Кармазіна Марія Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кармазіна Марія Степанівна
KarmazinaMS2.jpg
Народилася 6 травня 1959(1959-05-06) (63 роки)
село Бишів, Макарівського району Київської області
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність політолог, історик
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінь доктор політичних наук (1999)
кандидат історичних наук(1989)
Вчене звання професор (2002)
Заклад Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України — 2010
Грамота Верховної Ради України
Персональна сторінка на сайті Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України



Марія Степанівна Кармазіна (нар. 6 травня 1959, село Бишів Макарівського району Київської області) — український політолог, доктор політичних наук (1999), кандидат історичних наук (1989), професор (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2010); фахівець із сучасних політичних процесів в Україні та української інтелектуальної історії ХІХ — ХХІ століть. З 2010 — завідувачка відділом соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Рід. Народилася у родині лікаря Степана Петровича Костецького та Наталії Андріївни (уродженої Швець). Батько й мати були нащадками українських козацько-селянських родів. Як свідчить сімейна генеалогія, збережена освіченими членами роду (як в усній, так і письмовій формах), починаючи із XVIII століття щонайменше сім поколінь Костецьких мешкали у с. Веприк, що неподалік Фастова Київської області; Швеці були вихідцями із Тального на Черкащині.

Освіта. Закінчила Бишівську середню школу (1974 р. — вісім класів, у 1975 р. після екстернату на відмінно склала іспити та здобула загальну середню освіту); 1978 р. — Київське державне музичне училище ім. Р. М. Глієра (нині — Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра; 1985 р. з відзнакою — історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині — Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова); 1999 р. — докторантуру Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Наукові ступені. У березні 1989 р. здобула ступінь кандидата історичних наук (тема: «Діяльність добровільних товариств Української РСР у період соціалістичної реконструкції народного господарства. 1926—1936», науковий керівник — доктор історичних наук, професор Кульчицький Станіслав Владиславович); у травні 1999 р. — ступінь доктора політичних наук (тема: «Ідея державності в українській політичній думці. Кінець ХІХ — початок ХХ століття», науковий консультант — доктор історичних наук, професор Шаповал Юрій Іванович) [2].

У 1985—1986 рр. працювала лаборантом кафедри політекономії, завідувачкою кабінетом кафедри історії СРСР у КДПІ ім. О. М. Горького; з 1986 р. до 1991 р. — науково-допоміжним співробітником Інституту історії партії при ЦК Компартії України ; упродовж 1991—2002 рр. пройшла шлях від завідувачки кабінетом українознавства, старшого викладача та доцента кафедри філософії Київського торгово-економічного інституту (нині — Київський національний торговельно економічний університет) до професора кафедри філософських та соціальних наук[2]. З 2002 р. працює у Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: у 2002—2008 рр. обіймала посаду головного наукового співробітника відділу соціально-політичної історії, упродовж 2008—2010 — посаду головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки; з 2010 р. по теперішній час очолює відділ соціально-політичної історії ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАНУ [3].

З 1999 р. по теперішній час — професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»[4].

Член громадської організації «Українська Академія політичних наук» (з 2004 р. — член-кореспондент, з 2010 р. — академік).

Особисте життя: одружена. Чоловік — Анатолій Кармазін (1946 р. н.), науковець, кандидат фізико-математичних наук; син — Андрій Кармазін (1989 р. н.).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор близько 350 публікацій з проблематики сучасних політичних процесів в Україні, української інтелектуальної історії.

У монографії «Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ  – початок ХХ століття) (1999)», приділивши значну увагу становленню інтелектуальної еліти на українських землях, М. Кармазіна проаналізувала особливості її формування як, власне, української. Новації дослідження полягали у виокремленні та обґрунтуванні етапів інтелектуального визрівання еліти — українознавчого, українофільського та, зрештою, українського, кожен з яких характеризувався пошуком/трансформацією ідейних настанов, політичною боротьбою, моральним напруженням українських (не стільки за походженням, як за самосвідомістю) індивідів, які довели право української нації та її спроможність на створення власної державності.

Наслідком заглиблення у складну проблематику розвитку української інтелектуальної еліти стали публікації, присвячені як прихильникам ідеї федералізму в її середовищі на зламі ХІХ — ХХ століть, так і самостійницької. Зокрема — статті, присвячені Юліану Охримовичу, Михайлу Драгоманову, Миколі Міхновському, Степану Рудницькому, Богдану Кістяківському та ін.; монографія «Леся Українка» (2003); розділи у І томі шеститомного видання «Політична історія України. ХХ століття» — «На зламі століть (кінець ХІХ ст. — 1917 р.)» (2002), у яких, аналізуючи тогочасну українську самосвідомість, глибину рефлексій еліти над проблемою інтересів української нації, що віддзеркалилося, з-поміж іншого, у процесі становлення української багатопартійності, проаналізувала феномен перебування «великоросів» на «роздоріжжі ідей та ідеалів», політичні практики російських ліворадикалів, конституціоналістів, монархістів, а також особливості процесу пошуку євреями та поляками, що мешкали на українських землях, політичної ідентифікації [5]. Окрему увагу дослідниця приділила парадоксам стрімкої політизації українства у ході російської революції 1905—1907 рр.[6], осмисленню інтелектуальною елітою західноукраїнських земель здобутків і втрат українців упродовж ХІХ століття, пробудження партійного життя у регіоні наприкінці ХІХ — початку ХХ століть та подальшу боротьбу представників української нації за свої права[7].

Після постання України як незалежної держави з’явилася низка досліджень М. Кармазіної, присвячених політичним інститутам та процесам в Україні початку ХХІ століття. Зокрема, статті — «Демократи, соціалісти й «третя сила» в боротьбі за владу в Україні (1991—1994 рр.)»[8] (2005); «Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період»[9] (2008); монографія «Президентство: український варіант»[10] (2007; посвята — матері, яка свого часу самотужки забезпечувала інтелектуальні, фінансові та ін. умови для особистісного зростання найменшої доньки). У монографії із залученням широкого масиву первинних джерел та емпіричного матеріалу (що є відмітною рисою кожного дослідження науковиці) було проаналізовано особливості президентства Л. Кравчука та Л. Кучми: процес «нагромадження влади» президентами та декларування реформ, метання між Заходом і Москвою, популізм та авторитарні устремління, роль президентів у економічній деградації країни, розростанні корупції (як прояву їх «первісного гріха»), формуванні феномену «партія влади», специфіку протистояння з парламентською опозицією та суспільством, що перебувало під «пресом цензури та нагляду», тощо.

Подальший інтерес М. Кармазіної до інституту президентства по-своєму віддзеркалився у таких статтях, як «Еволюція структури президентського Секретаріату»[11] (2009), «Інститут президентства: між авторитаризмом і демократією»[12] (2009), «Пріоритети й орієнтири Віктора Ющенка: аналіз президентських документів (2005 — поч. 2010 рр.)[13][14] (2010) та ін.

Проблемами формування та функціонування влади в державі здобули висвітлення у низці аналітичних доповідей, що в різні роки були підготовлені ІПіЕНД НАНУ ім. І. Ф. Кураса, і в яких М. Кармазіна виступала одним з авторів чи співавторів (напр., у доповідях: «Національний суверенітет України в умовах глобалізації: Національна доповідь»[15], 2011; «Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою / Аналітична доповідь»[16], 2015; «Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації / Аналітична доповідь»[17], 2015; «Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: Національна доповідь»[18], 2016; «Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991—2014 рр.) / Аналітична доповідь»[19], 2016 та ін.), у таких статтях, як: «Fake-утворення і mock-об’єкти у контексті виборів до Верховної Ради України 2012 р.» (2013), «Становлення та трансформація політичної влади в Автономній Республіці Крим (1991 — початок 2014 рр.)» (2013) тощо.

Інститут політичних партій в Україні здобув висвітлення у об’ємній вступній статті під назвою «Українська багатопартійність: становлення та розвиток» до енциклопедичного довідника «Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 р.)» (2012), як і низці інших статей у зазначеному довіднику, що були присвячені окремим політичним партіям та їх лідерам, а також у статті «Українські політичні партії: 2013 рік»[20] (2014), невеликій монографії «Політичні партії в Україні. 2014—2017 рр.»[21] (2018) та в інших публікаціях.

З часу написання кандидатської дисертації, присвяченій регламентованому та всебічно контрольованому КПРС сегменту громадянського суспільства — «добровільним товариствам», чия діяльність в УРСР у один із найтрагічніших періодів української історії (у 1926—1936 рр. — часу колективізації, Голодомору та ін.) насильницькими методами припинялася владою, М. Кармазіна не втратила інтересу до громадянського суспільства в Україні на початку ХХІ століття, про що засвідчили такі статті, як «Громадські організації: кого вони представляють?»[22] (2013), «Оцінка вітчизняного законодавства, яке стосується громадських організацій»[23] (2013), «Громадські організації експертів й аналітиків у галузі політики: загальна характеристика»[24] (2016) тощо.

У 2013—2016 рр. наукові інтереси дослідниці зосередилися на вивченні ідентичностей українців, про що, зокрема, свідчила стаття «Громадянські ідентичності в Україні у контексті зовнішньополітичних впливів» (2014). Ще до початку російської агресії проти України М. Кармазіна розпочала вивчення політичних ідентичностей населення міста Донецька, результати якого акумулювалися у монографії «Політичні ідентичності в сучасній Україні: міська громада Донецька»[25] (2016). У дослідженні з притаманною науковиці увагою до джерел проаналізовано політико-історичну ідентичність Донецька і, найперше — витоки «українського Донбасу» (з часів козаччини) та процес його нищення у совєтський час; соціально-економічні маркери міста у контексті інших українських обласних центрів на зламі ХХ—ХХІ століть, «простір пам’яті», символіку Донецька, свята-ритуали як «зрізи» та наслідки політичних ідентичностей його мешканців, боротьбу місцевої еліти за ідентичності «шахтарського ресурсу», особливості самоідентифікації «донецьких» та підґрунтя «смертоносних ідентичностей» (до 2014 р.) тощо.

Наслідком посилення уваги М. Кармазіної до подій на Донбасі та в Криму став вихід монографій (у співавторстві) «Виклики й інтеграційні перспективи України в контексті російської агресії в Криму та Донбасі: аналіз оцінок зарубіжних аналітиків і експертів»[26] (2017) та «Інтеграційні перспективи України в контексті російської агресії в Криму та на Донбасі: аналіз підходів парламентських політичних сил»[27][28] (2018), а також розробка проблематики регіональних політичних режимів, про що засвідчила поява монографічних досліджень — «Регіональні політичні режими в Україні: підстави формування, специфіка функціонування, особливості трансформації»[29] (2018, у співавторстві) та «Регіональні політичні еліти в Україні: аналіз літератури з проблеми та характеристика емпіричної бази для вивчення феномену. Кінець 1991–2018 рр.»[30] (2019, у співавторстві).

Окремий дослідницький інтерес М. Кармазіна спрямувала на проблему розвитку політичної науки, у т. ч. — в Україні (стаття «Політична наука в Україні: дисертаційний аспект», 2008; «Політична наука: предмет, структура, методологія», 2010; «Політичні поняття і категорії: відтінки, іпостасі, метаморфози logos’у», 2010, та ін.); була одним із керівників та авторів «Політичної енциклопедії України» (К., 2011); членом редакційної колегії та одним із авторів (розділів ІІ, ІІІ, IV частини І) монографії «Українська політична історія. ХХ—ХХІ ст.», підготовленої Інститутом історії України та Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса (2007); членом редколегій монографії «Політичні проблеми сучасної України» (2012) та фундаментальної двотомної праці «Політична наука в Україні. 1991–2016» і, зокрема — відповідальним редактором, упорядником і одним із авторів першого тому — «Політична наука: західні тренди розвитку й українська специфіка»[1] (2016).

За редакцією дослідниці світ побачили такі праці, як: «Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник» (К., 2012); «Політичні партії України у парламентських виборах 2012 року» (К., 2013); «Політичні ідентичності в сучасній Україні» (2016); «Регіональні політичні еліти в Україні: аналіз літератури з проблеми та характеристика емпіричної бази для вивчення феномену (кінець 1991—2018 рр.) (2019) та ін.

Окреме місце в доробку М. Кармазіної займає збірка праць «Між історією і політикою»[31] (2015), що містить автобіографічні статті («Уклін учителю», «На хвилях пам’яті»), есе, присвячені Революції гідності, статті, що побачили світ на шпальтах газети «День»[32], «Дзеркало тижня»[33] та ін.

У період листопада 1998 — січня 1999 рр. на українському радіо звучала авторська програма М. Кармазіної «Українська державність: біля витоків ідеї», у 2003 р. — авторська програма, присвячена Лесі Українці.

Підготувала до захисту 5 кандидатів наук, була науковим консультантом з підготовки 3 докторських дисертацій[1].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Вибрана бібліографія.

2019

2018

2017

2016

2015

2014

2013


2012

  • Блок НДП. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 108–109.
  • «Блок партії пенсіонерів України». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 109–110.
  • Всеукраїнська Партія Пенсіонерів. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 158—159.
  • Гажаман Василь Степанович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 178.
  • Гекко Ігор Віталійович [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] (у співавторстві). Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 179.
  • Гречка Михайло Якович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 181.
  • Гуренко Станіслав Іванович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 185.
  • Демократична партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 187–190.
  • Дубас Сергій Михайлович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 192.
  • Єгудін Володимир Ілліч. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 193–194.
  • Єдиний Центр. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 194–196.
  • Жіноча народна партія (об’єднана). [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 200—201.
  • Зелена екологічна партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 202.
  • Зелена партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 203–204.
  • Зелена партія України  – ХХІ. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 204.
  • Кінах Анатолій Кирилович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 214–215.
  • Климчук Володимир Никифорович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 216.
  • «КМКС» Партія угорців України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 216–217.
  • Ковач Микола (Міклош) Миколайович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 216.
  • Колгоспна партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 219.
  • Комуністична партія України [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] (у співавторстві). Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 221–226.
  • Красівський Зеновій Михайлович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 245–246.
  • Народна партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.).] Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 271–273.
  • Негода Володимир Федорович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 288–289.
  • Партія «Громадська сила». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 303.
  • Партія захисту селян України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 315–316.
  • Партія національного врятування України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 332–333.
  • Партія «Наш Дім Україна». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 335.
  • Партія Пенсіонерів України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 342–343.
  • Партія прав людини. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 345.
  • Партія «Прагматичний вибір». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 345–346.
  • Партія Радикального Прориву. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 349.
  • Партія «Русь». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 359–360.
  • Партія Свободи. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 363.
  • «Партія селян». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 363–364.
  • Партія слов’янської єдності. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 365–367.
  • Партія труда. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 372–374.
  • Патріотична партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 378.
  • Пехотін Анатолій Федорович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 380.
  • Політична партія «Єдина країна». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 399.
  • Політична партія «ЗУБР». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 405–406.
  • Політична партія «Нове життя». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 427.
  • Політична партія «Партія ПРАВА». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 433–434.
  • Політична партія «Пробудження». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 438.
  • Політична партія «РЕНЕСАНС». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 438.
  • Політична партія «Сильна Україна». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 442–443.
  • Помазанов Віталій Віталійович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 458.
  • Радикальна Партія Олега Ляшка. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 462.
  • Ременюк Олексій Іванович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 463.
  • Республіканська партія України. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 463–464.
  • Селянський Блок «Аграрна Україна». [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 475–476.
  • Табурянський Леопольд Іванович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 501–502.
  • Токарев Сергій Михайлович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 503–504.
  • Українська Народна Партія. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 512–515.
  • Українська партія зелених. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 526–527.
  • Українська республіканська партія. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 532–534.
  • Черненко Роман Якович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 550.
  • Черниш Павло Павлович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 550.
  • Чорний Вадим Львович. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 553.
  • Шевйов Володимир Ілліч. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х – початок 2012 рр.). Енциклопедичний довідник / За ред. М. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2012. С. 559.

2011

  • Національний суверенітет України в умовах глобалізації: [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] Національна доповідь (у співавторстві). К.: Парламентське вид-во, 2011. 112 с.
  • Партогенез: труднощі осмислення. [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.] Наукові записки ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАНУ. 2011. Вип. 3 (53). С. 4–20.
  • Держава, влада та громадянське суспільство у документах політичних партій України (кінець 1980-х — перша половина 2011 р.). / керівник проекту – М. С. Кармазіна; довідковий матеріал – М. С. Кармазіна, Т. А. Бевз; упорядники – Т. А. Бевз (координатор проекту), Д. В. Вєдєнєєв, П. П. Гай-Нижник, О. М. Любовець, С. В. Полтавець, В. Д. Яремчук К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2011. 808 с.
  • Адамс Джон. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 13–14
  • Альтюссер Луї П’єр. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 26.
  • Артхашастра. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 41.
  • Бандитизм політичний. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 51
  • Вайль Симона. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 82–83.
  • Вашинґтон Джордж. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 86–87.
  • Вольтер. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 120–121.
  • Гамільтон Александер. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 127.
  • Джеймісон Фредеік. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 208–209.
  • Дідро Дені. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 222.
  • Зіньківський Трохим Аврамович. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 269–270.
  • Кирило-мефодіївське товариство. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 328.
  • Кондорсе Марі Жан Антуан Ніколя. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 350.
  • Костомаров Микола Іванович. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 370.
  • Криза політична. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 373–374.
  • Куліш Пантелеймон Олександрович. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 378–380.
  • Мор Томас. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 465–466.
  • Нозік Роберт. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 506.
  • Пейн Пейн. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011. С. 547.

2010

2009

2008

2007

  • Президентство: український варіант [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] / НАНУ, ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса. К., 2007. 365 с.
  • Політичні системи як об’єкт наукового дослідження через призму українського інтересу ті української історії ХХ століття (у співавторстві). Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку. К.: Парламентське видавництво, 2007. С. 7–44.
  • Наддніпрянські українці на зламі століть: їхнє становище в Російській імперії та артикуляція вимог (у співавторстві). Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку. К.: Парламентське видавництво, 2007. С. 45–68.
  • Україна у складі Австро-Угорщини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Актуалізація українського питання та суперечливий процес його вирішення (у співавторстві). Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку. К.: Парламентське видавництво, 2007. С. 69–106.
  • Наддніпрянська Україна в умовах системної загальноросійської кризи: особливості політичного протистояння. Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ ст. / Редрада: В. М. Литвин (голова) та ін. Редкол.: В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголови) та ін. Київ: Парламентське вид-во, 2007. С. 51–81.
  • Революція 1905–1907 років в Україні: парадокси стрімкої політизації. Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ ст. / Редрада: В. М. Литвин (голова) та ін. Редкол.: В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголови) та ін. Київ: Парламентське вид-во, 2007. С. 82–120.
  • Західна Україна на рубежі століть. Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ ст. / Редрада: В. М. Литвин (голова) та ін. Редкол.: В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголови) та ін. Київ: Парламентське вид-во, 2007. С. 121–154.
  • Європейське тло російської антиєврейської політики (кінець XVIII – ХІХ ст.) (у співавторстві). Проблеми історії України: Міжвідомчий науковий збірник наукових праць. К.: НАНУ, Інститут історії України. 2007. Випуск 16. Ч. 1. С. 61–74.
  • Ресурсний потенціал єврейської общини (1850–1870 роки). [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] Політичний менеджмент. 2007. № 4. С. 153–167.
  • Вчителю мій. Проблеми історії України: Міжвідомчий науковий збірник наукових праць. К.: НАНУ, Інститут історії України. 2007. Випуск 16. Ч. 1. С. 5.

2006

2005

2004


2003

  • Леся Українка. К.: Альтернативи, 2003. 416 с. (Серія “Особистість і доба”.).
  • Двопалатний парламент: світові тенденції й українські реалії. Україна вчора, сьогодні, завтра. Збірн. наук. праць. Запоріжжя, 2003. С. 303–309.
  • Невідворотність демократії: кращі місця вже заброньовані? Віче. 2003. № 7. С. 44–48.
  • Глобалізація: місця і ролі суб’єктів та об’єктів процесу. Людина і політика. 2003. № 4. С. 72–82.
  • Референдуми в Україні: законодавче регулювання та практика проведення. Гуманітарні науки і сучасність (у співавторстві). Збірник наукових праць КНТЕУ. 2003. С. 151–159.
  • https://zn.ua/ukr/SOCIUM/fenomen_mikoli_skripnika_cherez_okulyar_sogodennya.html [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  • Кармазіна Марія Степанівна [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  1. а б в Персональна сторінка на сайті Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 15 листопада 2020. 
  2. а б Шкляр Л. Кармазіна Марія Степанівна. Політологічний словник / За ред. М. Ф. Головатого та В. Антонюка. К.: МАУП, 2005. С. 365. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020. 
  3. 25 років наукового пошуку. 25 років Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Упорядники Майборода О.М. (керівник), Перевезій В.О., Войналович В.А., Кармазіна М.С., Михальченко М.І., Панчук М.І., Рудич Ф.М. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН  України, 2016. С. 8.
  4. Викладачі кафедри політології. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 22 грудня 2020. 
  5. Карамазіна М. С. Наддніпрянська Україна в умовах системної загальноросійської кризи [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Політична історія україни XX  ст.: У 6  Т. Т.  1: На зламі століть (кінець XIX  ст. – 1917 р.) / Ю.  А.  Левенець (кер.), Л.  П.  Нагорна, М. С. Кармазіна. 2002. C. 93—144.
  6. Карамазіна М. С. Революція 1905-1907 рр. в Україні: парадокси стрімкої політизації [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Політична історія україни XX ст.: У 6 Т. Т. 1: На зламі століть (кінець XIX ст. – 1917 р.) / Ю. А. Левенець (кер.), Л. П. Нагорна, М. С. Кармазіна. 2002. C. 145—218.
  7. Карамазіна М. С. Західна Україна на шляхах політичної ідентифікації [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Політична історія україни XX ст.: У 6 Т. Т. 1: На зламі століть (кінець XIX ст. – 1917 р.) / Ю. А. Левенець (кер.), Л. П. Нагорна, М. С. Кармазіна. 2002. C. 219–268.
  8. Карамазіна М. С. Демократи, соціалісти й «третя сила» в боротьбі за владу в Україні (1991–1994 рр.). [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] Політичний менеджмент. 2005. № 6. С. 49–57.
  9. Карамазіна М. С. Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період. [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Політичний менеджмент. 2008. № 4. С. 33–47.
  10. Карамазіна М. С. Президентство: український варіант [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] / НАНУ, ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса. К., 2007. 365 с.
  11. Карамазіна М. С. Еволюція структури президентського Секретаріату. [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] Політичний менеджмент. 2009. № 3. С. 60–68.
  12. Карамазіна М. С. Інститут президентства: між авторитаризмом і демократією. [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Сучасна українська політика. Аналітичні доповіді Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. К.: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2009. С. 29–38.
  13. Карамазіна М. С. Пріоритети й орієнтири Віктора Ющенка: аналіз президентських документів (2005 – поч. 2010 рр.). [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] Політичний менеджмент. 2010. № 4. С. 53–64.
  14. Карамазіна М. С. Пріоритети й орієнтири Віктора Ющенка: аналіз президентських документів (2005 – поч. 2010 рр.). [Архівовано 20 листопада 2020 у Wayback Machine.] Політичний менеджмент. 2010. № 5. С. 50–67.
  15. Національний суверенітет України в умовах глобалізації: [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] Національна доповідь (у співавторстві). К.: Парламентське вид-во, 2011. 112 с.
  16. Карамазіна М. С. Інформаційний простір Донеччини: регіональні особливості. [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.] Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. С. 35–63.
  17. Карамазіна М. С. Суперечності ідентичностей у сучасній Україні: підстави, прояви, ризики. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. С. 7–32.
  18. Карамазіна М. С. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] / ред. кол.: С. І. Пирожков, О. М. Майборода, Ю. Ж. Шайгородський та ін. (одна з авторів) ; ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. – К.: НАН України, 2016. 284 с.
  19. Карамазіна М. С. Становлення та трансформація політичної влади в Автономній Республіці Крим (1991–початок 2014 рр.). [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991–2014 рр.) / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2016. С. 6–32.
  20. Карамазіна М. С. Українські політичні партії: 2013 рік. [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.] Наукові записки ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАНУ. 2014. Вип. 1 (69). С. 127–184.
  21. Карамазіна М. С. Політичні партії в Україні. 2014–2017 рр. [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] К., 2018. 168 с.
  22. Карамазіна М. Громадські організації: кого вони представляють? [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] Дзеркало тижня. 2013. № 42. 15—22 листопада.
  23. Карамазіна М. С. Оцінка вітчизняного законодавства, яке стосується громадських організацій. [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] Держава і громадянське суспільство в Україні: пошук концепції співпраці: аналітична доповідь (одна з авторів) / За ред. О. М. Майбороди. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2013. С. 156–176.
  24. Карамазіна М. С. Громадські організації експертів й аналітиків у галузі політики: загальна характеристика. [Архівовано 20 листопада 2020 у Wayback Machine.] Політична наука в Україні. 1991–2016 : у 2 т. Т. 1. Полі тична наука: західні тренди розвитку й українська специфіка / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса; редкол.: чл.-кор. НАН України О. Рафальський (голова), д-р політ. наук М. Кармазіна, д-р іст. наук О. Майборода; автор передм. О. Рафальський; відп. ред. і упоряд. М. Кармазіна. К.: Парлам. вид-во, 2016. С. 609–617.
  25. Кармазіна М. Політичні ідентичності в сучасній Україні: міська громада Донецька. [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2016. 232 с.
  26. Кармазіна М. Оцінка західними інформаційними ресурсами загроз і перспектив України. [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] Кармазіна М., Бевз Т., Ротар Н., Нападиста В. Виклики й інтеграційні перспективи України в контексті російської агресії в Криму та Донбасі: аналіз оцінок зарубіжних аналітиків і експертів. К.: ІППіЕНД НАНУ, 2017. С.  5–39.
  27. Кармазіна М. «Об’єднання «САМОПОМІЧ»: «Ми, українці, є єдиним національним тілом, маємо живу душу та невмирущий дух». [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] Кармазіна М., Бевз Т., Ротар Н. Інтеграційні перспективи України в контексті російської агресії в Криму та на Донбасі: аналіз підходів парламентських політичних сил: монографія. К. ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2018. С. 156–191.
  28. Кармазіна М. ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК: штучність, проросійськість, популізм. [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] Кармазіна М., Бевз Т., Ротар Н. Інтеграційні перспективи України в контексті російської агресії в Криму та на Донбасі: аналіз підходів парламентських політичних сил: монографія. К. ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2018. С. 192–216.
  29. Кармазіна М., Бевз Т., Ротар Н. Регіональні політичні режими в Україні: підстави формування, специфіка функціонування, особливості трансформації. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2018.
  30. Регіональні політичні еліти в Україні: аналіз літератури з проблеми та характеристика емпіричної бази для вивчення феномену (кінець 1991—2018 рр.) [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] / За ред. М. С. Кармазіної. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2019.
  31. Між історією і політикою. [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.] К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. 560 с.
  32. Марія Кармазіна. Статті автора [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.].
  33. Марія Кармазіна. Статті автора [Архівовано 22 листопада 2020 у Wayback Machine.].