Карл Вільгельм Фердинанд (герцог Брауншвейг-Вольфенбюттеля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Вільгельм Фердинанд
Carl Wilhelm Ferdinand von Braunschweig.jpg
Народився 9 жовтня 1735(1735-10-09)[1][2]
Вольфенбюттель, Священна Римська імперія[3]
Помер 10 листопада 1806(1806-11-10)[1][2] (71 рік) або 10 жовтня 1806(1806-10-10)[4] (71 рік)
Ottensend, Німеччина[3]
Поховання Брауншвейгський соборd
Країна Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Наполеонівські війни
Членство Лондонське королівське товариство
Титул Герцог
Військове звання Генерал-фельдмаршал
Конфесія лютеранство
Рід Brunswick-Bevernd
Батько Charles I, Duke of Brunswick-Wolfenbütteld
Мати Princess Philippine Charlotte of Prussiad
Брати, сестри Sophie Caroline Marie of Brunswick-Wolfenbütteld, Duchess Anna Amalia of Brunswick-Wolfenbütteld, Elisabeth Christine of Brunswick-Wolfenbüttel, Crown Princess of Prussiad, Auguste Dorothea von Braunschweig-Wolfenbütteld, Leopold of Brunswick-Wolfenbütteld, Frederick Augustus, Prince of Brunswick-Wolfenbüttel-Oelsd, Albrecht Heinrich von Braunschweigd і Wilhelm Adolf von Braunschweig-Wolfenbütteld
У шлюбі з Августа Великобританська[5]
Діти Frederick William, Duke of Brunswick-Wolfenbütteld, Duchess Augusta of Brunswick-Wolfenbütteld, Кароліна Брауншвейзька[5], Karl Georg August, Hereditary Prince of Brunswick-Wolfenbütteld, Prince Georg Wilhelm Christian of Braunschweig-Wolfenbütteld[2], Prince August of Braunschweig-Wolfenbütteld[2], Princess Amelia of Braunschweig-Wolfenbütteld[2] і Carl Anton Ferdinand von Forstenburgd
Автограф Signatur Karl Wilhelm Ferdinand (Braunschweig-Wolfenbüttel).PNG
Нагороди

Карл Вільгельм Фердинанд (нім. Karl Wilhelm Ferdinand; 9 жовтня 1735 — 10 листопада 1806) — герцог Брауншвейг-Вольфенбюттеля в 17801806 роках, прусський військовий діяч, учасник Семирічної війни, війни першої антифранцузької коаліції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Військова діяльність[ред. | ред. код]

Походив з династії Вельфів, гілки Брауншвейг-Беверн (відгалуження Молодшого Брауншвейзького дому). Син Карла I, герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля, та Філіппіни Шарлотти (доньки прусського короля Фрідріх-Вільгельма I Гогенцоллерна). Народився 1735 року у м.Вольфенбюттель. Отримав домашню освіту, а релігійне виховання від теолога Йоганна Фрідріха Вільгельма Єрузалема, потім багато подорожував і побував в Голландії, Франції, Німеччині та на Близькому Сході.

У 1753 почав військову службу в прусській армії. Брав участь у Семирічній війні під орудою Вільгельма Камберлендського, відзначився в боях при Хастенбеку в 1757 році, Міндені 1759 року і Варбурзі 1760 року. 1764 року пошлюбив представницю Ганноверського дому, отримавши одноразову виплату від британського парламенту в розмірі 80 тис. фунтів стерлінгів та щорічну пенсію в 3 тис. фунтів стерлінгів.

1773 року очолив уряд Брауншвейг-Вольфенбюттеля, оскільки його батько довів державу до банкротства. Для поповнення скарбниці здав в оренду Великій Британії своє військо для придушення повстання в американських колоніях. 1777 року фактично розлучився з дружиною й жив з коханкою Луїзою фон Гертефельд. У 1778 році брав участь у війні за баварську спадщину в складі прусської армії.

Герцог[ред. | ред. код]

1780 року після смерті батька успадкував трон герцогства Брауншвейг-Вольфенбюттеля. Був успішним правителем і зумів відновити зруйноване Семирічною війною господарство. Він спонсорував освітні науки та мистецтва; найбільше він був покровителем молодого математика Карла Фрідріха Гаусса, заплативши за відвідування університету проти побажань батька.

1784 року вів перемовини з Карлом Августом, герцогом Саксен-Веймар і Саксен-Айзенах, щодо створення союзу малих та середніх князівств Німеччини в противагу Австрії, офіційно цей союз було утворено 1785 року. У 1787 році отримав звання генерал-фельдмаршала Пруссії. Влітку того ж року придушив повстання в Нідерландах, 10 жовтня зайняв Амстердам і відновив владу штатгальтера Вільгельма V Оранського.

У 1792 році призначений головнокомандуючим об'єднаної австро-прусської армії. 25 липня в Кобленці видав відомий маніфест, звернений до французів з погрозами зрівняти Париж, якщо королівській родині буде завдано якоїсь шкоди. Але маніфест спровокував штурм 10 серпня королівського палацу Тюїльрі і падіння монархії у Франції. 19 серпня почав вторгнення до Франції. 2 вересня змусив до капітуляції найважливішу фортецю Верден, але 20 вересня зазнав поразки в битві при Вальмі і через 10 днів віддав наказ про відступ до Австрійських Нідерландів. 1793 року здобув перемогу над французьким військом у битві біля Кайзерслаутерна. У 1794 році склав із себе командування, заявивши, що відчуває себе «морально хворим внаслідок відсутності єдності в діях союзників». У 1795 брав участь в укладанні Базельського миру. Потім очолив обсерваційний корпус на Везері.

У 1803 році відправився до Росії, де зробив кроки до російсько-прусського зближенню. Того ж року під час медіації в Німеччині приєднав до своїх володінь імперські абатства Ґандерсгайм та Гельмштедт. 1805 року нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного. У 1806 році очолив Магдебурзьку піхотну інспекцію й став шефом 21-го піхотного полку.

На початку кампанії 1806 року номінально командував прусською армією, але змушений був прислухатися до думки короля Фрідріха Вільгельма III, генерал-фельдмаршала Віхарда Йоахіма фон Меллендорфа, генерала Фрідріха Вільгельма фон Цастрова і полковника Карла Людвіга фон Пфуля. На самому початку бою 14 жовтня 1806 року під Ауерштедтом був смертельно поранений кулею в око і помер 10 листопада 1806 року біля Альтони (непдолік від Гамбургу). Його поховано у склепі Брауншвейгського собору.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Августа, донька Фредеріка, прица Вельського

Діти:

  • Августа Кароліна Фредеріка Луїза (1764—1788), дружина герцога Фрідріха II Вюртемберзького
  • Карл Георг Август (1766—1806)
  • Кароліна Амалія (1768—1821), дружина Георга IV, короля Великої Британії
  • Георг (1769—1811)
  • Август (1770—1822)
  • Фрідріх Вільгельм (1771—1815)
  • Амелія Кароліна Доротея Луїза (1772—1773).


  • 1 бастард

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Black, Jeremy (1994). British Foreign Policy in an Age of Revolutions, 1783—1793. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 9780521466844.
  • Gerhard Schildt: Braunschweig-Lüneburg, Karl Wilhelm Ferdinand Herzog von. In: Horst-Rüdiger Jarck, Günter Scheel (Hrsg.): Braunschweigisches Biographisches Lexikon — 19. und 20. Jahrhundert. Hahnsche Buchhandlung, Hannover 1996, ISBN 3-7752-5838-8, S. 93.