Карликові галактики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ка́рликові гала́ктики — галактики низької світності. Умовною межею вважають світність 108 L[1]. Такі галактики складаються з кількох мільярдів зір, але це невелика кількість у порівнянні з Чумацьким Шляхом, який містить 200—400 мільярдів зір. Дуже сильно різняться карликові галактики за поверхневою яскравістю. Якщо звичайні галактики мають середню поверхневу яскравість приблизно рівну яскравості нічного неба, то карликові галактики відрізняються одна від одного за своєю поверхневою яскравістю більш ніж на 10m.

Класифікація[ред. | ред. код]

Карликові галактики поділяють на чотири типи[1]:

В окремий тип запропоновано виділити ультракомпактні карликові галактики (англ. Ultra Compact Dwarf galaxies, UCD), які було виявлено в галактичних скупченнях Діви, Печі, Abell 1689, Волосся Вероніки та ін.[2] Їх вважають ядрами колишніх карликових еліптичних галактики, які були позбавлені газу та зовнішніх зір у припливних взаємодіях, під час руху через осередки щільних скупчень[3].

Спіральні галактики низької світності (меншої за умовну межу 108 L), які мають правильну спіральну структуру, зазвичай не відносять до карликових[1]. Карликовими вважають лише ті невеликі галактики, в яких спіральну структуру частково порушено (галактики магелланового типу[en])[4].

Місцеві карлики[ред. | ред. код]

У місцевій групі є багато карликових галактик: ці невеликі галактики часто обертаються навколо великих галактик, таких як Чумацький Шлях, галактика Андромеди і галактика Трикутника. супутник Чумацького Шляху — Велика Магелланова Хмара з більш ніж 30 мільярдами зір — іноді класифікується як карликова галактика, у той час як інші вважають її повноцінною галактикою. Висловлено припущення, що деякі карликові галактики утворилися внаслідок припливної взаємодії з Чумацьким Шляхом і галактикою Андромеди[5]. Припливні карликові галактики виникають при зіткненні галактик і їх гравітаційній взаємодії. Потоки галактичної речовини відтягуються від батьківських галактик і гало темної матерії, які оточують їх[6].

Чумацький Шлях має 14 відомих карликових галактик-супутників, і останні відкриття[7] також привели астрономів до думки, що найбільше кулясте скупчення Чумацького Шляху, Омега Центавра, насправді є ядром колишньої карликової галактики з чорною дірою в її центрі[8], яка колись була захоплена Чумацьким Шляхом.

Утворення карликових галактик[ред. | ред. код]

Карликові галактики на зразок NGC 5264 зазвичай мають близько мільярда зірок.[9]

Більшість галактик, включаючи карликові, формується у взаємодії з темною матерією з газів, що містять деяку кількість важких елементів («металів» за астрономічною термінологією). Однак, космічний зонд НАСА Galaxy Evolution Explorer виявив карликові галактики, які формуються з газів, в яких майже відсутні важкі елементи. Ці галактики перебувають у кільці Лева[en], воднево-гелієвій хмарі поблизу двох масивних галактик в сузір'ї Лева[6].

Відкриття карликових галактик[ред. | ред. код]

Якщо не брати до уваги галактики-супутники Туманності Андромеди M 32 і NGC 205, які займають прикордонне положення між карликовими і нормальними галактиками, перші карликові галактики були виявлені Гарлоу Шеплі в кінці 1930-х років, при проведенні огляду неба в околиці Південного полюса світу для статистичного дослідження галактик на обсерваторії Гарвардського університету в Південній Африці. Спочатку Шеплі виявив невідоме раніше скупчення зірок в сузір'ї Скульптор, що містить близько 10 тис. зрок величиною 18-19,5m. Незабаром було виявлено подібне скупчення в сузір'ї Піч. Після того, як для дослідження цих скупчень задіяли 2,5-метровий телескоп обсерваторії Маунт-Вілсон, в них вдалося знайти цефеїди і визначити відстані до них. Виявилося, що обидва невідомих скупчення розташовані поза межами нашої галактики, тобто являють собою новий тип галактик низької поверхневої яскравості. Відкриття карликових галактик стало масовим після того як в 1950-х роках був виконаний Паломарський огляд неба за допомогою 120-сантиметрової камери Шмідта на обсерваторії Маунт-Паломар. Виявилося, що карликові галактики — це найпоширеніші галактики у Всесвіті.

Галактики-гобіти[ред. | ред. код]

Нещодавно придуманий термін "Галактики-гобіти" було вирішено використовувати для позначення галактик, які менші і тьмяніші ніж карликові галактики.[10][11]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Карликові галактики // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 206. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Ultra Compact Dwarf galaxies in Abell 1689: a photometric study with the ACS. 28 Jun 2004 08:34:37 UTC [accepted for publication in the October 2004 issue of the Astronomical Journal]. arXiv:astro-ph/0406613. doi:10.1086/423701. 
  3. Kazantzidis, S.; Moore, B.; Mayer, L. Galaxies and Overmerging: What Does It Take to Destroy a Satellite Galaxy? : [[ арх.] 21 липня 2003] : [англ.] / Prada, F.; Martinez Delgado, D.; Mahoney, T.J. // Satellites and Tidal Streams. — 2004. — Vol. 327 (December). — P. 155. — (Astronomical Society of the Pacific Conference Series). — ISBN 1-58381-190-7. — arXiv:astro-ph/0307362. — Bibcode2004ASPC..327..155K.
  4. Юрій Кудря; Ірина Вавилова (2016). 2.12. Особливості класифікації карликових галактик. Позагалактична астрономія (Навчальний посібник). Київ: Наукова Думка. с. 107. ISBN 978-966-00-1517-3. 
  5. Metz, Manuel; Kroupa, Pavel (2007). Dwarf spheroidal satellites: are they of tidal origin? [Карликові сфероїдальні галактики мають припливне походження?]. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 376 (1): 387–392. Bibcode:2007MNRAS.376..387M. arXiv:astro-ph/0701289. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.11438.x.  (англ.)
  6. а б New Recipe for Dwarf Galaxies: Start With Leftover Gas. Jet Propulsion Laboratory. 2009-02-18. Процитовано 2019-10-01. 
  7. Загадкове скупчення Омега Центавра та його чорна діра. Архів оригіналу за 21 вересень 2008. Процитовано 12 липень 2010. 
  8. УПІ, Чорна діра в Омега Центавра, 10 квітня 2008 року в 2:07 PM
  9. An irregular island. www.spacetelescope.org. Процитовано 25 серпня 2020. 
  10. Ker Than (15 January 2007). New 'Hobbit' Galaxies Discovered Around Milky Way. Space.com (en). Процитовано 2020-11-27. 
  11. Hobbits in space. sciencemag.org (en). January 9, 2007. Процитовано 2020-11-27. 

Посилання[ред. | ред. код]