Карлос Меса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Меса
Carlos Diego Mesa Gisbert
Карлос Меса
Прапор
78-й Президент Болівії
17 жовтня 2003 — 6 червня 2005 року
Попередник: Гонсало Санчес де Лосада
Наступник: Едуардо Родрігес
 
Народження: 12 серпня 1953(1953-08-12)[1][2] (69 років)
Ла-Пас, Болівія[1]
Національність: Болівієць
Країна: Болівія
Релігія: Католицизм
Освіта: Мадридський університет Комплутенсе і Higher University of San Andrésd
Партія: Civic Communityd
Батько: José Mesa Figueroad
Мати: Teresa Gisbert Carbonelld
Автограф: Signature of Carlos Mesa.svg
Нагороди:
Grand Cross of the Order pro Merito Melitensi Order of San Carlos офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Collar of the Order of the Aztec Eagle Grand Cross with diamonds of Order of the Sun of Peru Grand Officer of the Order of the Condor of the Andes

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карлос Дієго Меса Гісберт (ісп. Carlos Diego Mesa Gisbert; нар. 12 серпня 1953) — болівійський журналіст, політик та історик, президент країни з 17 жовтня 2003 до 6 червня 2005 року.

Журналістика[ред. | ред. код]

1975 року очолив Болівійський фільмофонд. З 1979 року працював журналістом.

Був заступником головного редактора газети «Ультіма ора», редактором каналу 6 «Америка телевісьйон» та каналу 2 «Болівійська телесистема».

1990 року Карлос Меса став засновником і головним редактором компанії «Об'єднання тележурналістів», перетвореної 1998 року на «Телевізійну мережу».

Його програма політичних інтерв'ю «Обличчям до обличчя» виходила в ефір понад 19 років.

Разом із Хіменою Вальдівія був продюсером фільму «Йона та рожевий кит» 1995 року.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2002 року переміг на загальних виборах як кандидат у віце-президенти в уряді Гонсало Санчеса де Лосади.

Карлос Меса став президентом в результаті відставки останнього після інциденту з розгоном армією та поліцією акцій протесту в столиці Болівії[3].

Карлос Меса займав в уряді де Лосади пост віце-президента й отримав президентські повноваження автоматично через відставку чинного президента відповідно до конституції.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Меса Гісберт, Карлос Д. «Президентське правління в Болівії: між силою та законом»
  • «Важкий шлях болівійського кіно» (1985),
  • «Обличчям до обличчя: десять років розмов за умов демократії» (1993)
  • «Історія Болівії» (1997, п'ять видань),
  • «Слово як зброя» (2000)

Кінодокументалістика[ред. | ред. код]

Спільно з Маріо Еспіносою автор понад п'ятдесяти документальних фільмів у жанрі історико-журналістського репортажу.

  • «Всемогутній: між небом і пеклом» (1998)
  • «Війна Чако» (1992),
  • «Чому Пас Самора?» (1994),
  • «Болівія, XX століття» (2001),
  • «Пас Естенсоро: політика — мистецтво можливого» (2001).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]