Карлос Андрес Перес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Андрес Перес
Carlos Andrés Pérez
Карлос Андрес Перес
Прапор
55-й Президент Венесуели
12 березня 1974 — 12 березня 1979 року
Попередник: Рафаель Кальдера
Наступник: Луїс Еррера Кампінс
Прапор
58-й Президент Венесуели
2 лютого 1989 — 21 травня 1993 року
Попередник: Хайме Лусінхі
Наступник: Октавіо Лепаже
 
Партія: Acción Democrática
Освіта: Центральний університет Венесуели (1946), Free University of Colombiad (1950) і University of Costa Ricad
Ім'я при народжені: ісп. Carlos-Andrés Pérez Rodríguez
Народження: 27 жовтня 1922(1922-10-27)[1][2]
Rubiod, Тачіра, Венесуела
Смерть: 25 грудня 2010(2010-12-25)[3][4][1] (88 років)
Маямі, Флорида, США[5]
Громадянство: Венесуела
Віросповідання: Католицизм
У шлюбі з: Blanca Rodríguez de Pérezd
Автограф: Carlos Andrés Pérez Signature.svg
Нагороди:
кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» орден Визволителя Order of Francisco de Miranda Collar of the Order of Charles III Order of Jamaica Великий ланцюг ордена Сантьяго кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карлос Андрес Перес Родрігес (ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez; 27 жовтня 1922, Рубіо, штат Тачіра, Венесуела — 25 грудня 2010, Маямі, Флорида, США) — венесуельський державний і політичний діяч, президент країни у 1974-79 та 1989-93 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Був одинадцятим з дванадцяти дітей кавового плантатора. Вчився в католицькій школі в Рубіо та ліцеї в Каракасі. Займався політикою з 15 років, був одним із засновників партії «Демократична дія». У 1945 став секретарем президента Бетанкура. Після його повалення Перес відправився за кордон, жив на Кубі і в Центральній Америці. Під час другого президентства Бетанкура він обійняв посаду міністра внутрішніх справ (1959—1964). Пізніше зосередився на партійній діяльності.

У 1973 Перес був обраний президентом Венесуели. Його правління ознаменувалося зростанням доходів від продажу нафти за рахунок націоналізації галузі, які вкладалися в розвиток економіки[6]. Країна подолала відставання від сусідів і набула ваги на міжнародній арені[7][8]. У 1976 Перес став одним з перших південноамериканських президентів, які здійснили візит до СРСР[9].

У 1979 Перес поступився президентськит кріслом і зайнявся діяльністю в міжнародних організаціях. Був віце-президентом Соціалістичного інтернаціоналу.

У 1989 почалося друге правління Переса. Цього разу він проводив ліберальну економічну політику, що викликала невдоволення бідняків. Вже на наступний рік відбулося Каракасо — масові акції протесту в столиці, жорстоко придушені Пересом[10]. У 1992 відбулося два заколоти, один з яких очолив Уго Чавес. У 1993 президент був підданий імпічменту за звинуваченням у корупції і емігрував до США.

У 2009 президент Чавес вимагав від Сполучених Штатів екстрадиції Переса, але добитися цього йому не вдалося[11]. Екс-лідер помер у Флориді, залишивши послання з критикою Чавеса[12].

Перес був одружений, мав шістьох дітей. Йому також приписувалося батьківство кількох позашлюбних доньок.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/politics-obituaries/8230291/Carlos-Andres-Perez.html
  3. http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-12079724
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124084346 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://www.bloomberg.com/news/articles/2010-12-27/former-venezuelan-president-carlos-andres-perez-dies-at-88-of-heart-attack
  6. Кокшаров А. Нефти недостаточно
  7. В США умер экс-президент Венесуэлы
  8. В Майами скончался Карлос Андрес Перес, экс-президент Венесуэлы. Архів оригіналу за 27 грудень 2010. Процитовано 27 грудень 2010. 
  9. Казимиров В. Мой МГИМО
  10. Экс-президент Венесуэлы Карлос Андрес Перес скончался в Майами
  11. Во Флориде умер экс-президент Венесуэлы
  12. Ушел из жизни бывший президент Венесуэлы

Література[ред. | ред. код]