Карл Едуард (герцог Саксен-Кобург-Готський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Едуард
нім. Carl Eduard, Herzog von Sachsen-Coburg und Gotha
Carl Eduard Sachsen Coburg und Gotha.jpg
Народився 19 липня 1884(1884-07-19)[1][2]
Ішер, Суррей, Англія, Сполучене Королівство
Помер 6 березня 1954(1954-03-06)[1][2] (69 років)
Кобург, Верхня Франконія, Баварія, ФРН
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Боннський університет
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА і Corps Borussia Bonnd[3]
Суспільний стан royaltyd
Титул British Princed, Герцог Олбані, Earl of Clarenced, Baron Arklowd, Prince of Saxe Coburgd і Duke of Saxe-Coburg and Gothad
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання Rank insignia of General of the Wehrmacht.svg генерал від інфантерії
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
Конфесія лютеранство
Рід House of Saxe-Coburg and Gotha (United Kingdom)d і Саксен-Кобург-Готська династія
Батько Prince Leopold, Duke of Albanyd
Мати Олена цу Вальдек-Пірмонт (1861—1922)
Брати, сестри Princess Alice, Countess of Athloned
У шлюбі з Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
Діти Йоганн Леопольд Саксен-Кобург-Готський, Сибілла Саксен-Кобург-Готська, Губертус Саксен-Кобург-Готський[1], Princess Caroline Mathilde of Saxe-Coburg and Gothad і Фрідріх Йозіас Саксен-Кобург-Готський
Нагороди
Медаль Діамантового ювілею королеви Вікторії
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Королівський Вікторіанський орден
Орден підв'язки
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Слона
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Святого Губерта
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Медаль Червоного Хреста (Пруссія)
Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Почесний хрест (Ройсс)
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Галліполійська зірка
Медаль «Ліакат»
Медаль «Імтияз»
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Орден Серафимів
Орден Серафимів
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Почесний знак «За турботу про німецький народ»
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Знак підпільного фронту
Почесний кут старих бійців
Почесний знак Кобург
Coat of Arms of Charles Edward, Duke of Saxe-Coburg and Gotha.svg

Леопольд Карл Едуард Георг Альберт, герцог Саксен-Кобург-Готський, при хрещенні — Леопольд Чарльз Едвард Джордж Альберт (нім. Leopold Carl Eduard Georg Albert, Herzog von Sachsen-Coburg und Gotha, англ. Leopold Charles Edward George Albert, Duke of Saxe-Coburg and Gotha; 19 липня 1884, Клермонт, Суррей — 6 березня 1954, Кобург) — четвертий і останній герцог Саксен-Кобург-Гота, що правив з 30 липня 1900 по 14 листопада 1918 року. До 1919 був також принцом Великої Британії з титулом герцог Олбані (англ. Prince Leopold Charles Edward George Albert of the United Kingdom, Duke of Albany), але позбавлений всіх британських титулів за участь у Першій світовій війні на стороні Німеччини. Доктор права. Обергруппенфюрер СА (почесний), НСКК і НСФК, генерал піхоти Прусської армії і вермахту, генерал кавалерії Саксонської армії.

Походження[ред. | ред. код]

Онук британської королеви Вікторїї, єдиний син її четвертого, наймолодшого сина Леопольда, герцога Олбані та принцеси Олени Вальдек-Пірмонтської. Принц Леопольд, що страждав на гемофілію, помер 28 березня 1884 року, майже за чотири місяця до народження Карла Едуарда. Таким чином титул герцог Олбані принц Карл отримав з народження.

Правління[ред. | ред. код]

У 1900 році, по смерті другого сина Вікторії герцога Альфреда і відмови її третього сина Артура від прав на герцогство, шістнадцятирічний Карл Едуард вступив на престол. Упродовж наступних п'яти років він правив під регентством наслідного принца Гогенлое-Лангебурзького під строгим контролем кайзера Вільгельма II. Після повноліття 19 липня 1905 року герцог Олбані прийняв всі конституційні повноваження.

У Першій світовій війні після деяких роздумів підтримав Німеччину, і в 1915 році його двоюрідний брат король Великої Британії Георг V виключив його із кавалерів ордена Підв'язки, лицарем якого він був з 1902 року. У 1917 році британський парламент видав акт, згідно з яким усі, хто воював проти короля й проти його союзників, позбавлялись своїх титулів і звань. В 1919 році, відповідно до акту парламента, Таємна рада Великої Британії позбавила Карла Едуарда титулів герцога Олбані, графа Кларенса і барона Арклоу. Герцог і його нащадки також втратили право на титули принца і принцеси Великої Британії.

У нацистській Німеччині[ред. | ред. код]

Карл Едуард у 1933

З 1933 року — імперський уповноважений з питань транспортної служби.

З 1933 по 1945 рік — імперський комісар добровільної медичної служби і президент німецького Червоного Хреста.

Як президент німецького Червоного Хреста був впутаний в політику Адольфа Гітлера, зокрема знав про програму умертвіння Т-4, за якою було вбито біля ста тисяч осіб.

У 1935 році вступив до нацистської партії, вступив до рядів СА, і отримав звання обергруппенфюрера цієї організації, а також став Обергрупенфюрером НСКК. Був Почесним керівником групи СА «Тюрингія».

З 1936 року — президент Об'єдання німецьких фронтовиків.

З 1937 по 1945 — депутат Рейхстагу.

Займав високі посади в деяких німецьких фірмах, в тому числі, був членом наглядової комісії «Deutsche Bank».

Після закінчення Другої світової війни американське військове керівництво Баварії помістило його під домашній арешт, а пізніше в тюрму, по обвинуваченню в зв'язках з нацистами. В 1946 році був засуджений судом.

Через стан здоров'я був випущений із тюрми. Останні роки провів на самоті. У 1953 році в кінотеатрі дивився коронацію Єлизавети II. Помер у 1954 році.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Карл Едуард і Вікторія Аделаїда

У віці 21 року Карл Едуард взяв за дружину Вікторію Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзьку. Весілля відбулося у замку Глюксбург, неподалік данського кордону. У подружжя народилося п'ятеро дітей:

Нагороди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: Астрель, 2002. — С. 364—365. — 942 с. — ISBN 5-271-05091-2
  • Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. а б Munzinger Personen
  3. (unspecified title)Corps Borussia Bonn.
  4. http://niqolas.de/weltlauf/adel.pdf — 1946. — 24 с.