Карл Корренс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Корренс
нім. Carl Erich Correns
Carl Correns.jpg
Народився 19 вересня 1864(1864-09-19)[1]
Мюнхен, Баварія[2]
Помер 14 лютого 1933(1933-02-14)[3][4][5] (68 років)
Берлін, Німецький рейх[2]
Поховання
Країна Flag of Bavaria (striped).svg Королівство Баварія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Діяльність біолог, генетик, птеридолог, бріолог, викладач університету, міколог
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Гамбурзький університет
Галузь ботаніка і генетика
Заклад Тюбінгенський університет, Лейпцизький університет[1], Вестфальський університет імені Вільгельма[1] і Гумбольдтський університет Берліна[1]
Посада таємний радник
Аспіранти, докторанти Hans Kappertd
Членство Саксонська академія наукd, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Прусська академія наук[6], Саксонська академія наукd, Баварська академія наук і Сербська академія наук і мистецтв
Діти Еріх Корренс[1] і Carl W. Corrensd
Нагороди

CMNS: Карл Корренс у Вікісховищі

Карл Корренс або Карл Франц Йозеф Еріх Корренс (нім. Carl Franz Joseph Erich Correns або нім. Кarl Correns або нім. Carl Correns; 19 вересня 1864 — 14 лютого 1933) — німецький біолог, ботанік, міколог, професор, професор ботаніки, почесний професор Берлінського університету, професор біології, піонер генетики в Німеччині, один з першовідкривачів законів Менделя[7][8].

Біографія[ред. | ред. код]

Карл Корренс народився в Мюнхені 19 вересня 1864 року[8][9][10]. Його батько був художником. Втративши обох батьків в ранньому віці, Корренс був вихований своєю тіткою; в початковій школі вчився у Санкт-Галлен в Швейцарії.

З 1885 по 1888 рік він вивчав ботаніку в Граці, Берліні і в Лейпцигу[8]. У 1885 році Корренс вступив до Мюнхенського університету. Карл Вільгельм фон Негелі викладав Карлу Корренс ботаніку; знаючи, що у Корренса немає батьків, він намагався допомогти йому в навчанні. Негелі був тим, хто прищепив йому інтерес до вивчення ознак спадковості у рослин; він також надавав Корренс допомогу в написанні дисертації. У 1892 році Карл Корренс одружився з Елізабет, племінницею Карла Вільгельма фон Негелі. Два сина Корренса також були видатними вченими: мінералог Вільгельм Карл Корренс (1893—1980) і хімік Еріх Корренс (1896—1981).

Після закінчення Мюнхенського університету та завершення дисертації, Карл Корренс отримав у 1889 році ступінь доктора і став викладачем в університеті Тюбінгена[8][10]. З 1897 року він був професором Тюбінгенського університету. У 1899 році Карл Корренс став професором ботаніки в університеті Тюбінгена. У 1902 році він став професором ботаніки в університеті Мюнстера і директором Ботанічного інституту та Ботанічного саду. У 1903—1907 роках Карл Корренс був професором Лейпцизького університету, а в 1909—1914 роках Мюнстерського університету. Він був також почесним професором Берлінського університету.

Карл Корренс був членом німецького товариства дослідників природи «Леопольдіна». У 1914—1933 роках Корренс був директором інституту біології в Берліні. У 1920 році він став професором біології. Був членом Королівської Прусської Академії наук в Берліні з 1915 по 1919 рік і членом Прусської Академії наук в Берліні з 1919 до 1933 року. У 1932 році Корренс був нагороджений Лондонським королівським товариством, отримавши Медаль Дарвіна[11]. У тому ж році він отримав Медаль Гарнака.

Карл Корренс помер в Берліні 14 лютого 1933 року. Він був похований на лісовому цвинтарі Далем, що знаходиться на південному заході Берліна, округ Штегліц-Целендорф. У його честь в 1938 році був відкритий трикутний парк в безпосередній близькості від Інституту Кайзера. Багато робіт Корренса так і залишилися неопублікованими і були знищені в результаті бомбардування Берліна в 1945 році.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Карл Корренс спеціалізувався на мохоподібних, водоростях, насіннєвих рослинах і на мікології[12]. Основна заслуга Корренса полягає у вторинному відкритті і підтвердженні (одночасно з голландцем Xуго де Фрізом і австрійцем Еріхом Чермаком) законів спадковості, встановлених Грегором Менделем[7][8]. Перші результати досліджень Корренса про явище спадковості у рослин були опубліковані в 1900 році.

Наукові роботи[ред. | ред. код]

  • G. Mendels Regel über das Verhalten der Nachkommenschaft der Rassenbastarde, Berichte der Deutschen Botanischen Gesellschaft 18 (1900), 158—168.
  • Über Levkojenbastarde — Zur Kenntnis der Grenzen der Mendelschen Regeln, Botanisches Centralblatt 84 (1900), 1—16 (erstmalige Beschreibung der Genkopplung)
  • Experimentelle Untersuchungen über die Entstehung der Arten auf botanischem Gebiet, Archiv für Rassen- und Gesellschafts-Biologie 1 (1904), 27—52.
  • Die Bestimmung und Vererbung des Geschlechtes, nach Versuchen mit höheren Pflanzen, Verhandlungen der Gesellschaft Deutscher Naturforscher und Ärzte 1907, 794—802.
  • Zur Kenntnis der Rolle von Kern und Plasma bei der Vererbung, Zeitschrift für induktive Abstammungs- und Vererbungslehre 1 (1909), 291—328.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д verschiedene Autoren Neue Deutsche BiographieDuncker & Humblot, 1953.
  2. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118676938 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  6. http://research.uni-leipzig.de/catalogus-professorum-lipsiensium/leipzig/Correns_774/
  7. а б ГРЕГОР МЕНДЕЛЬ. wordweb.ru. Процитовано 2020-01-27. 
  8. а б в г д Professorenkatalog der Universität Leipzig - Die Professoren-Datenbank für Leipzig. research.uni-leipzig.de. Процитовано 2020-01-27. 
  9. jofi. Mitglieder der Berliner Akademien – alphabetisch — Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften. www.bbaw.de (de-de). Процитовано 2020-01-27. 
  10. а б 169-170 (Nordisk familjebok / Uggleupplagan. 35. Supplement. Cambrai - Glis). runeberg.org (sv). 1923. Процитовано 2020-01-27. 
  11. Darwin archive winner 1948 - 1890. web.archive.org. 2008-05-10. Процитовано 2020-01-27. 
  12. International Plant Names Index. www.ipni.org. Процитовано 2020-01-27.