Картуз
Карту́з (рос. картуз) — неформений різновид кашкета, прийшов на зміну не дуже практичним крислатим капелюхам, спочатку з'явився у Швеції і мав вигляд м'якого ковпака з дашко́м і з можливістю прикривати вуха від холоду. Картузи широко використовувалися в європейських арміях XVI — XVII століть. Пізніше картузи стали використовуватися й цивільним населенням.
До української мови назва потрапила через російську.[1] Російське слово «картуз» етимологічно походить від нід. karpoets («дорожня шапка»). В 1706 році слово зафіксоване в російській мові як карпуц, карпуз — у 1712, карпус — у 1718. Уперше зафіксоване в російській мові як картуз — з 1722 року[2].
- ↑ Етимологічний словник української мови на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні [Архівовано 18 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Этимологический словарь русского языка / Под руководством и редакцией Н. М. Шанского. — Москва : Издательство Московского университета, 1982. — Т. Том II, выпуск 8 «К». — С. 80.
- Картуз [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 610. — 1000 екз.
- Олег Тульни. «Русский картуз». [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Лобанов Д. А., Мегорский Б. В. Шапки-картузы петровской армии [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.]