Карпатська Січ (організація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Карпатська Січ.

Закарпатське військово-патріотичне об'єднання «Карпатська Січ»
Тип громадська організація
Засновано 30 вересня 2014 року (де-юре)
9 листопада 2010 року (де-факто)
Галузь Неофашизм, неонацизм, традиціоналізм, шовінізм, гомофобія, антисемітизм, антизахідництво
Країна  Україна
Штаб-квартира м. Ужгород, площа Гренджі-Донського, 3
Місце діяльності Закарпатська область
Керівник Тарас Володимирович Деяк
Вебсайт: karpatskasich.com

«Карпатська Січ», «КС» (повна офіційна назва — Громадська організація «Закарпатське військово-патріотичне об'єднання „Карпатська Січ“», скорочена ― ГО «ЗВПО „Карпатська Січ“») — закарпатська парамілітарна ультраправа організація. Окремими дослідниками, журналістами та правозахисниками характеризується як «неонацистська»[⇨].

Об'єднання декларує ідеї національного відродження України, збереження українських національних цінностей і традицій та могутньої традиціоналістичної Європи[1][2]. Члени ГО вважають себе прямими послідовниками однойменної організації народної оборони, що діяла в 1938-1939 рр. на Закарпатті.[3]

Організація співпрацює із низкою ультраправих угруповань Європи. Її члени неодноразово були помічені у нападах на політиків, членів ЛГБТ-спільноти, антифашистів[4].

Мета та цілі організації[ред. | ред. код]

Своїм завданням організація, котра іменує себе «націоналістичним рухом», ставить визвольну, революційну та безкомпромісну боротьбу за відстоювання честі та гідності українського народу, утвердження справедливості без огляду на засоби та методи боротьби. Своєю метою організація декларує побудову сильної та квітучої України. Організація відкидає матеріальні цінності та відстоює новітнє духовне піднесення «європейської людини», заявляє про непокору та нетерпимість до будь-яких штучних проявів «русского міра» чи «західних цінностей»[5].

Серед визначених цілей організації — боротьба, зокрема, проти глобалізму, лібералізму, капіталізму, лівацтва, ЛГБТ і фемен-активізму, а також виховання справжньої національної еліти.[5] Крім того, організація активно виступає проти «культурного марксизму», під яким має на увазі гендерну політику та мультикультуралізм.[4]

Історія[ред. | ред. код]

За словами лідера «Карпатської Січі» Тараса Деяка, організація утворилася у 2010 році, хоч і певний час лишалася незареєстрованою. Датою створення вважається 9 листопада, оскільки саме цього дня у 1938 році була створена однойменна закарпатська організація, яка також боролась за незалежність України.[6]

У перші роки організація тісно співпрацювала з закарпатським осередком ВО «Свобода», під час Євромайдану — входила до Правого сектора[7]. Голова та члени організації брали участь у війні на Донбасі[8][9][10]. Офіційно організація зареєстрована 30 вересня 2014 року з назвою Громадська організація "Спортивно-патріотичне об'єднання «Карпатська Січ»[11][12].

3 лютого 2017 року організація змінила назву — відтоді це ГО «Закарпатське військово-патріотичне об'єднання „Карпатська Січ“»[13].

Діяльність[ред. | ред. код]

2014 року на базі організації сформовано спецпідрозділ з однойменною назвою «Карпатська Січ», який упродовж 2014—2016 рр. у складі батальйонів Айдар і Донбас брав участь у боях на сході України.[6] Спецпідрозділ та організація не пов'язані з батальйоном «Карпатська Січ імені Олега Куцина»[7].

В лютому-березні 2016 організація долучилась до «ведмежої блокади» — ініціативи з блокування російського бізнесу в Україні, зокрема фур[14][15][16]. Акція почалася у відповідь на повідомлення про те, що фури з Росії прямують до ЄС через Закарпатську область в обхід Польщі, яка закрила свої кордони для російських товарів.[17][18][19]

1 листопада 2016 року «Карпатська Січ» провела акцію пам'яті вбитих членів грецької партії «Золотий світанок», яка підтримала анексію Криму[20].

У жовтні 2017 року агресивно налаштовані молодики, серед котрих були троє членів «Карпатської Січі», зокрема Тарас Деяк, розгромили бар в центрі Ужгорода[21]. Згодом голова організації заявив, що вони прийшли на виручку побратимові, жорстко побитому в тому барі[22].

8 березня 2017 року в Ужгороді праворадикали, серед яких були й члени організації, зірвали акцію на підтримку Стамбульської конвенції із запобігання насильству над жінками. За словами ультраправих, це була замаскована акція на підтримку ЛГБТ, а не прав жінок[23]. 8 березня 2018 року феміністичну акцію в Ужгороді знову зірвали, а її учасниць облили фарбою невідомі дівчата[24][25]. Активістки звинуватили в цьому «Карпатську Січ», але Тарас Деяк заперечив причетність їхньої організації до нападу[26]. Після цього активісти повідомили про нові напади та погрози, які, за їхніми словами, надходять від організації «Карпатська Січ»[27][28].

У лютому 2018 року «Карпатська Січ» оголосила про набір у вуличні бригади, які мають на меті патрулювати ужгородські вулиці. Через деякий час вони виклали відео такого патрулювання, під час якого били ногами психічно неврівноваженого чоловіка, який, за словами членів організації, «затероризував сусідів»[29].

У 2018 та 2019 члени організації разом з іншими праворадикалами, духівництом та християнами брали участь у мітингах проти Маршу рівності у Києві[30][31].

19 березня 2019 року «Карпатська Січ» у Меморіальному парку «Красне поле» провела пам'ятний захід, присвячений спротиву окупації Угорщиною території Карпатської України в 1939 році. На думку деяких ЗМІ, під час заходу члени організації використовували нацистське вітання[32].

У жовтні 2019 року організація вступилась за українку з Ужгорода, якій погрожував вбивством іноземець-араб. За інформацією сайту «Закарпаття онлайн», не знайшовши підтримки в правоохоронців, жінка звернулась до «Карпатської Січі» по допомогу[33]. Члени «Карпатської Січі» на чолі з Тарасом Деяком поставили іноземця на коліна й побили його[34].

У 2022 році через початок повномасштабного російського вторгнення в Україну прихильниками та учасниками Карпатської січі було створено добровольчий підрозділ «Карпатська Січ» у складі сил спеціальних операцій. [35]

Оцінка та критика[ред. | ред. код]

Неонацизм[ред. | ред. код]

Думки про те, що ГО «Карпатська Січ» є неонацистською організацією, або має ознаки неонацизму, висловлювали різні дослідники, ЗМІ та правозахисні організації. Зокрема серед тих, хто прямо зазначав, що об'єднання сповідує неонацистську ідеологію, були: група журналістів з Bellingcat та openDemocracy, Freedom House Ukraine, ГО «Разом із законом», Правозахисний ЛГБТ Центр «Наш світ», громадська діячка Ганна Гриценко, українські та закордонні журналіст‌и[36][37][38][39][40][41][42][43][44][45]. Крім того, деякі журналісти-розслідувачі також вважають, що «Карпатська Січ» відкрито підтримує грецьку неонацистську партію «Золотий світанок» та італійську неофашистську організацію «Каса Паунд»[46]. Представники об'єднання відкидають звинувачення у неонацизмі.

У лютому 2019 року деякі представники ГО були помічені на акції неонацистів в Будапешті (Угорщина), яка проводиться щорічно 7 лютого на честь так званого «Дня честі» у пам'ять за загиблими солдатами Вермахту.[47]

У серпні 2019 року на офіційному Telegram-каналі організації з'явилося оголошення про відкритий продаж перекладеного українською мовою на 87 сторінок «маніфесту» Брентона Тарранта — австралійського терориста, що здійснив у березні 2019 року масове вбивство у мечетях Крайстчерча, в Новій Зеландії. В оригіналі «маніфест», раніше розповсюджений Таррантом, містить неонацистські символи та заклики насильства проти іммігрантів, мусульман та осіб, що не належать до білої раси. Після того, як стало відомо про організований продаж «маніфесту», прем'єр-міністр Нової Зеландії забажала звернутися до Уряду України із закликом розслідувати факти, коли в Україні «неонацисти продають друковану версію документа, що сповнений ненависті», оскільки це, на її думку, огидно.[48][49][50][51][52]

Корупція[ред. | ред. код]

Окремі журналісти підозрювали лідерів «Карпатської Січі» в корупції — вони є засновниками благодійного фонду «Об'єднані війною», який безоплатно отримував великі розміри конфіскованих митницею товарів, зокрема дві тонни мармуру, хоча зареєструвався незадовго до подання заявки[53][54][неавторитетне джерело].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Карпатська Січ — Про нас. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  2. ↑ «Карпатська Січ» також закликала «вберегти Ужгород від чергової сепаратистської ганьби». Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  3. ↑ “Карпатська Січ” закликає вступати до її лав. Трибуна. 21 березня 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 27 жовтня 2021.
  4. ↑ а б Додаток до звіту «Моніторинг конфронтацій та насильства ультраправих в Україні: 15.10.2018 – 15.05.2019» (PDF). ГО «Інститут Республіка». Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022. Процитовано 27 жовтня 2021.
  5. ↑ а б КАРПАТСЬКА СІЧ. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  6. ↑ а б Аттіла Ерделі (2 червня 2016). Лідер «Карпатської Січі» Тарас Деяк: «Патріотом можна назвати навіть Петра Порошенка. А націоналіст – це людина дії». Сайт Ужгорода 0312.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  7. ↑ а б Провідник «Карпатської Січі» пояснив існування двох організацій під спільною назвою. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  8. ↑ Бойовий склад СПО “Карпатська Січ” сьогодні відправляться в зону АТО. Про Захід (укр.). 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 16 вересня 2020.
  9. ↑ Як воює Карпатська Січ (ФОТО). Трибуна (укр.). 9 вересня 2014. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
  10. ↑ Навіщо лідер «Карпатської Січі» Деяк «закопав» свою репутацію у барі. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  11. ↑ «Карпатська січ»: чому такі радикальні, чого прагнуть, та які зв'язки із Тягнибоком. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  12. ↑ ГО ЗВПО КАРПАТСЬКА СІЧ [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] — YouControl
  13. ↑ ГО "ЗВПО «Карпатська Січ». Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
  14. ↑ Тарас Деяк, активіст, організатор "ведмежої блокади" на Закарпатті. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 16 вересня 2020.
  15. ↑ Uzhgorod.in. Тарас Деяк: "Акція "Ведмежа блокада" була мирною. Наступні акції щодо російського бізнесу будуть такими само". uzhgorod.in (ua-UA) . Процитовано 16 вересня 2020.
  16. ↑ Організатори «ведмежої блокади» хочуть домогтися повної заборони урядом транзиту російських фур. Голос Карпат. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 16 вересня 2020.
  17. ↑ Ведмеді проти фур. Що ви маєте знати про блокаду російських вантажівок - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
  18. ↑ «Ведмежа блокада» російських перевізників. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 16 вересня 2020.
  19. ↑ «Ведмежа блокада» на Закарпатті: від блокування фур до бойкоту російського бізнесу - Карпатський об'єктив. ko.net.ua (uk-UA) . 31 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2020.
  20. ↑ Карпатська Січ: неонацисти, які прикриваються націоналізмом. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  21. ↑ «Ми вас усіх заріжемо»: агресивні молодики розгромили бар в центрі Ужгорода, усі подробиці. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  22. ↑ Тарас Деяк розповів власну версію нічного інциденту в центрі Ужгорода. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  23. ↑ В Ужгороді жінкам зірвали мітинг: нападники вкрали плакати й втекли. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  24. ↑ В Ужгороді учасниць маршу за права жінок облили червоною фарбою [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Громадське телебачення, 8.03.2018
  25. ↑ Фоторепортаж: Під час маршу за права жінок в Ужгороді на жінок напали [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Радіо «Свобода», 8.03.2018
  26. ↑ На Закарпатті учасники акції за права жінок заявляють про переслідування з боку націоналістів [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Радіо «Свобода», 12.03.2018
  27. ↑ В Ужгороді продовжують нападати на учасників маршу 8 березня — активістка [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Громадське телебачення, 13.03.2018
  28. ↑ Кто такие «Карпатська Січ» и что происходит в Ужгороде. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  29. ↑ Щеплення для Супрун і допит митниці: «Перчинки» сесії Закарпатської облради. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  30. ↑ У зіткненнях під час «КиївПрайду» затримали 6-х закарпатців з «Карпатської Січі». Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  31. ↑ Трудные выходные украинских гомофобных «экскремистов». Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  32. ↑ Націоналісти з «Карпатської Січі» похвалилися у Facebook як «зігували» у масках. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  33. ↑ В Ужгороді праворадикали поставили на коліна іноземця та зняли це на відео. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  34. ↑ Націоналісти в масках «Карпатська Січ» поставили на коліна араба і побили його (ВІДЕО). Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  35. ↑ Тарас Деяк, спецпризначенець, лідер військового підрозділу “Карпатська Січ”. Укрінформ. 4 серпня 2023. Архів оригіналу за 5 серпня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023.
  36. ↑ State of Hate: Far right extremism in Europe [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.], January 2021. ― Pages 120
  37. ↑ Kateřina Havlická (25 серпня 2019). Ukrajinci vydali manifest střelce z Christchurche knižně. Zéland protestuje. iDNES.cz. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  38. ↑ Michael Colborne (4 лютого 2020). February 2020: a busy month for Europe’s radical right. openDemocracy. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  39. ↑ Ганна Гриценко (30 квітня 2020). Новітні тенденції фемінізму: що показало 8 Березня 2020 року в Україні і світі. Гендер в деталях. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  40. ↑ Сергій Мовчан (28 березня 2018). Праві біля воріт, або перемога громадянського суспільства. Політична критика. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  41. ↑ ГО «Разом із законом» (20 жовтня 2020). Report on manifestations of intolerance, hatred and discrimination against Muslims of Ukraine (PDF). Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Архів оригіналу (PDF) за 2 липня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  42. ↑ The Russians and Ukrainians Translating the Christchurch Shooter’s Manifesto. Bellingcat. 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  43. ↑ Карпатська Січ: неонацисти, які прикриваються націоналізмом. Нігіліст. 15 листопада 2017. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 27 жовтня 2021.
  44. ↑ Отчет о преступлениях на почве ненависти, совершенных по признакам сексуальной ориентации и гендерной идентичности в Украине в 2018 г. (PDF). Правозащитный центр «Наш мир». Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  45. ↑ M. Kandrík. The Challenge of Paramilitarism in Central and Eastern Europe, 2020, page 12
  46. ↑ Карпатська Січ — праворадикальна антигендерне угрупування, найбільш активне у Західній Україні [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Reporting Radicalism in Ukraine
  47. ↑ «Карпатська Січ» взяла участь в акції неонацистів у Будапешті. Zaholovok — Новини Закарпаття і Ужгорода. 14 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 27 жовтня 2021.
  48. ↑ Українські неонацисти видали «маніфест» масового вбивці Брендона Тарранта. Zaxid.net. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
  49. ↑ The Russians and Ukrainians Translating the Christchurch Shooter’s Manifesto. bellingcat (англ.). 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
  50. ↑ Українські неонацисти видали «маніфест» масового вбивці Брендона Тарранта. lenta.lviv.ua. 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  51. ↑ В Україні продають книгу-«маніфест» масового вбивці з Крайстчерча — Bellingcat. НВ. 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 27 жовтня 2021.
  52. ↑ Government to contact Ukraine over sale of accused Christchurch gunman's 'manifesto'. NZ Herald. 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  53. ↑ Denys Gorbach. Entrepreneurs of political violence: the varied interests and strategies of the far-right in Ukraine [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.] // openDemocracy, 16.10.2018. (переклад [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.])
  54. ↑  ЦРУ. Хто наживається на конфіскованих на митниці товарах на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карпатська_Січ_(організація)&oldid=41489285