Карл III Товстий
| Карл III Товстий | |
|---|---|
| фр. Charles le Gros нім. Karl der Dicke | |
 | |
| Народився |
839[1] або 832 Східне Франкське королівство[2] |
| Помер |
13 січня 888[1][3][4] Neudingend, Донауешинген, Donaueschingen GVVd, Шварцвальд-Бар, Фрайбург, Баден-Вюртемберг[1] ·хвороба |
| Поховання | Райхенау |
| Діяльність | монарх |
| Титул | Список королів Італії[5] і king of Aquitained[5] |
| Посада | king of West Franciad, Carolingian Roman emperord і king of Germanyd |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Каролінги[1] |
| Батько | Людовик II Німецький |
| Мати | Hemmad[1] |
| Брати, сестри | Людовик III Молодший[6], Карломан[6], Hildegardd[6], Irmgard of Chiemseed[6], Berthad[6], Giselad[6], Verona of Leefdaald і Veronus of Lembeekd |
| У шлюбі з | Richardisd[1] |
| Діти | Bernardd[7] |
Карл III Товстий (лат. Carolus Pinguis, 13 червня 839 — 13 січня 888) — імператор Франкської імперії з 881 до 887 року. Походив з династії Каролінгів.
Родовід[ред. | ред. код]
Авіт, Римський Імператор
- Папінілла, Патриція
- Торнаній Ферреол, Сенатор
- Ферреол, Римський Сенатор
- Ансберт, Римський Сенатор
- Арноальд, Єпископ Мецький
- Дода, шляхтянка
- Ангізель, шляхтич
- Піпін Герістальський, Мажордом Австразії
- Карл Мартел, Герцог Франків
- Піпін Короткий, Король франків
- Карл I Великий, Римський Імператор
- Людовик I Благочестивий, Римський Імператор
- Лотар I, Римський Імператор
- Людовик II, Римський Імператор
- Карл II, Римський Імператор
- Людовик, Король Східних Франків
- Карл III, Римський Імператор
Молоді роки[ред. | ред. код]
Карл був сином Людовика Німецького, короля Східного Франкського королівства, та Емми Вельф. З дитинства він відрізнявся не дуже міцним здоров'ям.
У 859 році Карл став графом Брейсгау. На цій посаді він деякий час воював з Лотарингією. У 863 році повстав його брат Карломан, а у 864 році до нього приєдналися Людовик Молодий і сам Карл. Вони вимагали від батька надати їм більші володіння. У 865 році Людовик Німецький виділив Людовику Молодому Саксонію, Франконію та Тюрингію, Карломану — Баварію, Карлу — Алеманію.
У 875 році після смерті цісаря Людовика II Карломан вдерся до Італії, де став новим її королем. У 876 році після смерті Людовика Німецького Карл став королем Алеманії. У 877 році цісар Карл II Лисий прибув до Тортони для зустрічі з папою римським, де обговорювався план боротьби з арабами. Сюди спрямував свої війська й Карл Товстий. Не маючи можливості протидіяти потузі Карла Товстого, Карл II відступив до Західного Франкського королівства, де незабаром помер. Після цього у Карла Товстого з'явився шанс отримати імператорську корону.
У 879 році його брат Карломан, що відрізнявся слабким здоров'ям, зрікся влади в Італії. В цьому ж році новим королем Італії став Карл. З цього моменту Карл Товстий почав готувати похід до Риму. Тут на його підтримку чекав папа римський Іоанн VIII, який в цей час боровся з графом Гвідо Сполетським. Карл успішно провів похід до Італії й 12 лютого 881 року його було короновано на нового цісаря Карла III.
Імператор[ред. | ред. код]
Ставши новим імператором, Карл мріяв про відновлення імперії Карла Великого. Для цього йому потрібно було відновити свою владу над Західно-Франкським королівством, підкорити Прованс, протидіяти нападам норманів та арабів.
У 882 році помер король Людовик III Молодший, після чого Карл III зміг стати королем Східно-Франкського королівства. В цьому ж році помер Людовик III, король Західно-Франкського королівства. Його спадкоємцем став слабкий на здоров'я Карломан II. З цього моменту Карл III Товстий почав налагоджувати стосунки зі світськими та церковними магнатами цього королівства, щоб у випадку чогось отримати корону Західно-Франкського королівства. У 884 році помирає його небіж Карломан і Карл III без ускладнень стає володарем Західно-Франкського королівства. Він практично зміг відновити Франкську імперію у межах, які вона мала за Карла Великого.
Водночас він не зміг здолати Бозона, який володарював у Провансі. Ще у 879 році він провів збори церковної та світської влади у Мантаї, які оголосили його королем Провансу.
Водночас Карл III зітикнувся з великою проблемою — нападами норманів на узбережжя Західно-Франкської держави. У 881—882 роках він воював з ними у Нижній Лотарингії, вдовж ріки Маас. У 886 році на Руан та Париж напали норманські загони на чолі із Роллоном. В обох випадках імператору не вистачило сил протидіяти нападникам, і він змушений був віддати викуп. Стало зрозуміло, що Карл III не здатний відновити велич та могутність Франкської імперії.
У цей момент виник конфлікт між цісарем Карлом та його дружиною Ріхардою, яку він звинуватив у подружній зраді. Порушником своїх шлюбних прав Карл III оголосив свого міністра Луїтварда. Останній втік до небожа Карла Товстого — Арнульфа, якого підмовив підняти повстання проти дядька. Цей заколот підтримали німецькі магнати, які були незадоволені діями Карла III. Внаслідок цього у Ферхгеймі Арнульфа оголосили королем Східно-Франкського королівства. Досить швидко повстання охопило всю імперію. Розуміючи неможливість протидіяти ворогам, Карл III 17 листопада 887 року зрікся влади. Новим імператором став Арнульф, який надав Карлу Товстому декілька маєтків у Швабії.
Помер Карл у маєтку Наудінген 13 січня 888 року.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Ріхарда (840—894), донька Ерхарда, графа Нордгау
Дітей не було
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 297–299. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/348751/Louis-II
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ а б Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 39. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ а б в г д е Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 287–289. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 299. — ISBN 978-2-9501509-3-6
Джерела[ред. | ред. код]
- Simon MacLean: Kingship and Politics in the Late Ninth Century: Charles the Fat and the End of the Carolingian Empire, Cambridge 2003, ISBN 0-521-81945-8. (англ.)
| |||||||||||||||||||||||
|
