Карл Россі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Россі
Rossi.jpg
Народження 18 (29) грудня 1775[1] або 18 (29) грудня 1777[2]
Смерть 6 (18) квітня 1849[1][2]° холера
Поховання Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна
(підданство)
Flag of the Kingdom of Naples.svg Неаполітанське королівство
Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Петрішулеd
Діяльність архітектор
Архітектурний стиль ампир, классицизм
Найважливіші споруди Yelagin Palaced, Будинок Головного штабу, Александринський театр і Mikhaylovsky Palaced
Членство Акадесія витончених мистецтвd
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня
CMNS: Карл Россі у Вікісховищі

Карл Россі, Карло ді Джованні Россі, також російське адаптоване Карл Іванович Россі (італ. Carlo di Giovanni Rossi; 18 грудня 1775, Неаполь, Неаполітанське королівство — 6 квітня 1849 року, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський архітектор італійського походження, автор багатьох будівель й архітектурних ансамблів в Санкт-Петербурзі та його околицях.

Біографія[ред. | ред. код]

Карло ді Джованні Россі народився 18 (29) грудня 1775 року у Неаполі. З 1787 року разом з матір'ю, балериною Гертрудою Россі, та вітчимом, видатним балетним танцюристом Шарлем Ле Піком, жив в Росії, в Санкт-Петербурзі, куди був запрошений його відомий вітчим.

У 1788 році Карло Россі вступив у відому німецьку школу St.Petri-Schule, де навчався у архітектора Вінченцо Брена. У 1795 році він поступає на службу в Адміралтейську колегію архітектури креслярем. З 1796 був помічником Бренна на будівництві Михайлівського замку. У 1801 році стає архітектурним помічником 10 класу. У 1802 Россі отримує закордонне відрядження для завершення освіти та їде на 2 роки до Італії.

У 1806 році Россі стає архітектором Кабінету будівель й гідравлічних робіт. Проте спочатку він отримав роботу художника по порцеляні, й 2 роки працював на імператорському порцеляновому й скляному заводі. В серпні 1808 Карл Россі відряджається в Москву, в Експедицію кремлівської будови. З московських творів архітектора (неоготична Катерининська церква Вознесенського монастиря у Кремлі, Арбатський дерев'яний театр на Арбатській площі) практично нічого не збереглося. У 1809 році Карл Россі займається перебудовою Подорожнього палацу Великої княгині Катерини Павлівни у Твері.

У 1815 році Карл Россі повертається до Санкт-Петербургу. У 1816 році він призначений членом Комітету будівель і гідравлічних робіт. До ранніх робіт Россі в Петербурзі і його околицях відносяться реконструкція Аничкового палацу (1816), ряд павільйонів й бібліотека в Павлівському палаці (1815-1822, у 1822-1824 роках архітектор надбудував над Галереєю Гонзаго бібліотеку), Єлагін палац з оранжереєю й павільйонами (1816-1818). Під керівництвом Карла Россі здійснені перебудови всередині Зимового палацу: покої для нареченої Миколи Павловича, яка прибула до Петербурга принцеси Шарлотти (1817 рік), реконструкція квартир у південно-східному ризаліті для перебування прусського короля Фрідріха Вільгельма III (1818 рік), створена у 1826 році Військова галерея.

Головною сферою діяльності Карла Россі стало створення міських архітектурних ансамблів. Багато в чому завдяки йому Петербург отримав нове обличчя, перетворившись на центр гігантської імперії, що перемогла Наполеона. Його проекти мали гармонійне поєднання архітектурних форм з алегоричною скульптурою, новаторські конструктивні прийоми (наприклад, металеві перекриття).

Видатна архітектурна та містобудівна майстерність Россі втілено в ансамблях Михайлівського палацу з прилеглими до нього садом та майданом (1819-1825), Палацової площі з грандіозною дугоподібною будівлею Головного Штабу з тріумфальною аркою (1819-1829), Сенатської площі з будівлями Сенату і Синоду (1829-1834), Олександрінської площі з будівлями Олександрінського театру (1827-1832), нового корпусу Імператорської публічної бібліотеки й двома однорідними протяжними корпусами Театральної вулиці (тепер вулиця Зодчого Россі).

Увійшовши в конфлікт з оточенням Миколи I, Россі в 1832 пішов у відставку, звільнившись від усіх занять по будівлям». Однією з останніх будівель Россі була дзвіниця Юр'єва монастиря біля Великого Новгорода.

Карл Россі помер 6 (18) квітня 1849 року у Санкт-Петербурзі від холери. Був похований на Волковому лютеранському кладовищі. Перепохований у 1940 році на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври[4].

Надгробок Карла Россі

Адреси мешкання у Санкт-Петербурзі[ред. | ред. код]

Будівля Головного штабу на Палацовій площі
Вулиця Зодчого Россі

Споруди[ред. | ред. код]

Ймовірне авторство[ред. | ред. код]

За проектами Карла Россі[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Творчості архітектора присвячені фільми «Россі» й «Павловський палац» документального циклу «Красуйся, град Петров!» (2011-2013).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вейнерт Н. Росси. — М.-Л.: Искусство, 1939. Гримм Г. Г. Ансамбли Росси. Площадь искусств и площадь Островского. М.-Л.: Искусство, 1946. Жилинский Я. Здание Главного штаба. Исторический очерк. СПб., 1892. Пилявский В. И. Зодчий Росси. М.-Л.: ГИАиГ, 1951. Росси, Карл Иванович (1775—1849). Каталог архитектурных чертежей и проектов предметов прикладного искусства. К 200-летию со дня рождения. Л., 1975. Тарановская М. З. Карл Росси. Архитектор. Градостроитель. Художник. Л.: Стройиздат, 1980. Карпова Е. В., Кузнецов С. О. Исчезнувшие интерьеры Строгановского дворца // Памятники культуры. Новые открытия. 1999. М., 2000, С.480-492 [о работе Росси в Строгановском дворце]. Турчин В. С. Александр I и неоклассицизм в России. Стиль империи или империя как стиль. М.: Жираф, 2001. Шуйский В. К. Карло Росси. СПб.: Стройиздат, 2001. Кириков Б. М. Архитектурные памятники Санкт-Петербурга. — 2-е изд. — СПб.: Коло, 2007. — 384 с.
  • Гримм Г. Г. Ансамбли Росси. Площадь искусств и площадь Островского. М.-Л.: Искусство, 1946.
  • Жилинский Я. Здание Главного штаба. Исторический очерк. СПб., 1892.
  • Пилявский В. И. Зодчий Росси. М.-Л.: ГИАиГ, 1951.
  • Росси, Карл Иванович (1775—1849). Каталог архитектурных чертежей и проектов предметов прикладного искусства. К 200-летию со дня рождения. Л., 1975.
  • Тарановская М. З. Карл Росси. Архитектор. Градостроитель. Художник. Л.: Стройиздат, 1980.
  • Карпова Е. В., Кузнецов С. О. Исчезнувшие интерьеры Строгановского дворца // Памятники культуры. Новые открытия. 1999. М., 2000, С.480-492 [о работе Росси в Строгановском дворце].
  • Турчин В. С. Александр I и неоклассицизм в России. Стиль империи или империя как стиль. М.: Жираф, 2001.
  • Шуйский В. К. Карло Росси. СПб.: Стройиздат, 2001.
  • Кириков Б. М. Архитектурные памятники Санкт-Петербурга. — 2-е изд. — СПб.: Коло, 2007. — 384 с.
  • О. Форш Михайловский замок. Л.: Классики и современники. Советская литература, 1946.
  • Власов В. Г. Искусство России в пространстве Евразии. — Т.2: Классическая архитектура и русский классицизм. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2012. — С. 201—226.

Посилання[ред. | ред. код]