Карл Діттерс фон Діттерсдорф
| Карл Діттерс фон Діттерсдорф | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 листопада 1739[1][2][…] |
| Місце народження | Відень, Габсбурзька монархія[4][5][…] |
| Дата смерті | 24 жовтня 1799[1][2][…] (59 років) |
| Місце смерті | Nový Dvůrd, Lipovkad, Deštnád[7][8] або Červená Lhotad, Pluhův Žďárd[9][10] |
| Поховання | Cemetery in Deštnád[7] |
| Громадянство | Австрія |
| Професії | композитор, диригент, лідер гурту, скрипаль, музикант, співак |
| Вчителі | Giuseppe Bonnod |
| Відомі учні | Йоганн Баптист Ванхаль |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | опера і симфонія |
| Нагороди |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Август Карл Діттерс фон Діттерсдорф (нім. August Carl Ditters von Dittersdorf, при народженні іменувався Август Карл Діттерс, нім. August Carl Ditters, 2 листопада 1739, Лаймгрубе[de], Відень — 24 жовтня 1799, Червена Лгота, Богемія) — австрійський композитор і скрипаль.
Август Карл Діттерс народився в передмісті Відня в сім'ї відставного військового кравця, який служив у той час при Імператорському театрі; в шість років він почав вчитися грі на скрипці, а в 1750 році вступив в оркестр віденської церкви Шоттен, але незабаром був запрошений в оркестр принца Йосипа Фрідріха Саксен-Гільдбурггаузенського, де навчався композиції у Джузеппе Бонно і познайомився з Глюком і Гайдном. У 1761 році Діттерс вступив до оркестру Імператорського театру, а в 1763 вирушив з Глюком до Болоньї. Ця подорож справила великий вплив на його творчість.
У 1764 році Діттерс був запрошений капельмейстером в оркестр єпископа Надьвараде (нині Орадя), а вже в наступному році познайомився з князем-єпископом Бреслау Філіпом Готтхардом фон Шаффготшем, який запросив його на аналогічну посаду в свій замок Йоханнесберг (Янський-Врх) недалеко від Яворника в Чехії, в 1771 році призначив придворним композитором, а в 1773 році надав в управління сусідній маєток Єсеник, після чого Діттерсу було даровано шляхетство і титул фон Діттерсдорф, який він зробив своїм прізвищем. Живучи у Відні, Діттерсорф брав участь в струнному квартеті разом з Моцартом, Гайдном і своїм учнем Вангалем, причому грав там першу скрипку.
У 1794 після конфлікту з єпископом Діттерсдорф був змушений піти з Йоханнесберга і був запрошений бароном фон Штільфрідом в замок Червена Лгота, де займався в основному систематизацією свого зібрання творів. За три дні до смерті Діттерсдорф завершив автобіографію, яку він диктував своєму синові. Похований в сусідньому місті Дештне.
Наразі найвідомішими творами Діттерсдорфа, який працював в стилі класицизму і був під впливом італійської школи, є два концерти для контрабаса з оркестром і один з п'яти концертів для альта з оркестром. За життя Діттерсдорф був відомий перш за все як автор опер-буф італійською мовою і німецьких зингшпілів, серед яких «Червона шапочка, або ні шкоди, ні користі» (Das rothe Käppchen, oder Hilft's nicht, so schadt's nicht); найбільшою популярністю користувалася написана в 1786 році німецька комічна опера «Доктор і аптекар» (нім. Doktor und Apotheker).
Діттерсдорф написав близько 120 симфоній, серед яких 12 симфоній за «Метаморфозами» Овідія (збереглося 6, з інших кілька у вигляді 4-ручних клавірів). Ці симфонії програмні і мають назви: № 1. «Die vier Weltalter» (Чотири віки Миру); № 2. «Der Sturz Phaëtons» (Падіння Фаетона); № 3. «Verwandlung Aktäons in einen Hirsch» (Перетворення Актеона в оленя); № 4. «Die Rettung der Andromeda durch Perseus» (Порятунок Андромеди Персеєм); № 5. «Verwandlung der lycischen Bauern in Frösche» (Перетворення лікійських селян в жаб); № 6. «Die Versteinerung des Phineus und seiner Freunde» (Скам'яніння Финея і його друзів). Кожна частина передує рядком з Овідія.
Крім того, перу Діттерсдорфа належить значна кількість концертів для соло інструменту з оркестром, безліч камерних творів (сонат, струнних квартетів і ін.), мес, ораторій, кантат і мотетів, реквієм.
- Гумерова О. А. Программные симфонии К. Диттерсдорфа в контексте «штюрмерской» эстетики // Молодой учёный. — 2009. — № 12. — С. 261—265. [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Karl von Dittersdorfs Lebensbeschreibung seinem Sohne in die Feder diktirt… Leipzig, 1801.
- Biba O. Ein Porträt von Carl Ditters von Dittersdorf // Haydn Yearbook 1982, 228–30.
- Unverricht H. Dittersdorfs Metamorphosen-Sinfonien // Musik des Ostens, xii (1992), 267–71.
- Unverricht H., ed.: Carl Ditters von Dittersdorf (Eichstätt, 1989). Tutzing, 1997.
- Rice John A. New Light on Dittersdorf's Ovid Symphonies // Studi musicali XXIX (2000), 453-98.
- Will R.J. The characteristic symphony in the age of Haydn and Beethoven. Cambridge; New York: Cambridge University Press, 2002.
- Carl von Dittersdorf: Briefe, ausgewählte Urkunden und Akten, hrsg. v. H.Unverricht. Tutzing: Schneider, 2008.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118679856 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Ditters von Dittersdorf, Karl // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 3. — S. 316.
- ↑ Česká divadelní encyklopedie
- ↑ а б Český hudební slovník osob a institucí
- ↑ Generální heslář Biografického slovníku českých zemí
- ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
- Вільні ноти авторства Carl Ditters von Dittersdorf на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Біографія на сайті hoasm.org [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Біографія на Моцарт-форумі [Архівовано 25 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Соловьёв Н. Ф. Диттерс фон-Диттерсдорф, Карл // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
