Карл-Гайнц Румменігге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Карл-Гайнц Румменіґґе
Rummenige2008-05.jpg
Особові дані
Дата народження 25 вересня 1955(1955-09-25) (58 років)
Місце народження Ліппштадт, Німеччина Німеччина
Зріст 182 см
Прізвисько Калле, Руммо
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1974—1984
1984—1987
1987—1989
Німеччина Баварія (Мюнхен)
Італія Інтер (Мілан)
Швейцарія Серветт (Женева)
310 (162)
64 (24)
50 (34)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1976—1986 Німеччина Німеччина 95 (45)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Карл-Гайнц Румменіґґе (нім. Karl-Heinz Rummenigge; народився 25 вересня 1955, Ліппштадт) — німецький футболіст, нападник. Відомий футболіст, а згодом — функціонер, зараз займає перше місце в списку найвпливовіших людей у німецькому футболі. Володар «Золотого м'яча» 1980 та 1981 років.

Біографія[ред.ред. код]

Молодість[ред.ред. код]

Карл-Гайнц Румменіґґе народився 25 вересня в Ліппштадті. Його прізвище циганського походження від Руменіке. Карл-Гайнц виростав в футбольній сім’ї, його батько був футболістом місцевої команди Боруссія. Його молодший брат Міхаель Румменіґґе теж грав на високому рівні в «Баварії» та дортмундській «Боруссії», маючи на своєму рахунку два проведені матчі у складі збірної Німеччини. Футбольна кар'єра старшого брата, Вольфганга, пройшла в нижчих німецьких лігах (в другій Бундеслізі).

Румменіґґе в дитинстві називали Калле. Грати в футбол Калле почав з п'яти років. Уже в цьому віці він постійно грав з старшими за себе хлопчаками, накручуючи постійно їх на полі своїми фінтами.

В повній мірі його талант (дриблінг, техніка, удар) проявився у виступах за місцеву команду «Боруссія» з Ліппштадту. В дев’ятирічному віці Калле виступав за юніорську команду 14 річних. В одному з матчів чемпіонату він зумів забити 16 голів з 31 командного в тому матчі.

«Не знаю, чому вони поставили у ворота самого низькорослого хлопця. Варто було пустити м'яч на півтораметровій висоті, як він гарантовано опинявся у сітці» — згадував Карл-Гайнц.

Завдяки чудовій грі, яку показув Румменіґґе, його почали постійно викликати в різні молодіжні збірні. До нього з’явився великий інтерес зі сторони багатьох скаутів. Особливо наполегливими були скаути з «Шальке» Гельзенкірхен, але родина, та й сам Калле не захотів їхати в Гельзенкірхен. Так він залишався в своєму рідному місті до 19 років, при цьому навіть влаштувався на роботу в Народний банк.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Баварія[ред.ред. код]

В 1974 році Румменіґґе перейшов в мюнхенську «Баварію», в якій на той час майже всю основу представляли діючі чемпіони світу  — Беккенбауер, Майєр, Мюллер, Брайтнер, Хенесс, Шварценбек.

У Карла-Гайнца в команді з'явилася кличка — «червоні щічки». Його називали так тому, що кров дуже часто приливала до його щік: він був ще дуже сором'язливим на той час.

Перед першим офіційним матчем для Карла-Гайнца за Баварію в готелі стався цікавий випадок. Побачивши його поруч з Мюллером, журналіст пожартував «Герд, з яких це пір ти водишся з любителями автографів?» «Ти, напевно, не знаєш цього хлопця. Його прізвище Румменіґґе, запам'ятай.» — заткнув хама Мюллер.

Перший свій офіційний гол Карл-Гайнц забив в кубковому матчі зі «Штутгартом» з ходу ввігнавши м'яч, після передачі партнера, під поперечину.

Руменніґґе з Золотим м'ячем в Парижі

Навесні 1975 року Румменіґґе здобуває свої перший титул — «Баварія» вдруге поспіль виграла Кубок європейських чемпіонів, перемігши у фіналі англійський «Лідс». В двоматчевому двобії за Суперкубок Європи восени 1975 року «Баварія» поступилася київському «Динамо», при безпоседній участі Румменіґґе.

1976 року «Баварія» втретє пермагає в Кубку європейських чемпіонів — тепер у фінальному матчі обіграний був французький «Сент-Етьєн». У тому ж році «Баварія» виграла і Міжконтинентальний кубок, перемігши бразильський «Крузейру».

Вершиною кар’єри для Румменіґґе в «Баварії» став початок 1980-х років, коли до нього вже прийшла футбольна зрілість, він став найпопулярнішим німецьким футболістом, чудовим бомбардиром. І лідером нового покоління футболістів «Баварії».

Всього за «Баварію» Румменіґґе відіграв 10 сезонів, здобувши 7 командних титулів (Кубок Європейських чемпіонів (1974/1975, 1975/1976), чемпіон Німеччини (1980, 1981), володар Кубка Німеччини (1982, 1984), Володар Міжконтинентального кубка 1976 року), а також 6 індивідуальних призів (Золотий м’яч (1980,1981) , найкращий футболіст Німеччини (1981), найкращий бомбардир чемпіонату Німеччини (1980, 1981, 1984)).

Інтер (Мілан)[ред.ред. код]

Руменніґґе в грі за Інтер (Мілан)

У 1984 році Карл-Гайнц Румменіґґе залишає мюнхенську «Баварію» та переходить в міланський «Інтер», на той момент, трансфер гравця в «Інтер» (Мілан) став рекордним для Бундесліги.

Німецький форвард зі своєю командою зайняв третє місце в Серії А в своєму першому сезоні, забивши 8 м'ячів в 26 матчах,

Його кар'єра в Італії явно не задалася, постійні травми не давали йому показувати ту гру, до якої всі звикли. Та й «Інтер» в той час поступався в якості гри іншому італійському грандові Ювентусу (футбольний клуб) «Ювентусу».

За три роки виступів в Італії Румменіґґе не здобув жодного титулу, зігравши за команду в усіх офіційних турнірах 107 матчів та забивши 42 голи.

Серветт (Швейцарія)[ред.ред. код]

Свою ігрову кар'єру Карл-Гайнц Румменіґґе закінчував у женевському Серветті, зігравши за команду 2 роки. Закінчував красиво ставши в останньому своєму сезоні в кар’єрі 1988—1989 рр найкращим бомбардиром швейцарської ліги.

Національна збірна[ред.ред. код]

Руменніґґе за збірну Німеччини

За національну збірну Німеччини Карл-Гайнц Румменіґґе дебютував в 1976 році, а вперше забив 8-го жовтня 1977-го року в товариському матчі проти збірної Італії; Румменіґґе зробив рахунок 2:0,.

Румменіґґе зіграв в трьох фінальних турнірах чемпіонатів світу з футболу. На своєму першому Чемпіонаті світу, в 1978-му році, Карл-Гайнц зробив хет-трик в матчі групового етапу зі збірною Мексики. Правда, мундіаль-1978, в цілому не був дуже успішним для збірної Німеччини, так що це було чи не єдина світла пляма на всьому Чемпіонаті Світу для німців.

Далі був тріумфальний для німців та особисто Румменіґґе Чемпіонаті Європи в 1980 році, в якому збірна Німеччини здобула перемогу. Карл-Гайнц хоч і забив всього один м'яч, але у всій красі продемонстрував свої великі можливості. Це в підсумку й стало одним з чинників вручення йому «Золотого м’яча», як найкращому гравцеві Європи за підсумками 1980 року. Таку ж нагороду Румменіґґе здобуте також в 1981 році.

Через постійну травматичність Румменіґґе доводилося грати через «не можу» і робити все для перемог своєї команди. В такому стані Румменіґґе, який вийшов на заміну в знаменитому матчі Чемпіонату світу 1982 року в Іспанії проти Франції, став справжнім героєм, створивши два голи, один з яких забив сам (Румменіґґе лежав на землі і якимось невідомим нікому чином, дотягнувшись до м'яча, зумів переправити його у ворота).

Виграти той Чемпіонат світу, однак, Німеччина не змогла, поступившись у фіналі чудовій збірній Італії.

На Іспанському мундіалі Румменіґґе забив 5 м'ячів, ставши другим бомбардиром після неперевершеного, найкращого футболіста Європи 1982 року італійця Паоло Россі.

Чемпіонату світу 1986 року став останнім великим форумом в кар'єрі Карла-Гайнца Румменіґґе. На тому турнірі форвард зміг відзначитися лише раз, в фінальному матчі Румменіґґе забив перший м'яч у ворота Аргентини потім відзначився Руді Феллер, але Аргентина все-таки зуміла вирвати свою перемогу.

Збірна Німеччини через 4 роки взяла реванш в збірної Аргентини, ставши чемпіоном світу 1990 року, та вже без нашого героя, який в 1989 році закінчив кар’єру гравця.

Карл-Гайнц став п'ятим у списку найрезультативніших гравців за всю історію німецької національної команди. Усього за збірну Німеччини Румменіґґе зіграв 95 матчів та забив 44 голи.

Коментатор, функціонер[ред.ред. код]

З 1990 року Румменіґґе починає коментувати матчі національної збірної Німеччини разом з Юппом Гайнкесом.

В 1991 році Карл-Гайнц стає віце-президентом мюнхенської «Баварії». На цій посаді Румменіґґе домігся чималих успіхів і пропрацював до 2002 року, коли його перевели на свою нинішню посаду — голови правління мюнхенської «Баварії».

На сьогодні Румменіґґе є одним з найвпливовіших людей в німецькому футболі, займаючи першу сходинку у своєрідному рейтингу.

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна статистика[ред.ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Німеччина Німеччина
Баварія (Мюнхен) 1974-1975 21 5 4 0 25 5
1975-1976 32 8 9 3 41 11
1976-1977 31 12 6 1 37 13
1977-1978 29 8 6 6 35 14
1978-1979 34 14 34 14
1979-1980 34 26 10 5 44 31
1980-1981 34 29 8 6 42 35
1981-1982 32 14 9 6 41 20
1982-1983 34 20 6 1 40 21
1983-1984 29 26 6 2 35 28
Італія Італія
Інтер (Мілан) 1984-1985 26 8 9 5 9 5 44 18
1985-1986 24 13 6 2 9 3 39 18
1986-1987 14 3 5 2 5 1 24 6
Швейцарія Швейцарія
Серветт (Женева) 1987-1988 16 10 4 0 20 10
1988-1989 34 24 34 24
Німеччина 310 162 64 30 374 192
Італія 64 24 20 9 23 9 107 42
Швейцарія 50 34 4 0 54 34
Всього 424 220 20 9 91 39 535 268

Статистика виступів за збірну[ред.ред. код]

Збірна Сезон
Матчі Голи
Німеччина Німеччина 1976 2 0
1977 6 1
1978 12 4
1979 8 5
1980 10 4
1981 11 9
1982 13 9
1983 10 8
1984 8 1
1985 6 3
1986 9 1
Всього 95 45

Досягнення[ред.ред. код]

Командні досягнення[ред.ред. код]

Німеччина Баварія (Мюнхен)

Німеччина Німеччина

Особисті досягнення[ред.ред. код]

  • Найкращий футболіст Європи «Золотий м'яч» (2): 1980, 1981
  • Футболіст року в Німеччині (1): 1980
  • Найкращий бомбардир чемпіонату Німеччини (3): −1979/1980, 1980/1981, 1983/1984
  • Найкращий бомбардир чемпіонату Швейцарії (1): 1988/1989
  • Входить в список 100 найкращих футболистів XX століття (по версії журналу World Soccer) під номером 35.
  • Входить в список ФІФА 100

Цитата[ред.ред. код]

Франц Беккенбауер: «Його кар'єра була схожа на казку, яку трохи псували лише постійні травми. Спостерігати за його грою, навіть будучи тренером, було величезним задоволенням, тому що він просто вмів на полі все. Його техніка зовсім не була схожа на ту, що нині нею зветься — трюки з м'ячем та інше, він просто міг пролізти куди завгодно і забити з будь-якого положення. Ось — справжня цінність цього футболіста. Я щасливий, що саме він зараз є одним з керівників Баварії».

Посилання[ред.ред. код]