Карлос Андрес Перес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Андрес Перес
Carlos Andrés Pérez
Карлос Андрес Перес
Прапор
55-й Президент Венесуели
12 березня 1974 — 12 березня 1979 року
Попередник: Рафаель Кальдера
Наступник: Луїс Еррера Кампінс
Прапор
58-й Президент Венесуели
2 лютого 1989 — 21 травня 1993 року
Попередник: Хайме Лусінхі
Наступник: Октавіо Лепаже
 
Партія: Acción Democrática
Освіта: Q20995027?
Народження: 27 жовтня 1922(1922-10-27)
Тачіра, Венесуела
Смерть: 25 грудня 2010(2010-12-25) (88 років)
Маямі, США
° гострий інфаркт міокарда
Віросповідання: Католицизм
Дружина: Бланка Родрігес
Сесилія Матос
Автограф: Carlos Andrés Pérez Signature.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Карлос Андрес Перес Родрігес (ісп. Carlos Andrés Pérez Rodríguez; 27 жовтня 1922, Рубіо, штат Тачіра, Венесуела — 25 грудня 2010, Маямі, Флорида, США) — венесуельський державний і політичний діяч, президент країни у 1974-79 та 1989-93 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Був одинадцятим з дванадцяти дітей кавового плантатора. Вчився в католицькій школі в Рубіо та ліцеї в Каракасі. Займався політикою з 15 років, був одним із засновників партії «Демократична дія». У 1945 став секретарем президента Бетанкура. Після його повалення Перес відправився за кордон, жив на Кубі і в Центральній Америці. Під час другого президентства Бетанкура він обійняв посаду міністра внутрішніх справ (1959–1964). Пізніше зосередився на партійній діяльності.

У 1973 Перес був обраний президентом Венесуели. Його правління ознаменувалося зростанням доходів від продажу нафти за рахунок націоналізації галузі, які вкладалися в розвиток економіки[1]. Країна подолала відставання від сусідів і набула ваги на міжнародній арені[2][3]. У 1976 Перес став одним з перших південноамериканських президентів, які здійснили візит до СРСР[4].

У 1979 Перес поступився президентськит кріслом і зайнявся діяльністю в міжнародних організаціях. Був віце-президентом Соціалістичного інтернаціоналу.

У 1989 почалося друге правління Переса. Цього разу він проводив ліберальну економічну політику, що викликала невдоволення бідняків. Вже на наступний рік відбулося Каракасо — масові акції протесту в столиці, жорстоко придушені Пересом[5]. У 1992 відбулося два заколоти, один з яких очолив Уго Чавес. У 1993 президент був підданий імпічменту за звинуваченням у корупції і емігрував до США.

У 2009 президент Чавес вимагав від Сполучених Штатів екстрадиції Переса, але добитися цього йому не вдалося[6]. Екс-лідер помер у Флориді, залишивши послання з критикою Чавеса[7].

Перес був одружений, мав шістьох дітей. Йому також приписувалося батьківство кількох позашлюбних доньок.

Виноски[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]