Карло Сальвіолі
| Карло Сальвіолі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
2 листопада 1848 Венеція, Австрійська імперія | |||
| Смерть |
29 січня 1930[1] (81 рік) Мірано, Провінція Венеція, Венето, Італія | |||
| Рейтинг ФІДЕ | Немає даних | |||
Карло Сальвіолі (італ. Carlo Salvioli; 2 листопада 1849, Венеція — 29 січня 1930, Мірано) — італійський шахіст і шаховий теоретик.
Народився у Венеції, здобув професію нотаріуса. Відомий роботами в галузі історії та теорії шахів, зокрема ендшпіля. Автор кількох праць, у тому числі книг «Теорія і практика шахової гри» (Teoria e pratica del giuoco degli scacchi; Венеція, 1885—1888) і «La partita d'oggi» (перші чотири томи виходили окремо в 1927—1930 рр.; Сальвіолі помер під час роботи над останнім, п'ятим томом). Роботу над «La partita d'oggi» продовжили колеги Сальвіолі, вихід 1932 року повної версії книги мав великий резонанс у шаховому світі[2][3].
Як гравець став переможцем третього італійського національного турніру (Мілан, 1881) і став неофіційним чемпіоном Італії. Виступив одним з організаторів наступного, четвертого італійського національного турніру (Венеція, 1883) та посів на ньому 3-тє місце.
1920 року на з'їзді у Варезі була заснована Італійська шахова федерація, Сальвіолі став почесним президентом нової організації[4].
Помер у Мірано, заповідав майно місцевої благодійної організації (Congregazione di Carità), яка побудувала на ці кошти лікарню[5].
Ім'я Карло Сальвіолі має венеціанський шаховий клуб.
Спортивні результати[ред. | ред. код]
| Рік | Місто | Змагання | + | − | = | Результат | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1881 | Мілан | 3-й національний турнір | 11 з 16 | 1[6] | |||
| 1883 | Венеція | 4-й національний турнір | 9 із 16 | 3[7] | |||
| 1886 | Рим | 5-й національний турнір | 9 із 16 | 4[8][9] |
Література[ред. | ред. код]
- Adriano Chicco e Giorgio Porreca, Dizionario enciclopedico degli scacchi, Mursia 1971.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ C'erano una volta i Re. Piccola storia della Società Scacchistica Torinese, стр. 11. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Carlo Salvioli // Antonio Rosino (Venezia, 1991). Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ C'erano una volta i Re. Piccola storia della Società Scacchistica Torinese, стр. 15. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Consulta di Volontariato: quale futuro per l'ospedale di Mirano?. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Попереду Ф. Дзанноні, Г. Малути, Е. Креспі та ін.
- ↑ Переміг Ф. Дзанноні, срібним призером став Дж. Дзон.
- ↑ Переміг Ф. Дзанноні, призерами стали Ф. Кантоні і Б. Форліго.
- ↑ Через рік Сальвіолі випустив збірку партій цього турніру
Посилання[ред. | ред. код]
- Партії К. [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] Сальвіолі у базі Chessgames.com [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Особиста картка К. Сальвіолі [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] на сайті 365Chess
|
