Карл-Густав Россбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл-Густав Арвід Россбі
швед. Carl-Gustaf Arvid Rossby
Народився 28 грудня 1898(1898-12-28)
Стокгольм, Швеція
Помер 19 серпня 1957(1957-08-19) (58 років)
Стокгольм, Швеція
Громадянство Швеція Швеція
Flag of the United States.svg США (з 1938)
Діяльність метеоролог, викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Стокгольмський університет (1925)
Заклад Чиказький університет
Swedish Meteorological and Hydrological Institute[d]
Массачусетський технологічний інститут
Національна погодна служба
Woods Hole Oceanographic Institution[d]
Науковий керівник Вільгельм Б'єркнес
Член Шведська королівська академія наук, Шведська королівська академія інженерних наук, Американська академія мистецтв і наук і Леопольдина
Нагороди

Карл-Гу́стаф А́рвід Ро́ссбі (швед. Carl-Gustaf Arvid Rossby; нар. 28 грудня 1898, Стокгольм — пом. 19 серпня 1957, Стокгольм) — шведський та американський метеоролог, який першим пояснив крупномасштабні рухи атмосферних мас з позицій механіки рідини. Він вивчав та описав висотні струменеві течії та планетарні біжучі хвилі великої довжини в атмосфері планет у помірних широтах, що згодом отримали назву «хвилі Россбі»[1][2].

Біографічні дані[ред.ред. код]

Россбі увійшов в науку метеорології і океанографії, при навчанні під керівництвом Вільгельма Б'єркнеса у Бергені у 1919 році, де група В. Б'єркнеса розвивала поняття полярного фронту та Лейпцизькому університеті. Він також навчався в Обсерваторії Лінденберга (нім. Meteorologischen Observatorium Lindenberg, Бранденбург), де проводились дослідження та вимірювання верхніх шарів атмосфери з використанням паперових зміїв та повітряних куль. У 1921 році він повернувся у Стокгольм, щоб приєднатися до шведської Метеорологічної та гідрологічної служби (англ. Meteorological and Hydrographic Office), яка згодом (1945) була перетворена у Шведський інститут гідрології та метеорології (швед. Sveriges meteorologiska och hydrologiska institut, SMHI), де він служив метеорологом і брав участь у проведенні багатьох океанографічних експедицій. У періоди між експедиціями він вивчав математичну фізику в університеті Стокгольма[3].

У 1925 році Россбі отримав стипендію від Шведсько-американської фундації (англ. Sweden–America Foundation), щоб «вивчити застосування полярної теорії фронту до погоди на Американському континенті». В американській Національній погодній службі у Вашингтоні він поєднав теоретичну роботу над атмосферною турбулентністю із заснуванням першої метеослужби для цивільної авіації. У 1928 році він став ад'юнкт-професором у відділі аеронавтики Массачусетського технологічного інституту. Невдовзі після цього інститут став першим американським підрозділом з метеорології. У 1931 році він також став науковим співробітником Вудсголлського океанографічного інституту (англ. Woods Hole Oceanographic Institution, WHOI). Його науковий інтерес у той період викликали атмосферна термодинаміка, змішування і турбулентність та взаємодія між океаном та атмосферою[4].

9 січня 1938 року він отримав американське громадянство[5] і у наступному році ста заступником директора з досліджень у Національній погодні службі. Його призначення начальником відділу метеорології у Чиказькому університеті у 1940 році стало початком періоду, під час якого він значну увагу приділяв великомасштабним атмосферним рухам. Він ідентифікував та охарактеризував і висотну струменеву течію, і біжучі хвилі, які утворюються в атмосферах планет та в океанах в помірних широтах, що отримали назву хвилі Россбі[6].

Під час Другої світової війни організував навчання військових метеорологів, багатьох з яких він згодом у повоєнні роки прийняв на роботу у своє Чиказьке відділення, коли він почав адаптувати свій математичний опис атмосферної динаміки до прогнозування погоди з використанням електронно-обчислювальних машини, розпочавши цю роботу у Швеції на базі першої шведської ЕОМ типу BESK (швед. Binär Elektronisk SekvensKalkylator).

У 1947 році він став директором Інституту метеорології та гідрології (SMHI) у Стокгольмі, розділяючи свій час між ним, Чикаго та Вудс Голлом. Після війни він відвідав професора Ганса Ертеля (нім. Hans Ertel; 1904—1971), старого друга, у Берліні. Їх співробітництво привело до математичного опису так званих «(змішаних) гравітаційних хвиль Россбі» (англ. (mixed) Rossby-gravity waves)[7][8][9].

Від 1954 року і до кінця свого життя він обстоював і розвивав галузь атмосферної хімії. Його внесок у метеорологію було відзначено у випуску від 17 грудня 1956 року журналу «Тайм»[10]. Його портрет прикрашав обкладинку журналу і це був перший метеоролог, портрет якого потрапив на обкладинку такого впливового видання[11][12].

На честь вченого Американським метеорологічним товариством названо (1963) нагороду Медаль Карла-Густава Россбі (англ. Carl-Gustaf Rossby Research Medal), якою майже щорічно з 1951 року відзначаються вчені за досягнення у науці про атмосферу і лауреатом якої у 1953 році був Россбі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Weather Break - Carl-Gustaf Rossby. Creighton University Department of Atmospheric Sciences. December 28, 2009. Процитовано December 10, 2015. 
  2. Trenberth (26 December 1999). Rossby (or Planetary) waves. University of Oregon. Процитовано December 10, 2015. 
  3. Lewis, John M. (1992). Carl-Gustaf Rossby: A Study in Mentorship. Bull. Amer. Meteor. Soc. 73 (9): 1425–38. Bibcode:1992BAMS...73.1425L. doi:10.1175/1520-0477(1992)073<1425:CGRASI>2.0.CO;2. 
  4. Horace B. Byers (1960). Carl-Gustaf Arvid Rossby, A Biographical Memoir. National Academy of Sciences. Процитовано December 10, 2015. 
  5. Rossby, Carl Gustav Arvid (9 Jan 1939). U.S. District Court. Boston, MA: Petition No: 192302; Admission: 4560990. 
  6. Phillips, Norman A. (1998). Carl-Gustaf Rossby: His Times, Personality, and Actions. Bull. Amer. Meteor. Soc. 79 (6): 1097–112. Bibcode:1998BAMS...79.1097P. doi:10.1175/1520-0477(1998)079<1097:CGRHTP>2.0.CO;2. 
  7. Carl-Gustaf Rossby. Sveriges meteorologiska och hydrologiska institut. 2 September 2011. Процитовано December 10, 2015. 
  8. Paolo Cipollini (6 March 2000). Rossby waves: what are they?. The National Oceanography Centre Southampton. Процитовано December 10, 2015. 
  9. Wind, war and weathermen: How a Swedish bon vivant let MIT introduce modern meteorology to America — just in time to help the Allies win World War II
  10. Science: Man's Milieu
  11. TIME Magazine Cover: Carl-Gustaf Rossby — Dec. 17, 1956
  12. Carl-Gustaf Arvid Rossby. TIME Magazine. Dec 17, 1956. Процитовано December 10, 2015. 

Посилання[ред.ред. код]