Карло Мадерно
| Карло Мадерно | |
|---|---|
| Carlo Maderno італ. Carlo Maderno  | |
 | |
| Народження | 1556 Тічино, район озера Луґано |
| Смерть | 30 січня 1629 Рим |
| Поховання | Сан-Джованні-дей-Фіорентіні |
| Країна | Італія |
| Вчителі | Доменіко Фонтана |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Рим |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Найважливіші споруди | Фасади церкви Санта Сусанна, Сант Андреа делла Валлє, палац Маттеї ді Джові, |
| Учні | Франческо Борроміні і Джованні Баттіста Тревано |
| Нагороди |  |
| Брати, сестри | Стефано Мадерно |
 Карло Мадерно у Вікісховищі | |
_-_facade.jpg)
Карло Мадерно (італ. Carlo Maderno; 1556 , Тічино, район Луґано — 30 січня 1629, Рим) — римський архітектор, учень свого дядька Доменіко Фонтани.
З його будівель у Римі відомі: фасади церков Сант Андреа делла Валлє, Санта Сусана, що являють собою перші приклади популярних у XVII столітті фасадів з двома або декількома, надбудованими один над одним ордерами, а також — палац Маттеї ді Джові, фонтани на площі святого Петра і частково палаццо Барберіні, який закінчили Франческо Борроміні та Лоренцо Берніні.
Карло Мадерно увічнив своє ім'я переважно закінченням будівництва (у 1605—1613) собору святого Петра.
Початковий план Донато Браманте, грецький рівнокінцевий хрест, Карло Мадерно перетворив на латинський подовживши західну частину собору на три гігантські прольоти і спорудивши попереду нього величезні сіни. Фасад собору — також його твір; однак йому не вдалося виконати свій проект повністю: осідання ґрунту не дозволило побудувати вежі на двох кінцях фасаду як передбачалося, які перерізали б одноманітну лінію аттика і надали б йому велику монументальність і гармонію. Мадерно, звеличуваного за життя, зазнав пізніше суворої і не цілком справедливої критики: не можна не поставити йому в заслугу те, що він встояв проти спільного в його час захоплення екстравагантними і дешевими ефектами і намагався при добудові собору святого Петра йти по стопах Браманте і Мікеланджело, в міру можливості не віддаляючись від строгості і благородства їхніх ідей, якщо це йому і не вдалося повністю, то виною тому не стільки відсутність у нього дарування, скільки час, у який він жив — час майже повного занепаду італійського мистецтва.
- Domenico Fontana, Della trasportazione dell'obelisco vaticano et delle fabriche di Nostro Signore Papa Sisto V fatte dal Cavallier Domenico Fontana architetto di Sua Santità, libro primo, Domenico Basa, Roma 1590.
- Giovanni Baglione, Le Vite de' Pittori, Scultori et Architetti dal Pontificato di Gregorio XIII fino a tutto quello d'Urbano VIII, Roma 1642, 307—309.
- Lione Pascoli, Vite de' pittori, scultori, architetti moderni, I, Roma 1730, (edizione critica a cura di A. Marabottini, ad vocem, Perugia 1992.
- Antonino Bertolotti, ad vocem, in Artisti lombardi a Roma nei secoli XV, XVI e XVII, Milano 1882.
- Giorgio Casella, Il testamento di Carlo Maderno, in Bollettino storico della Svizzera italiana, I, 1926, 32-38.
- Antonio Muñoz, Carlo Maderno, Roma 1922.
- N. Cafisch, ad vocem, in U. Thieme — F. Becker (a cura di), Allgemeines Lexikon der bildende Künstler, IV, Leipzig 1929, 529—532.
- Idem, Carlo Maderno: ein Beitrag zur Geschichte der römischen Barockarchitektur, München 1934.
- P. Frosini, Carlo Maderno, architetto idraulico, in Strenna dei romanisti, XVI, 1955, 323—325.
- Ugo Donati, Carlo Maderno, architettoticinese a Roma, Lugano 1957.
- A. Blunt, The Palazzo Barberini: the Contribution of Maderno, Bernini and Pietro da Cortona, in Journal of the Warburg and Courtauld Institutes, 21, 1958, 256—287.
- B. Toscano, I Barberini, il Maderno e la Fonte i Piazza, in Spoletium. Rivista di arte, storia cultura, VI, 1959, 20-23.
- Howard Hibbard: Carlo Maderno and Roman Architecture 1580—1630. London 1971.
- Карло Мадерно в католицькі енциклопедії [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
