Карлос Меса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карлос Меса
Carlos Diego Mesa Gisbert
Карлос Меса
Прапор
78-й Президент Болівії
17 жовтня 2003 — 6 червня 2005 року
Попередник: Гонсало Санчес де Лосада
Наступник: Едуардо Родрігес
 
Освіта: Мадридський університет
Рід занять: політик, історик, письменник і журналіст
Народження: 12 серпня 1953(1953-08-12) (64 роки)
Ла-Пас, Pedro Domingo Murillo Province[d], Ла-Пас, Болівія[1]
Національність: Болівієць
Віросповідання: Католицизм

Карлос Дієго Меса Гісберт (ісп. Carlos Diego Mesa Gisbert; нар. 12 серпня 1953) — болівійський журналіст, політик та історик, президент країни з 17 жовтня 2003 до 6 червня 2005 року.

Журналістика[ред.ред. код]

1975 року очолив Болівійський фільмофонд. З 1979 року працював журналістом.

Був заступником головного редактора газети «Ультіма ора», редактором каналу 6 «Америка телевісьйон» та каналу 2 «Болівійська телесистема».

1990 року Карлос Меса став засновником і головним редактором компанії «Об'єднання тележурналістів», перетвореної 1998 року на «Телевізійну мережу».

Його програма політичних інтерв'ю «Обличчям до обличчя» виходила в ефір понад 19 років.

Разом із Хіменою Вальдівія був продюсером фільму «Йона та рожевий кит» 1995 року.

Політична діяльність[ред.ред. код]

2002 року переміг на загальних виборах як кандидат у віце-президенти в уряді Гонсало Санчеса де Лосади.

Карлос Меса став президентом в результаті відставки останнього після інциденту з розгоном армією та поліцією акцій протесту в столиці Болівії[2].

Карлос Меса займав в уряді де Лосади пост віце-президента й отримав президентські повноваження автоматично через відставку чинного президента відповідно до конституції.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Меса Гісберт, Карлос Д. «Президентське правління в Болівії: між силою та законом»
  • «Важкий шлях болівійського кіно» (1985),
  • «Обличчям до обличчя: десять років розмов за умов демократії» (1993)
  • «Історія Болівії» (1997, п'ять видань),
  • «Слово як зброя» (2000)

Кінодокументалістика[ред.ред. код]

Спільно з Маріо Еспіносою автор понад п'ятдесяти документальних фільмів у жанрі історико-журналістського репортажу.

  • «Всемогутній: між небом і пеклом» (1998)
  • «Війна Чако» (1992),
  • «Чому Пас Самора?» (1994),
  • «Болівія, XX століття» (2001),
  • «Пас Естенсоро: політика — мистецтво можливого» (2001).

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.