Карл IV Люксембург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл IV
нім. Karl IV, чеськ. Karel IV.'
Charles IV-John Ocko votive picture-fragment.jpg
Імператор Священної Римської імперії
Початок правління: 5 квітня 1355
Кінець правління: 29 листопада 1378
Коронація: 5 квітня 1355, Латеранський собор, Рим, Італія
Інші титули: Король Німеччини, Король Богемії, Маркграф Моравії
Попередник: Людвіг IV
Наступник: Сигізмунд I
Дата народження: 14 травня 1316(1316-05-14)
Місце народження: Прага, Королівство Богемія
Дата смерті: 29 листопада 1378(1378-11-29) (62 роки)
Місце смерті: Прага, Королівство Богемія
Дружина: 1-а: Бланка Валуа
2-а: Анна Пфальцська
а-я: Анна Швайдницька
4-а: Єлизавета Померанська
Династія: Люксембурги
Батько: Ян Люксембурзький
Мати: Елішка Пржемисловна

Ка́рл IV Люксембу́рг (нім. Karl IV, чеськ. Karel IV.; *14 травня 1316, Прага — †29 листопада 1378, Прага) — імператор Священної Римської імперії з 1346; король Чехії з 26 серпня 1346 (під ім'ям Карел I, коронація відбулась 2 вересня 1347).

Карл був старшим сином і спадкоємцем короля Яна Люксембурзького і принцеси Елішки, дочки короля Вацлава ІІ з династії Пржемисловичів. Він є найвидатнішим чеським королем та одним із найвизначніших імператорів. Свою освіту Карл здобув у Франції, вільно розмовляв п'ятьма мовами, мав надзвичайні здібності у політиці, дипломатії, управлінні та військовій справі.

Карл був першим чеським королем, коронованим у Празі чеським архієпископом. Це відбулося у 1347 році, хоча де-факто він став королем роком раніше. Заснувавши Нове Місто, перетворив Прагу на найбільше місто Центральної Європи. 1348 року Карл заснував Празький університет, розпочав будівництво нового кам'яного мосту через Влтаву. а також збудував замок Карлштейн, готичну перлину на південь від Праги. Його міжнародна політика зміцнила незалежність Чеського королівства та розширила його кордони. У той же час спроба короля створити громадянське законодавство (Maiestas Carolina) була відкинута чеською аристократією. За результатами загального громадського опитування Карла IV було визнано найвеличнішим чехом в історії.

Справжня заслуга Карла IV перед імперією — заснування союзів земського миру.

Два рази здійснював походи в Італію: в 1354 році, щоб коронуватися в Мілані королем та в Римі імператором (1355), вдруге — в інтересах папи, для війни з міланськими Вісконті. Але про розвиток свого родового володіння, Чехії, піклувався більше, ніж про імперію.

Дав багато пільг дворянству в містах. Заохочував розвиток гірництва та землеробства, зробив Влтаву до Ельби судноплавною, побудував у Празі «нове місто» (Празький град), Градчани та знаменитий празький Карлів міст, заснував там архієпископство й у 1348 році перший в імперії університет (за зразком паризького), привернув до Праги велику кількість художників та ремісників.

Біографія[ред.ред. код]

Пам'ятник Карлу IV біля Карлового мосту в Празі.

При народженні отримав ім'я Вацлав. Виховувався в Парижі. У 15-річному віці (1331) був призначений намісником у створеному його батьком королівстві в Північній Італії і зіткнувся там з опором та інтригами. У 18 років (1334) став намісником батька в Чехії. Внаслідок вигнання його брата Йоганна з Тіролю і тимчасового управління Карлом цією країною, на яку мав види Баварський дім, виник глибокий конфлікт між Віттельсбахами і Люксембургами, який призвів до ряду воєн.

З ім'ям Карла пов'язаний «золотий вік» Чехії. Він добре знав чеську мову, дбав про розвиток міст і багато уваги приділяв сільському господарству. Карл ввіз до Чехії виноградну лозу з Бургундії і сливові дерева з Лотарингії, влаштував водоймища для розведення риб: так з'явилися знамениті чеські коропи.

Карл залишився в історії як автор першої в середньовічній Європі світської автобіографії та ініціатор складання нової історичної хроніки.


Обрання королем[ред.ред. код]

Карл IV

Ще за життя імператора Людвіга Баварського, Карл, за допомогою папи Климента VI, домігся обрання п'ятьма курфюрстами німецьким королем. При цьому він пішов на підписання обмежувальних умов, у виконанні яких примушений був принести клятву папі в Авіньйоні. Тим не менше, після смерті імператора (1347) Карлу не вдалося відразу зійти на імперський трон. За почином Віттельсбахів королем було обрано Едуарда III Англійського, коли ж той відмовився — маркграфа мейсенського Фрідріха II Суворого, потім графа Гюнтера фон Шварцбурга, який незабаром важко захворів, погодився відректися за гроші й помер.

25 липня 1349 Карл IV повторно коронувався в Аахені. З Віттельсбахами Карл IV примирився одруженням з Анною, дочкою курфюрста пфальцського, і обіцянкою проштовхування їх у Браденбурзі де він сам, тим часом, протегував Лже-Вальдемару.

Карл IV пішов на великі поступки князям. В Золотій буллі 1356 курфюрсти отримали майже суверенні права у своїх князівствах. Впорядкування обрання на престол усунуло втручання папи при виборах, що викликало розлад з авіньйонським двором. Конфлікт з папою було залагоджено даруванням десятини та виданням так званої каролінзької булли для захисту пільг духовенства.

Значною заслугою Карла IV стало заснування спілок земського світу.

Походи до Італії[ред.ред. код]

Два рази Карл IV здійснював походи в Італію: в 1354 році, щоб коронуватися в Мілані королем і в Римі імператором (1355), вдруге — в інтересах папи, для війни з міланськими Вісконті. Але про розвиток свого спадкового володіння, Чехії, Карл дбав більше, ніж про імперію.

Побудований Карлом замок Карлштейн.
Бюст Карла IV в соборі Св. Віта, 1370

Посланий Карлом як полонений в Авіньйон, Кола ді Рієнцо примирився з Іннокентієм VI, і повернувся до Італії восени 1353 року як представник понтифіка, щоб співпрацювати з іспанським кардиналом, але зміг лише набути ганебну смерть на сходах Капітолія. Гіббон писав про це: «Капітолій стояв тепер на крові Рієнцо, коли Карл IV спустився з Альп, щоб коронуватися короною Італії та Імперії». Франческо Петрарка вірив у Карла IV, але потім глибоко в ньому розчарувався. Карл був коронований в Римі кардиналом Остії в пасхальний день 1355, а потім повернувся до Праги, як писав поет: "з короною, яку він отримав без єдиного удару меча, з кошелем, повним монет, який він привіз порожнім; але з малою славою за добрі справи, і з великою ганьбою за приниження імператорської величі. О! якщо б твій прадід і дід зустріли тебе на альпійському перевалі, щоб вони сказали, ти подумав? Імператор римлян по імені, по правді ти всього лише король богемський".

Правління в Німеччині[ред.ред. код]

Королівство Богемія в період правління Карла IV

Дворянству в містах він дав багато пільг; в 1350 році видав нове укладення, яке, однак, пізніше змушений був скасувати. Заохочував горнозаводство і землеробство, зробив Влтаву до Ельби судноплавною, побудував у Празі «нове місто» (Нове-Место), Градчани, і знаменитий празький Карлів міст, заснував там архієпископію і в 1348 році перший в імперії університет (за зразком паризького), привернув до Праги велику кількість художників і ремісників.

Через першу свою дружину, за згодою Віттельсбахів, забезпечив собі більшу частину Верхнього Пфальца; через другу дружину, Анну Яворську, придбав князівства Явір і Свидниця (1368); роком раніше він купив Лужицьку землю.

Карл і його перша дружина, Бланка Валуа

Майстерно скориставшись розбратами в родиною Віттельсбахів, Карл зумів домогтися заповіту собі бранденбурзької марки маркграфами Людовіком і Оттоном (1368), а незабаром після того, в 1373 році, за винагороду, повинен був відмовитися від марки на користь Оттона.

За великі суми грошей і після довгих зусиль Карл IV домігся обрання свого сина Венцеля своїм наступником (1376). Великі витрати Карла IV змушували його обкладати важкими податками і закладати імперські міста, що повело до заснування швабського союзу міст (1376).

Вмираючи в Празі, Карл залишив Чехію, Сілезію і римську корону Венцелю, Бранденбург — Сигізмунду, Лужицькі землі — Йогану, третьому зі своїх синів.

Після смерті Карла IV його тіло було виставлено для прощання в Храмі Діви Марії під ланцюгом на Малій Страні в Празі, після чого він був похований в крипті Собору Святого Віта.

Об'єкти названі на честь Карла IV[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Rick Fawn, Jiří Hochman, Historical Dictionary of the Czech State, 2nd edition, Lanham: Scarecraw Press, 2010. — ISBN 978-0-8108-5648-6, ISBN 978-0-8108-7074-1

Попередник
Людовик IV Баварський
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Імператор Священної Римської імперії
1355-1378
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Сигізмунд
Попередник
Ян I Сліпий
Blason Boheme.svg Король Богемії
1346-1378
Blason Boheme.svg Наступник
Вацлав IV
Попередник
Іоанн I Люксембурзький
Armoiries Comtes de Luxembourg.svg Граф Люксембургу
1346-1353
Armoiries Comtes de Luxembourg.svg Наступник
Вацлав I Люксембурзький
Попередник
Людовик IV Баварський
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
1346-1378
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Генріх V
Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги