Карл Ауер фон Вельсбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Ауер фон Вельсбах
нім. Carl Auer von Welsbach
Auer von Welsbach.jpg
Народився 1 вересня 1858(1858-09-01)[1][2][…]
Туніс[4]
Помер 4 серпня 1929(1929-08-04)[1][2][…] (70 років)
Mölbling[d], Санкт-Файт-ан-дер-Глан, Каринтія, Австрія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria.svg Австрія
Діяльність фізик, хімік, винахідник
Alma mater Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Науковий керівник Роберт Вільгельм Бунзен
Вчителі Adolf Lieben[d]
Членство Шведська королівська академія наук і Прусська академія наук
Титул Барон
Батько Alois Auer[d]
Мати Therese[d]
Нагороди

Карл Ауер фон Вельсбах (Carl Auer von Welsbach) — (1 вересня 1858, Відень; †4 серпня 1929 Мьольбінг, Каринтія) австрійський хімік та підприємець. Засновник Трайбахер Індусрі АҐ (Treibacher Industrie AG) та Товариства Ауера в Берліні.
Відкривач чотирьох хімічних елементів — Неодиму, Празеодиму, Ітербію та Лютецію. Винахідник кресала в запальничках та нитки розжарювання у лампі розжарювання.

Походження[ред. | ред. код]

Карл Ауер фон Вельсбах на 20-ти шилінговій банкноті (1956).

Його батько був директор державної друкарні у Відні. Завдяки своїм численним винаходам сім'я отримує підвищення до аристократичного статусу і приставку до прізвища фон Вельсбах, що вказує на її походження з міста Вельс у Верхні Австрії. Батько теж швидко розпізнає обдарованість свого сина Карла.

Життя[ред. | ред. код]

Хімію вивчав Ауер у Відні та Гайдельберзі. У лабораторії Роберта Вільгельма Бунзена почав досліджувати рідкісноземельні метали. Після захисту дисертації у 1882 році повертається до Відня. Там працює в інституті Роберта фон Лібен. За допомогою фракційної кристалізації у 1885 році розкладає Дідим на елементи: Неодим та Празеодим. До цього вважали Дідим за окремий елемент.
Займається теж оксидами, спостерігаючи при цьому підсилення свічення в газовій горілці при внесенні в неї сітки з оксидів. Оптимізує склад цієї сітки і робить патент, що привело до можливості виготовлення сильних і в той же час малих за розмірами джерел світла.
Експерименти з електричними джерелами світла привели до патентування у 1898 році лампи розжарювання з металевою (осмій) ниткою розжарювання. Розробив процес виготовлення нитки розжарення з осмію (патент 1890).
У 1903 році винайшов кресальний камінь для запальнички на основі сплаву заліза і церію. Організовує виробництво запальничок.
У 1905 відкриває незалежно від Жоржа Урбана — Ітербій та Лютецій.
10 березня 1906 року зареєстровує Карл Ауер фон Вельсбах у Берліні товариство ОСРАМ (ОСмій та ВольфРАМ від елементів Осмій та Вольфрам) (OSRAM) — «Електричні дугові лампи та лампи розжарювання».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]