Кароль Лянцкоронський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кароль Лянцкоронський
Karol Lanckoroński
Karl Graf Lanckoronski-Brzezie.jpg
Дата народження 4 червня 1848(1848-06-04)
Місце народження Відень
Дата смерті 15 липня 1933(1933-07-15) (85 років)
Місце смерті Відень
Рід діяльності посол парламенту, мистецтвознавець
письменник

Commons-logo.svg Кароль Лянцкоронський у Вікісховищі

Malczewski-portret Lanckorońskich.jpg
Кароль з донькою Кароліною

граф Ка́роль Антоній Лянцкоро́нський (пол. Karol Antoni Lanckoroński, нім. Karl Graf Lanckoroński(-Brzezie); *4 червня 1848(18480604), Відень — †15 липня 1933, Відень) — граф, польський мистецтвознавець, колекціонер, письменник, мандрівник, спадковий член Палати Панів в австрійській Державній Раді, віце-президент Організації Культурної Оборони в Галичині, кавалер ордену Золотого Руна, мальтійський кавалер. Доктор права.

Був власником маєтків у Східній Галичині (Розділ, Комарно, Ягільниця), Королівстві Польськім (Водзіслав[1] коло Єнджейова) і Штирії (Фрауенвальд).

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Народився у Відні в родині Казімежа Лянцкоронського і його дружини Леонії з Потоцьких. Після закінчення гімназії, відбув студії у Віденському університеті (1866—1870), закінчивши їх із здобуттям ступеня доктора права (1870).

У молодості багато подорожував по Європі, а також вздовж африканського і азіатського узбережжя Середземного моря. Найбільше подорожував по Італії і став визначним знавцем італійського мистецтва. У 1882 році взяв участь в експедиції австрійського археолога Отто Бенндорфа до Лідії в Малій Азії. Через два роки організував і фінансував велику наукову експедицію до Памфілії і Пісідії (також в Малій Азії). В цій експедиції, крім австрійських археологів, взяли участь професор історії мистецтва Ягелонського університету Мар'ян Соколовський, а також художник Яцек Мальчевський, який мав приязні стосунки з Каролем.

В 1885 році відбулася наступна експедиція до Памфілії і Пісідії, відправлена Лянцкоронським. Завдяки цим експедиціям було досліджено і описано руїни стародавніх міст з часів Римської імперії. Результати досліджень були видані стараннями Лянцкоронського у книзі під назвою «Міста Памфілії і Пісідії», яку перекладено на німецьку, польську і французьку мови (версія польська, т. І — ІІ, Краків 1890 і 1896). В 18881889 рр. Лянцкоронський подорожує навколо світу, затримується в Індії і Японії, де досліджує місцеве мистецтво. Обширний щоденник тієї подорожі був виданий німецькою, а наступний польською мовами («Naookolo ziemi 1888—1889», Kr.1896). Велика заслуга Лянцкоронського полягала у доведенні до реставрації славетної ранньохристиянсько-римської базиліки в місті Аквілея у північно-східній Італії і видання ілюстрованої монографії про врятовану пам'ятку («Dom von Aquileia» Wien 1906).

Громадська діяльність. Колекціонування[ред.ред. код]

Стараннями Лянцкоронського також багато завдячують збереженню пам'яток мистецтва у Відні та Польщі. Як співорганізатор і член найвищих австрійських відомств в справах мистецтва — причинився до утворення на терені всієї держави установи, яка опікувалася пам'ятками, а також сучасної консерваторської служби. В Польщі зацікавлення Лянцкоронського були сконцентровані у справі реставрації Вавелю. Під кінець XIX ст. став членом опікунського комітету над відновленням вавельської катедри, для котрої фундував саркофаг королеви Ядвіґи, виконаний в 1901 році Антонієм Мадейським.

Колекціонував скульптури і керамічні вироби стародавніх Греків і Римлян. З подорожі навколо світу привіз староіндійські, китайські і японські твори мистецтва. Було багато репрезентовано польських творів мистецтва, зокрема кілька портретів роботи Марчелло Баччареллі (пол. Bacciarellego), колекція родинних портретів Жевуських, Лянцкоронських і Потоцьких, картини і малюнки Пйотра Міхаловського, Артура Гроттгера, Яна Матейка, Яцка Мальчевського, Казімєжа Похвальського. В 18921894 роках коштом Лянцкоронського у Відні збудовано показний палац в необароковім стилю, в якому зберігалась його колекція. Поза Віднем Лянцкоронський збирав твори мистецтва і в своїй літній резиденції в Роздолі.

Брав активну участь в засіданнях Польського Кола в австрійському парламенті, був головою комітету по відновленню польського костелу при вул. Rennweg у Відні, відкритого в 1898 році. Офірував Кабінетові мистецтв і Археології Ягелонського університету гіпсові відливи італійських скульптур епохи ренесансу, а Академії Мистецтв в Римі — зібрання кільканадцяти тисяч фоторепродукцій творів мистецтва. В 1891 році був обраний членом-кореспондентом Академії Мистецтв, в 1907 йому було надано звання доктора honoris causa Ягелонського університету. Лянцкоронський також був членом Академії Наук у Відні, і доктором honoris causa Берлінського університету. В 1903 році йому було надано Орден золотого Руна, а на початку 1914 року — отримав номінацію Великого Охмістра (Oberstkammerer) це був найвищий двірський сан.

Після закінчення І Світової війни і розпаду Австро-Угорщини, Лянцкоронський залишається у Відні. В 1918 році разом з колишнім міністром для Галичини Казимиром Хлєндовським, колишнім шефом цісарської канцелярії Яном Лєвіцьким і журналістом Бернардом Шарліттом увійшов в склад комісії створеної, під час останньої війни. Помер 15 липня 1933 року у Відні.

Родина[ред.ред. код]

Лянцкоронський був тричі одруженим, з австріячками Марією Зальм (одруження стає невизнаним в 1882 році) і Францішкою Аттемс (померла в 1893 році), також з прусачкою Маргаритою фон Ліхновски. Мав троє дітей, які всі були виховані поляками:

  • Антоній (1893—1965), до 1939 року економічний діяч у Польщі, в 1939—1945 рр. — працівник Міжнародного Червоного Хреста в Женеві, в 1960 році створив фонд імені Карла Лянцкоронського у Швейцарії. В 1967 році Кароліною і Аделаїдою цей фонд був перейменований на фундацію ім. Лянцкоронських, яка фінансово підтримує польські культурні інституції.
  • Кароліна (1898—2002)[2]
  • Аделаїда (народ. 1903).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Taborski Roman. Lanckoroński Karol z Brzezia (1848—1933) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — Tom XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 442—443 (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.