Карл Густав Юнг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Карл Юнг
нім. Carl Gustav Jung
Carl-Jung-mod.jpg
Народився 26 липня 1875(1875-07-26)
Кесвіль (Тургау), Швейцарія
Помер 6 червня 1961(1961-06-06) (85 років)
Кюснахт, Швейцарія
Поховання
Місце проживання Швейцарія Швейцарія
Громадянство
(підданство)
Flag of Switzerland (Pantone).svg Швейцарія
Діяльність психотерапевт, психолог, психіатр, філософ, автобіограф, есеїст, нехудожній письменник, міфограф
Alma mater Базельський університет
Галузь психологія, психіатрія, психотерапія, аналітична психологія
Заклад Базельський університет
Цюрихський університет
Науковий керівник Ейген Блейлер[d] і Зигмунд Фрейд
Відомі учні Хаяо Каваї, Марія-Луїза фон Франц, Еріх Нойманн
Член Zofingia[d], Леопольдина, Eranos[d] і C. G. Jung Institute in Zürich[d]
Відомий завдяки: започаткування аналітичної психології
У шлюбі з Емма Юнг
Автограф Carl Jung signature.svg

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Карл Густав Юнг у Вікісховищі?

Карл Ґустав Юнґ (нім. Carl Gustav Jung) (*26 липня 1875 — †6 червня 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології.

Вперше запропонував ряд філософських концепцій: архетип, колективне несвідоме, комплекс, синхронічність. Значно поглибив і розширив уявлення про несвідоме. Широкою популярністю зараз користується його система психологічних типів (див. напр. Соціоніка, Інтроверсія — екстраверсія).

Вивчав медицину в університетах Базеля (1895—1900 роки) і Цюриха (1902 рік). З 1906 року був учнем і близьким соратником Зигмунда Фрейда. Однак, у процесі практичної роботи з пацієнтами, Юнґ поступово розійшовся думками зі своїм учителем. У 1913 році стосунки Фрейда з Юнґом зазнали кризи і закінчилися розривом.

На думку Карла Юнґа, несвідоме зовсім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були витіснені зі свідомості у процесі історичного розвитку людини; швидше, це — склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.

Наукові погляди[ред.ред. код]

По-перше, Юнґ розвивав гіпотезу, згідно з якою мислення переважало над чуттям у чоловіків, а у середовищі жінок чуття, у порівнянні з мисленням, мало значно більший пріоритет. Згодом Юнґ відмовився від цієї гіпотези.

Він заперечував ідеї, згідно з якими особистість повністю визначається її досвідом, навчанням і впливом оточення. Юнґ вважав, що кожен індивід з'являється на світ із «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження», і що «оточення зовсім не дає можливості особистості нею стати, а лише виявляє те, що вже було в ній закладено», таким чином відмовившись від низки положень психоаналізу. Разом з тим Юнґ виділяв декілька рівнів несвідомого: індивідуальне, сімейне, групове, національне, расове і колективне несвідоме, яке включає в себе універсальні для всіх часів і культур архетипи. Юнґ вважав, що існує певна спадкова структура психіки, яка розвивалася сотні тисяч років, яка змушує нас переживати і реалізовувати наш життєвий досвід цілком визначеним чином. І ця визначеність виражена в тому, що Юнґ назвав архетипами, які впливають на наші думки, почуття, вчинки.

Карл Ґустав Юнґ перед психіатричною лікарнею у Бурггельці (нім. Burghölzi) в Цюриху

Юнґ є автором асоціативного тесту, в ході якого піддослідному пропонують ряд слів і аналізують швидкість реакції при називанні вільних асоціацій до цих слів. Аналізуючи результати тестування людей, Юнґ припустив, що деякі сфери досвіду в людини набувають автономного характеру і не підкоряються свідомому контролю. Ці емоційно заряджені частини досвіду Юнґ назвав комплексами. В основі комплексу, як він припускав, завжди можна відшукати архетипне ядро. Юнґ припускав, що частина комплексів виникає у результаті психотравматичних ситуацій. Як правило, це моральний конфлікт, що цілком витікає з неможливості повного включення сутності суб'єкта. Проте достеменно природа виникнення і розвитку комплексів невідома. Образно, травмуючі ситуації відколюють від его-комплексу шматочки, які заходять глибоко у підсвідомість і далі набувають деякої автономії. Згадування інформації, пов'язаної з комплексом, посилює захисні реакції, що заважають усвідомленню комплексу. Комплекси намагаються проникнути у свідомість через сни, тілесні та поведінкові симптоми, відтінки стосунків, марення чи галюцинації у психозі, переважаючи наші свідомі наміри (свідому мотивацію). При неврозі межа, що розділяє свідоме і несвідоме ще збережена, але підточена, що дозволяє комплексам нагадувати про своє існування, про глибокий мотиваційний розкол особистості.

Лікування за Юнґом відбувається шляхом інтеграції психологічних складових особистості, а не просто як опрацювання несвідомого за Фрейдом. Комплекси, що виникають, як уламки після ударів психотравмувальних ситуацій, приносять не лише нічні жахи, хибні вчинки, забування необхідної інформації, але й є провідниками творчості. А отже, поєднати їх можна за допомогою арт-терапії («активної уяви») — свого роду спільної діяльності між людиною та її рисами, несумісними з її свідомістю в інших формах діяльності. Через різницю у змісті й тенденціях свідомого і несвідомого, їхнього кінцевого поєднання не відбувається. Замість цього з'являється «трансцендентна функція», що робить перехід від однієї установки до іншої органічно можливим без втрати несвідомого. Її поява є високо афективним явищем — набуттям нової установки.

Цитати[ред.ред. код]

Про німців та росіян
Німці проявляють особливу слабкість перед лицем цих демонів внаслідок своєї неймовірної сугестивності. Це виявляється в їхній любові до підпорядкування, в їхній безвольній покірності наказам, які теж є навіювання тільки в іншій формі. Це відповідає загальній психічній неповноцінності німців, наслідком їхнього невизначеного становища між Сходом і Заходом. Вони єдині на Заході, хто при загальному виході зі східної утроби націй найдовше залишилися зі своєю матір'ю. Врешті-решт вони відійшли, але прибули надто пізно, тоді як мужик взагалі не думав звільнитися. Тому німців глибоко мучить комплекс неповноцінності, який вони намагаються компенсувати манією величі.[1]

Юнґ у кіно, літературі[ред.ред. код]

Карл Ґустав Юнґ стверджує, що міф — це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Міф не є ілюзією або вигадкою, а історична необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.

Про Юнґа була зокрема знята документальна стрічка «Дзеркало тіней» на базі монологу радянського психолога А. А. Брудного,[2] що вийшла на Леннаучфільмі (режиссер — Бакенбаєва Мерувет Сативалдиївна)[3]

  • Фільм «Небезпечний метод» (2011)

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Українські видання

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]