Каролінський жнець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каролінський жнець
Зображення
Наукова назва таксона Capsicum chinense 'Carolina Reaper'
Таксономічний ранг сорт
Батьківський таксон Capsicum chinensed
Оцінка пекучості Сковілла 1,5693E+26
CMNS: Каролінський жнець у Вікісховищі

«Каролінський жнець»[1][2] (англ. Carolina Reaper) — сорт перцю чилі з роду Капсікум. У серпні 2013 року був занесений до книги рекордів Гіннесса як найгостріший перець у світі[3].

Сорт був виведений садівником Едом Каррі, власником компанії PuckerButt Pepper (Форт-Мілл, Південна Кароліна, США). Пекучість цього виду коливається між 1,15 млн і 2,2 млн одиниць за шкалою Сковілла. Середня величина пекучості становить 1,57 млн одиниць за шкалою Сковілла; це абсолютний рекорд, який раніше належав сорту Trinidad Scorpion Moruga Blend[4].

Видобутий з перцю капсаїцин вживають у медичних цілях, він використовується також для виробництва сльозогінних газів.

Інтерес до вживання плодів цього сорту поширений серед сміливців, які рік у рік намагаються побити рекорд за швидкістю поїдання цього перцю. Світовий рекорд від 24 квітня 2016 належить американцю Вейну Алдженіо[5], якому вдалося з'їсти 22 плоди (119 г) за 60 секунд.

Поїдання капсаїцину в таких кількостях може спричинити рак шлунка або рак прямої кишки[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Убойная сила специй. [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] Вести.
  2. Дачный сад и огород. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 22 листопада 2021. 
  3. Hottest chili [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  4. Софья Демьянец. Самый острый перец. National Geographic. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 червня 2016. 
  5. Man Smashes Guinness World Record for Most Reaper Peppers Eaten in 60 Seconds. ABC News (англ.). 26 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 27 квітня 2016. 
  6. По материалам http://www.health.ucsd.edu.+Употребление перца чили и развитие рака кишечника: найдена взаимосвязь // UC San Diego : сайт. — 2014. — 27 ноября. Архівовано з джерела 4 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021..