Карл Ауер фон Вельсбах
Карл Ауер фон Вельсбах | |
---|---|
нім. Carl Auer von Welsbach | |
Народився | 1 вересня 1858[1][2][…] Відень, Австрійська імперія[4] |
Помер | 4 серпня 1929[1][2][…] (70 років) Mölblingd, Перша Австрійська Республіка |
Поховання | Гітцінзький цвинтарd |
Країна | Австрія |
Діяльність | фізик, хімік, винахідник |
Галузь | хімія, Фероцерій, gas mantled, неодим, дідим і празеодим |
Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
Науковий керівник | Роберт Вільгельм Бунзен |
Вчителі | Adolf Liebend |
Заклад | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
Членство | Шведська королівська академія наук і Прусська академія наук |
Титул | фрайгер |
Батько | Alois Auerd |
Нагороди | |
Карл Ауер фон Вельсбах (нім. Carl Auer von Welsbach, 1 вересня 1858, Відень; †4 серпня 1929, Мельбінг, Каринтія) — австрійський хімік та підприємець. Засновник Трайбахер Індусрі АҐ (Treibacher Industrie AG) та Товариства Ауера в Берліні.
Відкривач чотирьох хімічних елементів — Неодиму, Празеодиму, Ітербію та Лютецію. Винахідник кресала в запальничках та нитки розжарювання у лампі розжарювання.
Його батько був директор державної друкарні у Відні. Завдяки своїм численним винаходам сім'я отримує підвищення до аристократичного статусу і приставку до прізвища фон Вельсбах, що вказує на її походження з міста Вельс у Верхні Австрії. Батько теж швидко розпізнає обдарованість свого сина Карла.
Хімію вивчав Ауер у Відні та Гайдельберзі. У лабораторії Роберта Вільгельма Бунзена почав досліджувати рідкісноземельні метали. Після захисту дисертації у 1882 році повертається до Відня. Там працює в інституті Роберта фон Лібен.
За допомогою фракційної кристалізації у 1885 році розкладає Дідим на елементи: Неодим та Празеодим. До цього вважали Дідим за окремий елемент.
Займається теж оксидами, спостерігаючи при цьому підсилення свічення в газовій горілці при внесенні в неї сітки з оксидів. Оптимізує склад цієї сітки і робить патент, що привело до можливості виготовлення сильних і в той же час малих за розмірами джерел світла.
Експерименти з електричними джерелами світла привели до патентування у 1898 році
лампи розжарювання з металевою (осмій) ниткою розжарювання. Розробив процес виготовлення нитки розжарення з осмію (патент 1890).
У 1903 році винайшов кресальний камінь для запальнички на основі сплаву заліза і церію. Організовує виробництво запальничок.
У 1905 відкриває незалежно від Жоржа Урбана — Ітербій та Лютецій.
10 березня 1906 року зареєстровує Карл Ауер фон Вельсбах у Берліні товариство ОСРАМ (ОСмій та ВольфРАМ від елементів Осмій та Вольфрам) (OSRAM) — «Електричні дугові лампи та лампи розжарювання».
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118651013 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Карл Ауер фон Вельсбах у австрійськрму лексиконі[недоступне посилання] (нім.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Музей Карла Ауера фон Вельсбаха [Архівовано 17 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Народились 1 вересня
- Народились 1858
- Уродженці Відня
- Померли 4 серпня
- Померли 1929
- Поховані на Гітцінгському цвинтарі
- Випускники Гайдельберзького університету
- Науковці Гайдельберзького університету
- Члени Шведської королівської академії наук
- Члени Прусської академії наук
- Лауреати обручки Вернера фон Сіменса
- Нагороджені медаллю Елліота Крессона
- Нагороджені медаллю Вільгельма Екснера
- Обрані до Національної зали слави винахідників США
- Австрійські хіміки
- Відкривачі хімічних елементів