або повинен був бігти перед каретою свого господаря, щоб звільняти шлях. Вершник, який супроводжував карету, називався Outrider і часто їхав попереду або поруч з коляскою.

Під час перевезення пасажирів, використовували плед у якості ковдри або аналогічне покриття для їхніх колін і ніг. Для забезпечення тепла пасажирів взимку, використовувалася накидка, виготовлена зі шкіри американського бізона.

Коней для використання з каретами, спеціально розводили. Однією з таких порід, є Клівленд-Бей, однорідного кольору і з міцною статурою. Інколи використовували собак особливої породи для роботи поруч з коляскою.

Див. також[ред.ред. код]

  1. Carriage. Wikipedia, the free encyclopedia (en). Процитовано 2016-03-14.