Карлос Мендьєта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Мендьєта-і-Монтефур
Карлос Мендьєта-і-Монтефур

Час на посаді:
18 січня 1934 — 11 грудня 1935
ПопередникМануель Маркес Стерлінґ
НаступникХосе Аґріпіно Барнет

Народився4 листопада 1873(1873-11-04)
Сан-Антоніо-де-Лас-Вуельтас, Вілья-Клара, Генерал-капітанство Куба
Помер27 вересня 1960(1960-09-27) (86 років)
Гавана, Куба
ГромадянствоКуба Куба
Політична партія«Ліберальна партія»
«Націоналістичний союз»
ДружинаКармела Ледон
ДітиКармен Мендьєта-Ледон

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Карлос Мендьєта-і-Монтефур (4 листопада 1873, Сан-Антоніо-де-Лас-Вуельтас, Вілья-Клара, Генерал-капітанство Куба — 27 вересня 1960, Гавана, Куба) — кубинський державний та політичний діяч, тимчасовий президент Куби (18 січня 1934 – 11 грудня 1935), за освітою лікар, полковник Збройних сил Куби. Перебував у опозиції режиму Xерардо Мачадо. Засновник «Партії національної єдності» (1934). У період його президентства жінки отримали право голосу, була скасована так звана поправка Платта та укладено новий кубино-американську угоду (1934).

Життєпис[ред. | ред. код]

Карлос Мендьєта воював проти іспанського колоніального панування у війні за незалежність Куби 1895-1898 роках, дослужився до полковника. Після війни він заснував разом з Хосе Мігелем Ґомесом «Федеральну Республіканську партію» (ісп. Partido Republicano Federál), від якої обрався депутатом кубинського парламенту з 1901 року до 1923 року.

У 1904 році, разом з Хосе Мігелем Ґомесом, Карлос Мендьєта заснував «Консервативну партію» (ісп. Partido Conservador). Потім політичні шляхи Мендьєти та Ґомеса розійшлися. Мендьєта у 1908 році підтримував Альфредо Саяса у президентських виборах а не Хосе Мігеля Ґомеса.

1913 року Карлос Мендьєта знову підтримував Альфредо Саяса у президентських виборах, але переміг Маріо Ґарсія Менокаль. У 1916 році Альфредо Саяс був кандидатом в президенти на президентських виборах, Мендьета балотувався на віце-президента. 1917 року Мендьєта підтримав спробу заколоту Заяса проти Маріо Ґарсії Менокара. Після невдалого заколоту Мендьєта перебував у вигнанні. У 1918 році Мендьєта повернувся на Кубу і знову був обраний депутатом від «Ліберальної партії Куби».

Після завершення свого депутатства Мендьєта переїхав у Камаґуей та відкрив лікарську практику.

У 1931 році Мендьєта був заарештований а потім депортований за свою політичну діяльність проти диктатури Херардо Мачадо. Після повалений Мачадо, у 1933 році Карлос Мендьєта повертається на Кубу.

У 1933 році, коли загальний страйк паралізував Гавану, молоді офіцери «Військового союзу Колумбії» (за назвою військового містечка в Гавані) організували військовий переворот з метою запобігти збройному втручанню США. В результаті військового перевороту Херардо Мачадо був змушений залишити країну. Після повалений Мачадо, у 1933 році Карлос Мендьєта повертається на Кубу.

Вже 4 вересня 1933 року група офіцерів під керівництвом Фульхенсіо Батисти і за підтримки студентства здійснила ще один переворот. Вони усунули від командування старших офіцерів та скинули президента Сеспедеса. Його місце зайняв Рамон Ґрау Сан-Мартін, пізніше — засновник «Кубинської революційної партії» (так званих «аутентиків»), відомий доктор та професор університету.

США не визнали уряд доктора Грау. Батиста домігся відставки Грау в січні 1934 року, розуміючи, що цукрові ринки США, в яких гостру потребу мала Куба, залишаться недоступними, доки кубинський уряд не буде визнаний.

У 1934 році Мендьєта засновує «Партію національної єдності» (ісп. Partido Unión Nacionalista).

Карлоса Мануеля обирають на посаду тимчасового президента Куби 18 січня 1934 року[1]. Він обійняв цю посаду на час до виборів. Новий президент Карлос Мендьєта був негайно визнаний Вашингтоном, і у травні 1934 року США скасували поправку Платта[2]. Таким чином, Куба стала повністю політично незалежною, хоча американці зберегли свою військово-морську базу в Ґуантанамо.

Карлос Мендієта повернув приватним компаніям контроль над електричними та цукровими підприємствами. Навесні 1934 року Карлос Мендієта ввів військовий стан, заборонивши опозиційні профспілки. У березні 1935 року Мендьєта жорстоко придушив спроби організації загального страйку з революційними вимогами.

11 грудня 1935 року Карлос Мендьєта поступився президентською посадою Хосе Аґріпіно Барнету[3].

Карлос Мендьєта помер 27 вересня 1960 року в Гавані.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Карлос Мендьєта був одружений на Кармелі Ледон (? — 20 липня 1942), у них була дочка Кармен Мендьєта-Ледон, яка вийшла заміж за Калікста Ґарсіа Велеза.


Попередник:
Мануель Маркес Стерлінґ
Президент Куби
18 січня 1934 – 11 грудня 1935
Coat of arms of Cuba.svg
Наступник:
Хосе Аґріпіно Барнет


Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]