Карч Кірай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карч Кірай
Karch Kiraly 2014.jpg
Загальна інформація
Національність угорці
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народження 3 листопада 1960(1960-11-03)[1] (60 років)
Джексон, Мічиган, США
Зріст 190 см
Вага 86 кг
Alma mater Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Santa Barbara High Schoold
Спорт
Країна Flag of the United States.svg США
Вид спорту пляжний волейбол
Команда UCLA Bruins men's volleyballd
Участь і здобутки
CMNS: Карч Кірай у Вікісховищі

Чарльз Фредерик (Карч) Кірай (англ. Charles Frederick «Karch» Kiraly [ˈkɑrtʃ kɪˈraɪ]; нар. 3 листопада 1960, округ Джексон, штат Мічиган) — американський волейболіст, тренер, коментатор. Триразовий олімпійський чемпіон, єдиний гравець у світі, який перемагав на Олімпійських іграх і в класичному, і в пляжному волейболі. Найкращий волейболіст XX століття за версією Міжнародної федерації волейболу[2]. Член Залу слави UCLA (1993), волейбольної Зали слави (2001), Олімпійської Зали слави США (2008). Головний тренер жіночої збірної США з волейболу[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Карч Кірай народився 1960 року в родині угорського лікаря Ласло Кірая, який емігрував до США в розпал Угорського повстання 1956 року. Батько Карча Кірая в минулому сам був непоганим гравцем, у 1954 році виступав за юніорську збірну Угорщини[3], але вибравши в результаті кар'єру лікаря, продовжував грати у волейбол у своє задоволення. Захоплення Ласло Кірая передалося його синові. Коли Кіраю-молодшому було 11 років, він у дуеті з батьком здобув свою першу перемогу в одному з турнірів на пляжі Каліфорнії.

Каліфорнійський університет[ред. | ред. код]

Карч Кірай закінчив старшу школу в Санта-Барбарі, в 1979 році вступив до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі за спеціальністю «біохімія» і закінчив його в 1983 році з відзнакою з сукупним середнім балом 3,55[4]. Після закінчення коледжу планував продовжити кар'єру в медицині[3].

З 1979 по 1982 рік виступав у студентській команді UCLA Bruins, яка за цей час тричі ставала чемпіоном Національної асоціації студентського спорту (NCAA)[5], здобувши перемоги у 124 матчах з 129 зіграних. При цьому Кірай чотири роки поспіль нагороджувався призом найціннішому гравцеві[6]. У 1992 році Кірая уведено до Зала слави Каліфорнійського університету, а у 1993 році його майка була виведена з обігу[4][7].

Збірна США[ред. | ред. код]

З 1981 року виступав за збірну США з волейболу[8]. У 1984 році він був наймолодшим гравцем в північноамериканської команді, але зіграв у всіх матчах олімпійського турніру в Лос-Анджелесі і завоював свою першу золоту олімпійську медаль. У 1985 році був обраний капітаном збірної США і став володарем Кубка світу. У 1986 і 1988 роках визнавався Міжнародною федерацією волейболу найкращим гравцем світу — в липні 1986 року його команда програла збірній СРСР захоплюючий фінал Ігор доброї волі в Москві, але взяла реванш через два місяці у вирішальному матчі чемпіонату світу у Парижі; в 1988 році американці знову стали олімпійськими чемпіонами, а MVP сеульського турніру був названий Карч Кірай.

Італія[ред. | ред. код]

Після Сеула Кірай завершив виступи у збірній США і разом з колегою по національній команді Стівом Тіммонсом підписав контракт з італійською «Равенною»[7]. З 1990 по 1992 рік вони виграли чемпіонство і Кубок Італії, Кубок чемпіонів, клубний чемпіонат світу, Суперкубок Європи[9]. У 1992 році Кірай повернувся до США з метою зосередитися на пляжному волейболі[10].

Пляжний волейбол[ред. | ред. код]

В Асоціації волейболістів-професіоналів (AVP) і на турнірах FIVB Кірай виступав рекордно довго — аж до 2007 року. У 1988 році в парі з Петом Паверсом став переможцем неофіційного чемпіонату світу в Ріо-де-Жанейро. Всього виграв 148 турнірів[11], з них 74 — разом з Кентом Стеффесом[8]. У 1991 році на рахунку цього дуету було 6 перемог, а роком пізніше, коли Кірай завершив виступи в класичному волейболі і повністю переключився на пляжний — відразу 16 при безпрограшної серії з 13 турнірів. У 1993 році Кірай і Стеффес перевершили свій рекорд, вигравши 18 титулів. Переможна хода американців продовжилося і в наступних сезонах, а головним їх досягненням стало золото першого олімпійського турніру з пляжного волейболу в Атланті-1996. Таким чином Карч Кірай став першим спортсменом, що переміг на Олімпійських іграх і в класичному волейболі, і в пляжному.

У 1998 році Кірай з новим партнером, Адамом Джонсоном, став срібним призером Ігор доброї волі в Нью-Йорку і вшосте (до цього в 1990 і 1992—1995 роках) був визнаний найціннішим гравцем AVP. У тому сезоні на рахунку цієї пари було 6 перемог, Кірай за кількістю титулів перевершив іншого відомого американського гравця — Синджіна Сміта, разом з яким він починав виступи в AVP і в далекому 1984 році виграв перший титул.

У 1999 році Карч Кірай випустив автобіографічну книгу «Людина піску» (англ. The Sand Man)[10]. Наприкінці 2000 року він був визнаний Міжнародною федерацією волейболу найкращим волейболістом XX століття. На початку нового століття продовжував виступи в пляжному волейболі, попри вік і травми. У 2004 році після перемоги на турнірі в Лас-Вегасі (в парі з Майклом Ламбертом) загальна сума призових, виграних Кіраєм у пляжному волейболі, перевищила $3 млн[10]. У 2005 році він виграв свій останній турнір в Гантінгтон-Біч, а в 2007-му у віці 46 років завершив ігрову кар'єру[12].

Кірай на Олімпій ських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Кіра почав тренувати в єпископальній середній школі св. Маргарет, де тренував своїх синів, Крістіана та Корі[3].

З 2009 року працював у тренерському штабі жіночої збірної США з волейболу асистентом ХГю Маккатчена[13], з вересня 2012 року — головний тренер жіночої збірної США[14]. У 2014 році привів американську команду до перемоги на чемпіонаті світу в Італії. При цьому Кірай став четвертою людиною, яка виграла золоту медаль чемпіонату світу як гравець і як тренер[15]. Під час Олімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро Кірай привів збірну США до бронзової медалі[16].

Коментатор[ред. | ред. код]

Карч Кірай також коментував пляжний волейбол на телеканалах ESPN і NBC. Працював аналітиком в NBC Sports під час висвітлення змагань з пляжного волейболу на літніх Олімпійських іграх 2008 року[17].

Досягнення[ред. | ред. код]

У волейболі[ред. | ред. код]

  • Олімпійський чемпіон (1984, 1988).
  • Чемпіон світу (1986).
  • Чемпіон NORCECA (1983, 1985), срібний призер (1981).
  • Володар Кубка світу (1985).
  • Срібний призер Ігор доброї волі (1986).
  • Чемпіон Панамериканських ігор (1987).
  • Чемпіон NCAA (1979, 1981, 1982), срібний призер (1980).
  • Чемпіон Італії (1990/91).
  • Володар Кубка Італії (1990/91).
  • Переможець клубного чемпіонату світу (1991).
  • Переможець Кубка європейських чемпіонів (1991/1992).
  • Переможець Суперкубка Європи (1991).
  • MVP Кубка світу (1985), олімпійського турніру (1988), клубного чемпіонату світу (1991).
  • Найкращий волейболіст світу (1986, 1988).

У пляжному волейболі[ред. | ред. код]

  • Олімпійський чемпіон (1996) і переможець ще 147 міжнародних турнірів.
  • Володар індивідуальних призів AVP:
    • найцінніший гравець (1990, 1992, 1993, 1994, 1995, 1998),
    • спортсмен року (1995, 1997, 1998),
    • повернення року (1997),
    • кращий у захисті (2002),
    • кращий в атаці (1990, 1993, 1994).

У тренерській кар'єрі[ред. | ред. код]

На посаді головного тренера жіночої збірної США:

  • Бронзовий призер Олімпійських ігор (2016).
  • Чемпіон світу (2014).
  • Срібний (2019) і бронзовий (2015) призер Кубка світу.
  • Срібний (2013) і бронзовий (2017) призер Світового Кубка чемпіонів.
  • Переможець Гран-прі (2015), срібний призер Гран-прі (2016).
  • Переможець Ліги націй (2018, 2019).
  • Чемпіон NORCECA (2013, 2015).
  • Володар Панамериканського Кубка (2013).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Кирай и Торрес признаны лучшими волейболистами XX века (ru). «Спорт-Экспресс». 2000-12-13. Процитовано 2011-01-28. 
  3. а б в г Price, Shawn (2007-05-06). Digging life, on and off sand. The Orange County Register. Процитовано 2013-10-08. 
  4. а б Notable Alumni - Gold medalist Karch Kiraly leads Olympic volleyball team in Rio. UCLA Chemistry and Biochemistry. Процитовано 2017-03-21. 
  5. Tinley, Scott (2012-04-20). Legendary UCLA men's volleyball coach Al Scates shoots for 20th ring. Sports Illustrated. Процитовано 2017-03-21. 
  6. История команды UCLA Bruins. 1980-е годы (en). Uclabruins.com. Архів оригіналу за 2012-07-12. Процитовано 2011-01-28. 
  7. а б Witherspoon, Wendy (1993-03-06). Above the Rest: Karch Kiraly, Perhaps the Greatest Volleyball Player Ever, Returns to UCLA on Sunday to Have His Jersey Retired. Los Angeles Times. Процитовано 2017-03-21. 
  8. а б Anderson, Kelli (2007-09-25). Let Us Now Praise Karch Kiraly. Sports Illustrated. Процитовано 2017-03-21. 
  9. Профиль на сайте итальянской лиги (it). Legavolley.it. Архів оригіналу за 2012-07-12. Процитовано 2011-01-28. 
  10. а б в Линдер, 2016.
  11. Beach Volleyball Database. Процитовано 2017-03-21. 
  12. Moore, David Leon (2007-09-01). For volleyball legend Kiraly, one last day at the beach. USA Today. Процитовано 2017-03-21. 
  13. Легендарный Кирай поможет Маккатчену (ru). Волей Сервис. 2009-04-18. Процитовано 2011-01-28. 
  14. Karch Kiraly Named U.S. Women’s National Volleyball Team Head Coach (en). USA Volleyball. 2012-09-11. Архів оригіналу за 2012-10-26. Процитовано 2012-10-04. 
  15. Snyder, Charlie (2014-10-12). VICTORY! U.S. Women Win First World Championship. USA Volleyball. Процитовано 2017-03-21. 
  16. FIVB Press Release (2016-08-22). Questions asked and questions answered as curtain falls on Rio 2016. Rio 2016 Fédération Internationale de Volleyball. Процитовано 2017-03-21. 
  17. Frager, Ray (2008-07-16). Your NBC Olympics lineup. The Baltimore Sun. Процитовано 2017-03-21. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]