Карін Бальцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карін Бальцер
Karin Balzer
Карін Бальцер у 1963
Карін Бальцер у 1963
Загальна інформація
Громадянство Flag of East Germany.svg НДРНімеччина Німеччина
Народження 5 червня 1938(1938-06-05)
Магдебург, Провінція Бранденбург, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх
Смерть 17 грудня 2019(2019-12-17)[1] (81 рік)
Зріст 171 см
Вага 64 кг
Діти Falk Balzerd
Веб-сторінка karin-balzer.com
Спорт
Вид спорту легка атлетика
Дисципліна біг з бар'єрами, спринт
Команда SC Leipzigd
Нац. збірна German Olympic flag (1959-1968).svg Об'єднана німецька командаFlag of East Germany.svg НДР
Особисті рекорди 100 м: 11,8h
100 м з/б: 12,90; 12,6h
60 м з/б (i): 8,1h
CMNS: Карін Бальцер на Вікісховищі
Нагороди
Star of People's Friendship орден «За заслуги перед Вітчизною» в золоті
Олімпійські ігри
Золото 1964 Токіо 80 м з/б
Бронза 1972 Мюнхен 100 м з/б
Чемпіонати Європи
Срібло 1962 Белград 80 м з/б
Золото 1966 Будапешт 80 м з/б
Золото 1969 Афіни 100 м з/б
Золото 1971 Гельсінкі 100 м з/б
Срібло 1971 Гельсінкі 4×100 м
Чемпіонати Європи в приміщенні
Золото 1970 Відень 60 м з/б
Золото 1971 Софія 60 м з/б
Кубки Європи
Золото 1967 Київ 80 м з/б
Золото 1970 Будапешт 100 м з/б

Карін Бальцер (нім. Karin Balzer, дівоче прізвище — Ріхерт (нім. Richert), 5 червня 1938(19380605) — 17 грудня 2019) — німецька легкоатлетка, яка спеціалізувалась на бар'єрному бігу, чемпіонка та призерка Олімпійських ігор, багаторазова чемпіонка Європи, рекордсменка світу, учасниця чотирьох Олімпійських ігор (1960—1972).

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Перша Олімпіада у Римі для тоді 21-річної спортсменки пройшла не дуже вдало — вона зупинилась на півфінальній стадії змагань бігу на 80 метрів з бар'єрами.

Перший міжнародний успіх прийшов у 1962 у Белграді, коли Бальцер стала віце-чемпіонкою Європи.

Через два роки німкеня здобула в Токіо звання чемпіонки Олімпійських ігор.

В подальшому тричі (1966, 1969, 1971) здобувала звання чемпіонки Європи. Паралельно, регулярно вигравала континентальні першості (до 1970 — континентальні ігри) в приміщенні. Двічі (1967, 1970) перемагала в бар'рному спринті в межах розіграшів Кубку Європи.

На своїй третій Олімпіаді в Мехіко була п'ятою, а на останніх в кар'єрі, четвертих, Олімпійських іграх у 34 роки здобула «бронзу» в бігу на 100 метрів з бар'єрами.

Завершила спортивну кар'єру у 1973[2].

Впродовж кар'єри встановила 7 світових рекордів у бар'єрному спринті, включаючи перший офіційно ратифікований світовий рекорд з бігу на 100 метрів з бар'єрами (червень 1969), дистанції, що наприкінці 1960-х прийшла на заміну 80-метровій.

Паралельно із змаганнями у 1963—1970 здобувала кваліфікацію тренера з легкої атлетики[3].

Була достатньо різносторонньою атлеткою та встановлювала національні рекорди, крім бар'єрного спринту, також і у бігу на 200 метрів, естафетному бігу 4×100 метрів та багатоборстві[4].

Подальше життя[ред. | ред. код]

Упродовж 1973—1976 працювала тренером спортивного клубу в Лейпцизі. У 1976 отримала диплом вчителя фізичної культури.

У 1976 була куратором жіночої команди збірної НДР зі спринту та бар'єрного бігу. За свідченням спортсменки, того року керівництво федерації змушувало її погоджувати використання її підопічними стероїдів. Проте, Бальцер відмовилась, внаслідок чого, як «покарання», її тренувальна група в Лейпцизі була розформована. З-поміж інших, до цієї групи входила майбутня зірка бар'єрного спринту Східної Німеччини Керстін Кнабе[en] (віце-чемпіонка світу-1983). Після «непокори» була примусово переведена разом з чоловіком до Дрездена, де до 1987 працювала у різних закладах переважно вчителем фізичної культури.

У 1987 виявила бажання поновити тренерську кар'єру та задля цього переїхала з чоловіком до Карл-Маркс-Штадту. Проте, за свідченням Бальцер, система підготовки спортсменів найвищого рівня у тогочасній Східній Німеччині була нерозривно пов'язана з допінгом. Внаслідок цього, перспективних спортсменів доводили до певного рівня на тренуваннях їх наставники, після чого такі спортсмени переходили «під опіку» спортивного клубу та інших тренерів, в межах якого існувала система допінгової «підтримки», а кваліфікація супроводжуючого тренера мала другорядне значення. Маючи нульову толерантність до таких методів підготовки, Бальцер полишила роботу[3].

У 1990 отримала спеціальність в галузі соціальної педагогіки та читала лекції з цього предмету впродовж 1991—1997.

У 1998 поновила тренерську роботу разом з чоловіком. Серед їх накращих вихованців були молодший син Фальк, переможець Кубка світу (1998), бронзовий призер чемпіонату світу в приміщенні (1999), срібний призер чемпіонату Європи (1998)) та Анья Рюкер, віце-чемпіонка світу з бігу на 400 метрів (1999)[3].

Померла у віці 81 рік після нетривалої хвороби[2][4].

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1961 вийшла заміж за свого тренера Карла-Гайнца Бальцера (помер у 2007), колишнього стрибуна з жердиною.

У них народилось двоє синів. Старший син Андреас (1965—1972) загинув у 1972 внаслідок травм, отриманих в дорожньо-транспортній пригоді. Трагедія сталась, коли мати перебувала у Мюнхені та готувалась до стартів на своїй четвертій Оліміпіаді. Андреас помер за день до фіналу бігу на 100 метрів з бар'єрами, в якому Карін Більцер була третьою з особистим рекордом (12,90). Чоловік повідомив їй про смерть сина лише після фінального забігу[2].

Молодший син Фальк (нар. 1973), колишній легкоатлет, який спеціалізувався в бар'єрному бігу та тренувався у батьків.

Втеча з НДР[ред. | ред. код]

У липні 1958 20-річна Карін Ріхерт разом зі своїм тренером та майбутнім чоловіком Карлом-Гайнцем Бальцером втікла до Західної Німеччини. Причиною цьому став протест втікачів, викликаний рішенням федерації «перевести» Карін до спортивного клубу в Берліні та зобов'язати Бальцера сфокусуватись у подальшій тренерській діяльності на стрибках з жердиною (його спеціалізація як спортсмена), що практично позбавляло його можливості тренувати Карін. Карін була незадоволена тим, що таке рішення було прийняте без консультацій з нею самою, а Карл-Гайнц хотів поєднувати свою тренерську діяльність у стрибках з жердиною з тренуваннями Карін в бар'єрному спринті.

Проте, через погрози Штазі та побоювання щодо долі своїх родичів, майбутнє подружжя було змушено повернутись до НДР у вересні 1958[2].

Як покарання за втечу, Карін була відсторонена від змагань на 1 рік, а Карлу-Гайнцу Бальцеру було надовго заборонено супроводжувати підопічну на будь-яких стартах за межами НДР. Внаслідок цього, він не зміг бути свідком її перемоги на Олімпіаді в Токіо[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Olympic hurdling champion Karin Balzer has died aged 81
  2. а б в г 1964 Olympic 80m hurdles champion Balzer dies. Світова легка атлетика. Архів оригіналу за 18 грудень 2019. Процитовано 18 грудня 2019. 
  3. а б в Karin Balzer - Vita. karin-balzer.com. Архів оригіналу за 20 грудень 2019. Процитовано 20 грудня 2019. 
  4. а б 1964 Olympic champion Balzer dies at the age of 81. ЄАА. Архів оригіналу за 18 грудень 2019. Процитовано 18 грудня 2019. 
  5. Karin Balzer - Republikflucht 1958. karin-balzer.com. Архів оригіналу за 20 грудень 2019. Процитовано 20 грудня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Рекорди
Попередник:
НДР Гізела Біркемаєр (GDR)
Велика Британія Бетті Мур (GBR)
Рекордсменка світу з бігу на 80 метрів з бар'єрами
23 травня 1964 — 6 лютого 1965
Наступник:
Австралія Памела Кілборн (AUS)
Попередник:
відсутня
Рекордсменка світу з бігу на 100 метрів з бар'єрами
20 червня 1969 — 20 червня 1970
Наступник:
Польща Тереза Сукневич (POL)
Попередник:
Польща Тереза Сукневич (POL)
Китайський Тайбей Чен Чі (TPE)
Рекордсменка світу з бігу на 100 метрів з бар'єрами
26 липня 1970 — 15 червня 1972
Наступник:
НДР Аннелізе Ерхардт (GDR)