Карл Рунге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Рунге
нім. Carl David Tolmé Runge
CarleRunge.jpg
Народився 30 серпня 1856(1856-08-30)[1][2]
Бремен, Німецький союз
Помер 3 січня 1927(1927-01-03)[1][2] (70 років)
Геттінген, Геттінген, Німеччина
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія, Веймарська республіка Веймарська республіка
Місце проживання Німеччина
Діяльність математик[3], фізик[3], викладач університету
Сфера роботи математика
фізика
Alma mater Берлінський університет
Науковий ступінь Доктор математики
Науковий керівник Карл Веєрштрас[4] і Куммер Ернст Едуард[4]
Відомі учні Макс Борн
Мова творів німецька[5]
Заклад Університет Ганновера
Університет Геттінгена
Відомий завдяки: Метод Рунге — Кутти
Феномен Рунге
Діти Iris Runge[d]
Wilhelm Runge[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg
Звання Професор

Карл Давид Тольме Рунге (нім. Carl David Tolmé Runge; 30 серпня 1856 — 3 січня 1927) — німецький математик, фізик. Співавтор методу Рунге — Кутти в галузі, нині відомій як обчислювальна математика.

Провів перші роки свого життя в Гавані, де його батько, Джуліус Рунге, був данським консулом. Родина пізніше переїхала до Бремена, де батько помер досить рано (1864 року).

1880 року Рунге отримав ступінь доктора математики у Берліні, де займався під керівництвом Карла Веєрштраса. 1886 року Рунге став професором у Ганновері.

Навчався в Берлінському університеті у Карла Веєрштраса, 1880 року отримав ступінь доктора філософії (Ph. D.) з математики, з 1886 року був професором математики в Ганноверському університеті. 1904 року за ініціативою Фелікса Клейна був запрошений до Геттінгенського університету Георга-Августа й очолив знов відкриту кафедру прикладної математики. Вважається історично першим німецьким математиком з цієї дисципліни.

У Геттінгені, спільно з Мартіном Кутта, розробив методи чисельного інтегрування систем звичайних диференційних рівнянь — метод Рунге — Кутти.

Його інтереси включали математику, спектроскопію, геодезію й астрономію. Окрім чистої математики, в галузі якої проводив багато експериментальних робіт, Рунге вивчав спектральні лінії різних елементів і був дуже зацікавлений у продовженні робіт із астрономічної спектроскопії.

Досліджував поведінку поліноміальної інтерполяції при підвищенні ступеня поліномів — Феномен Рунге.

У галузі функціонального аналізу досліджував апроксимовність голоморфних функцій — теорема Рунге.

Відома його робота в галузі векторного аналізу — Вектор Лапласа — Рунге — Ленца.

Пішов у відставку 1925 року.

Кратер Рунге на Місяці названий його іменем.

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]