Карта поляка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта поляка

Карта поляка — документ, який підтверджує приналежність особи до польського народу поза межами історичної батьківщини. Власникові карти поляка належать права, що випливають із Закону «Про карту поляка», ухваленого сеймом Республіки Польща 7 вересня 2007 року. Метою вважається необхідність підтримки польських громадян і їх нащадків у країнах, утворених після розпаду СРСР[1].

« Для Польщі «карта поляка» — перш за все моральна компенсація для колишніх громадян Польщі, для тих людей, які відчули себе поляками, у яких в радянські часи було складне життя через те, що вони визнавали себе поляками »

— Конрад Павлик, посол Республіки Польща в Мінську, "Європейське радіо для Білорусі" via BBC

Конституційний суд Білорусі 2011 року заявив, що польський закон «Про карту поляка» суперечить нормам міжнародного права[2].

Право на карту[ред. | ред. код]

Карти видаються з 2008 року.

Карта може бути надана лише особі, що не має польського громадянства або дозволу на проживання на території Республіки Польща і яка є громадянином Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Естонії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Литви, Латвії, Молдови, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменістану, України або ж Узбекистану.

Карта поляка може також бути видана особі, польське походження якої було підтверджено згідно з правилами Закону «Про репатріацію» від 9 листопада 2000 року. Зміни до Закону про Карту поляка 2019

Відтепер на Карту поляка зможуть претендувати особи польського походження в усіх країнах світу, а не лише громадяни колишніх республік СРСР.


Якщо особа не може підтвердити польське коріння, але хотіла би вважатися поляком, вона може надати довідку від польської організації, що підтверджує активну і не менше ніж трирічну участь претендента у популяризації польської мови і культури[2].

Права власника Карти Поляка[ред. | ред. код]

Власник Карти поляка має право:

  • безкоштовно отримати візу на перебування, що дає право на багаторазовий перетин кордону Республіки Польща
  • легально працювати на території Республіки Польща без необхідності отримувати дозвіл на роботу
  • займатися в Польщі підприємницькою діяльністю на таких же підставах, що і польські громадяни
  • користуватися у Польщі безкоштовною системою освіти на початковому, середньому і вищому рівнях на таких самих засадах, як польські громадяни, і одночасно звертатися за фінансовою допомогою й стипендіями, призначеними для іноземців, які навчаються у Польщі
  • у невідкладних випадках користуватися у Польщі безкоштовною медициною на таких самих засадах, як польські громадяни
  • користуватися 37-відсотковою знижкою на залізничний проїзд на території Польщі
  • безкоштовно відвідувати державні музеї у Польщі
  • у першочерговому порядку претендувати на отримання фінансових коштів, призначених на підтримку поляків за кордоном, з бюджету польської держави або з бюджету місцевого самоврядування на рівні Гміни[3].

Змінами до закону, ухваленими 2016 року, передбачається, що власники карт поляка (а також члени їх родин) зможуть отримати в Польщі карту постійного проживання, а через рік — польське громадянство. Крім того, у період адаптації вони зможуть звертатися по фінансову допомогу від держави з метою оренди житла, вивчення польської мови чи навчання на професійних курсах[4].

Цифри[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік у світі видано 160 тис. таких карт, з яких в Україні — близько 70 тис.[4].

До 2013 року найбільше карт видавалося саме громадянам України, згодом — Білорусі[1].

Станом на 2017 рік українцям видали 101 тис. 937 карт, білорусам 120 тис, росіянам 6 тис., понад 3 тис. — громадянам Казахстану, понад 1,7 тис. — Молдови, 605 — Узбекистану, 132 — Азербайджану, 95 — Вірменії, 65 — Туркменістану. Якщо в 2008-2015 роках українцям видавалася 8-10 тис карт за рік, то в 2016-17 роках ця кількість зросла до 13 тис, а вже в першому півріччі 2018 року було отримано понад 7.2 заяв. За всі ці роки 1248 громадянам України відмовили у карті поляка.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б "Карту поляка" отримали майже 60 тисяч громадян України (uk). УНІАН. 9 лютого 2015. Процитовано 2017-09-28. 
  2. а б Мельничук, Тетяна (2017-08-19). Половину "карт поляка" у світі видали громадянам Білорусі. BBC Україна (en-GB). Процитовано 2017-09-28. 
  3. Карта поляка | Польща для мандрівників. ostarbeiter.vn.ua. Процитовано 2017-09-28. 
  4. а б Власники карти поляка зможуть отримати громадянство вже через рік (uk). Процитовано 2017-09-28. 
  5. Стало відомо, скільки українців отримали карту поляка з 2008 року. Еспресо ТВ. 17 вересня 2018. Процитовано 17 вересня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]