Карл Едуард (герцог Саксен-Кобург-Готський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Едуард
нім. Carl Eduard, Herzog von Sachsen-Coburg und Gotha
Carl Eduard Sachsen Coburg und Gotha.jpg
Народився 19 липня 1884(1884-07-19)[1]
Esher[d], Суррей, Англія, Сполучене Королівство
Помер 6 березня 1954(1954-03-06)[1] (69 років)
Кобург, Верхня Франконія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Боннський університет
Володіє мовами німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА
Титул Герцог
Посада депутат рейхстагу Третього рейху[d] і член Палати лордiв[d]
Військове звання генерал
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія лютеранство
Рід Саксен-Кобург-Готська династія
Батько Prince Leopold, Duke of Albany[d]
Мати Princess Helena of Waldeck and Pyrmont[d]
Брати, сестри  • Princess Alice, Countess of Athlone[d]
У шлюбі з Вікторія Адельгейда Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
Діти Johann Leopold, Hereditary Prince of Saxe-Coburg and Gotha[d], Сибілла Саксен-Кобург-Готська, Prince Hubertus of Saxe-Coburg and Gotha[d], Princess Caroline Mathilde of Saxe-Coburg and Gotha[d] і Friedrich Josias, Prince of Saxe-Coburg and Gotha[d]
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Чорного орла
Орден Червоного орла
Орден Серафимів
Орден підв'язки
Королівський Вікторіанський орден
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Coat of Arms of Leopold, Duke of Albany.svg

Карл Едуард, герцог Саксен-Кобург-Готський (нім. Carl Eduard, Herzog von Sachsen-Coburg und Gotha; 19 липня 1884, Клермонт, Суррей — 6 березня 1954, Кобург) — четвертий і останній герцог Саксен-Кобург-Гота, що правив з 30 липня 1900 по 14 листопада 1918 року. До 1919 був також принцом Великої Британії з титулом герцог Олбані (англ. Prince Leopold Charles Edward George Albert of the United Kingdom, Duke of Albany), але позбавлений всіх британських титулів за участь у Першій світовій війні на стороні Німеччини.

Походження[ред. | ред. код]

Онук британської королеви Вікторїї, єдиний син її четвертого, наймолодшого сина Леопольда, герцога Олбані та принцеси Олени Вальдек-Пірмонтської. Принц Леопольд, що страждав на гемофілію, помер 28 березня 1884 року, майже за чотири місяця до народження Карла Едуарда. Таким чином титул герцог Олбані принц Карл отримав з народження.

Правління[ред. | ред. код]

У 1900 році, по смерті другого сина Вікторії герцога Альфреда і відмови її третього сина Артура від прав на герцогство, шістнадцятирічний Карл Едуард вступив на престол. Упродовж наступних п'яти років він правив під регентством наслідного принца Гогенлое-Лангебурзького під строгим контролем кайзера Вільгельма II. Після повноліття 19 липня 1905 року герцог Олбані прийняв всі конституційні повноваження.

У Першій світовій війні після деяких роздумів підтримав Німеччину, і в 1915 році його двоюрідний брат король Великої Британії Георг V виключив його із кавалерів ордена Підв'язки, лицарем якого він був з 1902 року. У 1917 році британський парламент видав акт, згідно з яким усі, хто воював проти короля й проти його союзників, позбавлялись своїх титулів і звань. В 1919 році, відповідно до акту парламента, Таємна рада Великої Британії позбавила Карла Едуарда титулів герцога Олбані, графа Кларенса і барона Арклоу. Герцог і його нащадки також втратили право на титули принца і принцеси Великої Британії.

У нацистській Німеччині[ред. | ред. код]

Карл Едуард у 1933

З 1933 року — імперський уповноважений з питань транспортної служби.

З 1933 по 1945 рік — імперський комісар добровільної медичної служби і президент німецького Червоного Хреста.

Як президент німецького Червоного Хреста був впутаний в політику Адольфа Гітлера, зокрема знав про програму умертвіння Т-4, за якою було вбито біля ста тисяч осіб.

У 1935 році вступив до нацистської партії, вступив до рядів СА, і отримав звання Групенфюрера цієї організації, а також став Обергрупенфюрером НСКК. Був Почесним керівником групи СА «Тюрингія».

З 1936 року — президент Об'єдання німецьких фронтовиків.

З 1937 по 1945 — депутат Рейхстагу.

Займав високі посади в деяких німецьких фірмах, в тому числі, був членом наглядової комісії «Deutsche Bank».

Після закінчення Другої світової війни американське військове керівництво Баварії помістило його під домашній арешт, а пізніше в тюрму, по обвинуваченню в зв'язках з нацистами. В 1946 році був засуджений судом.

Через стан здоров'я був випущений із тюрми. Останні роки провів на самоті. У 1953 році в кінотеатрі дивився коронацію Єлизавети II. Помер у 1954 році.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Карл Едуард і Вікторія Аделаїда

У віці 21 року Карл Едуард взяв за дружину Вікторію Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзьку. Весілля відбулося у замку Глюксбург, неподалік данського кордону. У подружжя народилося п'ятеро дітей:

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: Астрель, 2002. — С. 364—365. — 942 с. — ISBN 5-271-05091-2

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б The Peerage