Карл Густав Юнг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Юнг
нім. Carl Gustav Jung
Carl-Jung-mod.jpg
Ім'я при народженні нім. Carl Gustav Jung
Народився 26 липня 1875(1875-07-26)
Кесвіль (Тургау), Швейцарія
Помер 6 червня 1961(1961-06-06) (85 років)
Кюснахт, Швейцарія
·хвороба
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Switzerland (Pantone).svg Швейцарія[1]
Місце проживання Швейцарія Швейцарія
Діяльність психотерапевт, психолог, психіатр, філософ, автобіограф, есеїст, нехудожній письменник, міфограф
Відомий завдяки психологія, психіатрія, психотерапія, аналітична психологія
Alma mater Базельський університет
Науковий керівник Ейген Блейлер[d]
Вчителі Зигмунд Фрейд і П'єр Жане[2]
Відомі учні Хаяо Каваї, Марія-Луїза фон Франц, Еріх Нойманн
Володіє мовами німецька[3]
Заклад Базельський університет і Цюрихський університет
Членство Zofingia[d], Леопольдина, Eranos[d] і C. G. Jung Institute in Zürich[d]
Родичі Franz Riklin[d] і Karl Gustav Jung[d]
У шлюбі з Емма Юнг
Автограф Carl Jung signature.svg
IMDb nm2123939

Карл Ґустав Юнґ (нім. Carl Gustav Jung) (*26 липня 1875 — †6 червня 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології.

Вперше запропонував ряд філософських концепцій: архетип, колективне несвідоме, комплекс, синхронічність. Значно поглибив і розширив уявлення про несвідоме. Широкою популярністю зараз користується його система психологічних типів (див. напр. Соціоніка, Інтроверсія — екстраверсія).

Вивчав медицину в університетах Базеля (1895—1900 роки) і Цюриха (1902 рік). З 1906 року був учнем і близьким соратником Зигмунда Фрейда. Однак, у процесі практичної роботи з пацієнтами, Юнґ поступово розійшовся думками зі своїм учителем. У 1913 році стосунки Фрейда з Юнґом зазнали кризи і закінчилися розривом.

На думку Карла Юнґа, несвідоме зовсім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були витіснені зі свідомості у процесі історичного розвитку людини; швидше, це — склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.

Наукові погляди[ред. | ред. код]

Спочатку Юнґ розвивав гіпотезу, згідно з якою мислення переважало над чуттям у чоловіків, а у середовищі жінок чуття, у порівнянні з мисленням, мало значно більший пріоритет. Згодом Юнґ відмовився від цієї гіпотези.

Він заперечував ідеї, згідно з якими особистість повністю визначається її досвідом, навчанням і впливом оточення. Юнґ вважав, що кожен індивід з'являється на світ із «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження», і що «оточення зовсім не дає можливості особистості нею стати, а лише виявляє те, що вже було в ній закладено», таким чином відмовившись від низки положень психоаналізу. Разом з тим Юнґ виділяв декілька рівнів несвідомого: індивідуальне, сімейне, групове, національне, расове і колективне несвідоме, яке включає в себе універсальні для всіх часів і культур архетипи. Юнґ вважав, що існує певна спадкова структура психіки, яка розвивалася сотні тисяч років, яка змушує нас переживати і реалізовувати наш життєвий досвід цілком визначеним чином. І ця визначеність виражена в тому, що Юнґ назвав архетипами, які впливають на наші думки, почуття, вчинки.

Відкриття К.Г. Юнга колективного несвідомого проливає світло для вчених XXI століття на структуру і модель пам'яті людини[4]

Карл Ґустав Юнґ перед психіатричною лікарнею у Бурггельці (нім. Burghölzi) в Цюриху

Юнґ є автором асоціативного тесту, в ході якого піддослідному пропонують ряд слів і аналізують швидкість реакції при називанні вільних асоціацій до цих слів. Аналізуючи результати тестування людей, Юнґ припустив, що деякі сфери досвіду в людини набувають автономного характеру і не підкоряються свідомому контролю. Ці емоційно заряджені частини досвіду Юнґ назвав комплексами. В основі комплексу, як він припускав, завжди можна відшукати архетипне ядро. Юнґ припускав, що частина комплексів виникає у результаті психотравматичних ситуацій. Як правило, це моральний конфлікт, що цілком витікає з неможливості повного включення сутності суб'єкта. Проте достеменно природа виникнення і розвитку комплексів невідома. Образно, травмуючі ситуації відколюють від его-комплексу шматочки, які заходять глибоко у підсвідомість і далі набувають деякої автономії. Згадування інформації, пов'язаної з комплексом, посилює захисні реакції, що заважають усвідомленню комплексу. Комплекси намагаються проникнути у свідомість через сни, тілесні та поведінкові симптоми, відтінки стосунків, марення чи галюцинації у психозі, переважаючи наші свідомі наміри (свідому мотивацію). При неврозі межа, що розділяє свідоме і несвідоме ще збережена, але підточена, що дозволяє комплексам нагадувати про своє існування, про глибокий мотиваційний розкол особистості.

Лікування за Юнґом відбувається шляхом інтеграції психологічних складових особистості, а не просто як опрацювання несвідомого за Фрейдом. Комплекси, що виникають, як уламки після ударів психотравмувальних ситуацій, приносять не лише нічні жахи, хибні вчинки, забування необхідної інформації, але й є провідниками творчості. А отже, поєднати їх можна за допомогою арт-терапії («активної уяви») — свого роду спільної діяльності між людиною та її рисами, несумісними з її свідомістю в інших формах діяльності. Через різницю у змісті й тенденціях свідомого і несвідомого, їхнього кінцевого поєднання не відбувається. Замість цього з'являється «трансцендентна функція», що робить перехід від однієї установки до іншої органічно можливим без втрати несвідомого. Її поява є високо афективним явищем — набуттям нової установки.

Цитати[ред. | ред. код]

Про німців та росіян
Німці проявляють особливу слабкість перед лицем цих демонів внаслідок своєї неймовірної сугестивності. Це виявляється в їхній любові до підпорядкування, в їхній безвольній покірності наказам, які теж є навіювання тільки в іншій формі. Це відповідає загальній психічній неповноцінності німців, наслідком їхнього невизначеного становища між Сходом і Заходом. Вони єдині на Заході, хто при загальному виході зі східної утроби націй найдовше залишилися зі своєю матір'ю. Врешті-решт вони відійшли, але прибули надто пізно, тоді як мужик взагалі не думав звільнитися. Тому німців глибоко мучить комплекс неповноцінності, який вони намагаються компенсувати манією величі.[5]

Юнґ у кіно, літературі[ред. | ред. код]

Карл Ґустав Юнґ стверджує, що міф — це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Міф не є ілюзією або вигадкою, а історична необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.

Про Юнґа була зокрема знята документальна стрічка «Дзеркало тіней» на базі монологу радянського психолога А. А. Брудного,[6] що вийшла на Леннаучфільмі (режисер — Бакенбаєва Мерувет Сативалдиївна)[7]

  • Фільм «Небезпечний метод» (2011)

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Українські видання

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Anguera J. E. Enciclopedia universal ilustrada europeo-americanaEditorial Espasa, 1905. — Vol. Suplemento 1961-1962. — P. 233–234. — ISBN 978-84-239-4500-9
  2. Элленбергер Г. Открытие бессознательного: История и эволюция динамической психиатрииМосква: Академический проект, 2018. — Т. 1. — С. 485. — 550, 617 с. — ISBN 978-5-8291-2159-4, 978-5-8291-2160-0
  3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Мальцев О.В. (19.07.2018). Занурення в пам'ять.. oleg-maltsev.com (uk). Процитовано 2018-12-05. 
  5. Карл Густав Юнг: «Демонів приваблюють маси». (інтерв'ю «Die Weltwoche» 11 травня 1945) — Культурологічний часопис «Ї»
  6. http://www.akipress.org/people/news:151/
  7. http://www.tvin.ru/distribuciya/show/movie890
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]