Карликові галактики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ка́рликові гала́ктики — галактики низької світності. Умовною межею вважають світність 108 L[1]. Такі галактики складаються з кількох мільярдів зір, але це невелика кількість у порівнянні з Чумацьким Шляхом, який містить 200–400 мільярдів зір.

Утворення карликових галактик[ред.ред. код]

Сучасна теорія вважає, що більшість галактик, включаючи карликові, формується у взаємодії з темною матерією з газів, що містять метали. Однак, космічний зонд НАСА Galaxy Evolution Explorer визначив нові карликові галактики, які формуються з газів, в яких відсутні метали. Ці галактики знаходяться в кільці Лева, воднево-гелієвій хмарі близько двох масивних галактик в сузір'ї Лева.[2]

Місцеві карлики[ред.ред. код]

У місцевій групі є багато карликових галактик: ці невеликі галактики часто обертаються навколо великих галактик, таких як Чумацький Шлях, галактика Андромеди і галактика Трикутника. Велика Магелланова Хмара з більш ніж 30 мільярдами зір іноді класифікується як карликова галактика, у той час як інші вважають її повноправною галактикою, що обертається навколо Чумацького Шляху. У нещодавній роботі[3] вважається, що багато карликових галактик було утворено приливними силами на початку еволюції Чумацького Шляху і галактики Андромеди. Припливні карликові галактики виникають при зіткненні галактик і їх гравітаційній взаємодії. Потоки галактичного матеріалу відтягуються від батьківських галактик і гало темної матерії, які оточують їх[4].

Чумацький Шлях має 14 відомих карликових галактик-супутників, і останні відкриття[5] також привели астрономів до думки, що найбільше кулясте скупчення Чумацького Шляху, Омега Центавра, насправді є ядром колишньої карликової галактики з чорною дірою в її центрі[6], яка колись була захоплена Чумацьким Шляхом.

Карликові галактики[ред.ред. код]

Карликові галактики поділяють на чотири типи[7]:

Галактики-хоббіти[ред.ред. код]

Недавно був створений термін, галактика-хоббіт для опису галактик, ще менших і тьмяніших, ніж карликові галактики.[8][9]

Ультращільний карлик[ред.ред. код]

Ультращільні карликові галактики є нещодавно виявленим класом дуже компактних галактик з дуже високою чисельністю зоряного населення. Вони, як вважається, мають розмір близько 200 світлових років, складаючись з сотень мільйонів зір[10]. В якості теорії прийнято, що ці галактики — ядра карликових еліптичних галактики, які свого часу були позбавлені газу та віддалених зір у приливних взаємодіях, подорожуючи через серцевини багатих зірками кластерів[11]. Ультращільні карликові галактики були знайдені в галактичних кластерах Діви, Печі, Абель 1689, Коми, та в інших кластерах.[12]

Частковий список карликових галактик[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Карликові галактики // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 206. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  2. УПІ, «Нові Рецепти карликових галактик: почати зі залишкового газу», наука Daily, 19 лютого 2009 http://www.sciencedaily.com/releases/2009/02/090218132145.htm
  3. Metz, Manuel; Kroupa, Pavel (2007). Dwarf spheroidal satellites: are they of tidal origin? [Карликові сфероїдальні галактики мають припливне походження?]. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 376 (1). с. 387–392. arXiv:astro-ph/0701289. Bibcode:2007MNRAS.376..387M. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.11438.x.  (англ.)
  4. Новий рецепт для карликових галактика: Почати зі залишкового газу Newswise, Отримано від 20 лютого, 2009.
  5. Загадкове скупчення Омега Центавра та його чорна діра
  6. УПІ, Чорна діра в Омега Центавра, 10 квітня 2008 року в 2:07 PM
  7. Карликові галактики // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 206. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  8. SPACE.com — Нова галактика-'Hobbit' виявлена біля Чумацького Шляху
  9. http://sciencenow.sciencemag.org/cgi/content/full/2007/109/1
  10. Англо-австралійська обсерваторія астрономи виявити десятки міні-галактик 0100 AEST п'ятницю 2 квітня 2004 року
  11. Kazantzidis, S.; Moore, B.; Mayer, L. Galaxies and Overmerging: What Does It Take to Destroy a Satellite Galaxy? : [[ арх.] 21 липня 2003] : [англ.] / Prada, F.; Martinez Delgado, D.; Mahoney, T.J. // Satellites and Tidal Streams. — 2004. — Vol. 327 (December). — P. 155. — (Astronomical Society of the Pacific Conference Series). — ISBN 1-58381-190-7. — arXiv:astro-ph/0307362. — Bibcode2004ASPC..327..155K.
  12. arXiv, Ultra Компактний Гном галактик Абель в 1689: якщо фотометричні дослідження з САУ, понеділок, 28 червня 2004 08:34:37 GMT

Посилання[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.