Карлос Пріо Сокаррас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Пріо Сокаррас
Carlos Prio Socarras of Cuba.jpg
Прапор
11-й Президент Куби
10 жовтня 1948 — 10 травня 1952
Попередник: Рамон Грау Сан-Мартін
Наступник: Фульхенсіо Батиста
Прапор
5-й Прем'єр-міністр Куби
13 жовтня 1945 — 1 травня 1947
Попередник: Фелікс Лансіс Санчес
Наступник: Рауль Лопес дель Кастільйо
 
Народження: 14 липня 1903(1903-07-14)[1][2]
Bahía Hondad, Пінар-дель-Ріо, Куба
Смерть: 5 квітня 1977(1977-04-05)[1][2] (73 роки)
Маямі, Флорида, США
Поховання:
Країна: Куба
Освіта: Belen Jesuit Preparatory Schoold
Партія: Partido Auténticod

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карлос Пріо Сокаррас (ісп. Carlos Prío Socarrás; 14 липня 1903 — 5 квітня 1977) — кубинський політик, п'ятий прем'єр-міністр, одинадцятий президент Куби.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1940 року був обраний сенатором від провінції Пінар-дель-Ріо. Очолював міністерства громадських робіт та праці, а також очолював уряд за президентства Рамона Грау. 1 липня 1948 року Пріо виборов перемогу на президентських виборах і в жовтні того ж року зайняв пост голови держави.

Мав прогресивні погляди, підтримував свободу слова й думки. До заслуг його адміністрації відносять створення Національного банку та Трибуналу. Разом з тим внутрішньополітична боротьба та корупція серед чиновників призвели до того, що кабінет Пріо все частіше сприймався в суспільстві як неефективний, та його почали асоціювати з адміністрацією Грау.

1952 року відбувся військовий переворот на чолі з Фульхенсіо Батистою. 10 березня сили останнього захопили військові частини та поліцейські дільниці по всій країні. Пріо Сокаррас, який був нездатний протистояти Батисті, був змушений залишити країну та виїхати до Сполучених Штатів.

У Флориді він з родиною прожив до 1977 року. 5 квітня 1977 він покінчив життя самогубством[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Munzinger Personen
  3. Prio Socarras, Cuban Ex‐Leader, Dies of Gunshot Wound in Florida. The New York Times (англ.). 6 квітня 1977. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]