Карл Фабіунке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Фабіунке
нім. Karl Fabiunke
Ім'я при народженні нім. Karl Fabiunke
Народився 18 серпня 1893(1893-08-18)
Görschend, Мертендорф, Wethautald, Бургенланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер 30 грудня 1980(1980-12-30)[1] (87 років)
Вольторф, Герцогство Лауенбург, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН
Країна  Німецька імперія
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Автограф
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом

Карл Фабіунке (нім. Karl Fabiunke; 5 червня 1893, Гершен30 грудня 1980, Вольторф) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія[ред. | ред. код]

20 квітня 1911 року вступив Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 серпня 1939 року — командир 74-го танково-артилерійського полку. Учасник Польської, Французької і Балканської кампаній, а також Німецько-радянської війни. 10-28 серпня 1942 року виконував обов'язки командира 2-ї танкової дивізії. 25 квітня 1943 року відправлений в резерв ОКГ. З 3 травня по червень пройшов курс командира дивізії. 10 вересня відряджений в групу армій «Центр». З 25 вересня 1943 року —командир 129-ї піхотної дивізії. 1 лютого 1944 року знову відряджений в резерв ОКГ. З 22 березня 1944 року — артилерійський командир 144. 28 серпня поранений і відправлений на лікування. 1 вересня знову відправлений в резерв ОКГ і більше не отримав призначень. 8 травня 1945 року взятий в полон. 25 червня 1947 року звільнений. В 1957 році очолив відділення Союзу Киффгойзера в Герцогстві Лауенбург.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Отримав численні нагороди, серед яких:

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б TracesOfWar