Карнеад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карнеад
дав.-гр. Καρνεάδης
Західна філософія
Head Karneades Glyptothek Munich.jpg
Карнеад, римська копія статуї на Афінській Агорі, бл. 150 до Р.Х.
Народження 214 до н. е.(-214)
Кирена
Смерть 129 до н. е.(-129)
Афіни
Знання мов
  • давньогрецька мова
  • Школа / Традиція скептицизм, платонізм
    Основні інтереси епістемологія, етика
    Значні ідеї скептицизм та ймовірний підхід до знання
    Вплинув Клітомах, Філон із Ларісси, Секст Емпірик
    Літературний напрям Платонізм
    Зазнав впливу
  • Платон, Аркесілай, Діоген Вавилонський
  • Вчителі Діоген Вавилонський і Hegesinus of Pergamon[d]
    Відомі студенти Metrodorus of Stratonicea[d], Клітомах[1][2] і Hagnon of Tarsus[d]
    Історичний період Антична філософія
    Посада scholarch of the Platonic Academy[d]

    Карнеад у Вікісховищі?
    Карнеад із Кирени

    Карнеад із Кирени (214 до н. е., Кирена129 до н. е., Афіни) — давньогрецький філософ, засновник нової, третьої, Академії.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Приїхавши 156 до н. е. в Рим і живучи там, він займався філософією, розвивав крайній скептицизм і заперечував знання і можливість остаточного доказу. Як перший теоретик поняття ймовірності, він розрізняє три її ступені:

    • представлення вірогідні тільки для того, хто їх дотримується;
    • представлення вірогідні і не оскаржуються тими, кого вони стосуються;
    • уявлення абсолютно безперечні.

    Карнеад викладав свої філософські погляди усно, тому зміст його поглядів збервгся тільки у працях інших мислителів — Цицерона, Євсевія. Так само популяризації скептицизму Карнеада сприяла літературна діяльність його учнів — Клітомаха, Харміда, численні праці яких не збереглися, однак є посилання на них.

    Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Вл. С. Клитомах // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XV. — С. 410.
  • Любкер Ф. Clitomachus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 305.