Карі (читець Корану)
Ка́рі (араб. قَارِئ — «читець», англ. qāri’) — людина, яка декламує Коран згідно з таджвідом, тобто особливими правилами[1].
Декламація Корану, кіраат, відігравала значну роль у ритуальній практиці вже з перших років виникнення мусульманської громади. Після смерті Мухаммеда мусульман не мав закінченої книги його одкровень, збереглися лише уривчасті записи, до того ж деякі віруючі (хафізи) пам'ятали значну частину одкровень напам'ять. Відсутність діакритичних знаків в арабському листі призводило до різночитань у одкровеннях, що призводило до розбіжностей серед перших мусульман. Це могло стати причиною серйозних політичних проблем, оскільки Коран грав основну роль регламентації життя мусульманської громади та всього Арабського халіфату. За часів правління халіфа Усмана (між 650 і 656 рр.) була спроба вироблення єдиного тексту Корану. Спеціальна група осіб, які професійно займалися запам'ятовуванням та декламацією Корану (курра', мн.ч. від кāри' ) зберігали в пам'яті текст одкровень Магомета[2].
З кінця VII до кінця IX століття велася робота щодо впровадження в «офіційний» текст Корану діакритичних знаків. Рукописи, що дійшли до наших днів, зберегли запропоновані варіанти розголосів. Великий внесок у створення однозначного розголосу Корану внесли Наср ібн Асім (пом. 707) і Яхья ібн Ямур (пом. 746). Одночасно з проблемою розголосу вирішувалася і проблема аналізу реальних розбіжностей у рукописах та складання склепінь кіраатів. Проблем читання Корану були присвячені роботи ранніх ісламських богословів. Так Ібн Абу Дауд (пом. 928) проаналізував ранні списки Корану і виділив ряд «неканонічних» варіантних кіраатів[3].
«Імам читців Багдада» Ібн Муджахид (859—936) у своєму творі «Кир'ат ас-саб'а» представив сім систем кіраату, що існували в Мецці, Медіні, Дамаску, Басрі та Куфі. Кожна з цих систем була дана в двох варіантах передачі (ривайа). Інші богослови говорили про 10 і 14 кіраатів. З кираатів, що увійшли в працю Ібн Муджахіда, в даний час практично зберігають значення тільки система куфійського карі Асіма (пом. 744) у передачі Хафса (пом. 805) і система мединського карі Нафі аль-Мадані (пом. 785). На кіраті Асіма засновано єгипетське видання Корану (1919, 1923, 1928 роки), яке завершило працю поколінь мусульманських вчених в ільм аль-кіраат і перевидається у всіх мусульманських країнах. Система Нафі зберігає популярність у Північній Африці[3].
| читачі | передавачі |
|---|---|
| Ібн Амір аль-Яхсубі (пом. 736) | Хішам ібн Аммар |
| Ібн Закван | |
| Ібн Касір аль-Маккі (пом. 737/738) | аль-Баззі |
| Канбуль | |
| Асим ібн Абу Наджуд (пом. 744/745) | Шу'ба ібн Айяш |
| Хафс аль-Куфі | |
| Абу Амр ібн аль-Аля (пом. 770) | ад-Дурі |
| ас-Сусі | |
| Хамза аз-Зайят (пом. 772/773) | Халаф аль-Баззар |
| Халлад ібн Халід | |
| Нафі аль-Мадані (пом. 785) | Варш аль-Місрі |
| Калун | |
| Абу-ль-Хасан аль-Кісай (пом. 804) | Абу аль-Харіс аль-Багдаді |
| ад-Дурі | |
| Абу Джафар аль-Мадані (пом. 747) | Іса ібн Вірдан |
| Ібн Джаммаз | |
| Якуб аль-Хадрамі (пом. 820/821) | Мухаммад Рувайс |
| Равх ібн Абд аль-Мумін | |
| Халяф аль-Багдаді (пом. 843/844) | Ісхак аль-Варрак |
| Ідріс аль-Хаддад | |
| Хасан аль-Басрі (пом. 728) | Абу Нуайм аль-Балхі |
| ад-Дурі | |
| Мухаммад ібн Мухайсін (пом. 740) | аль-Баззі |
| Ібн Шаннабуз | |
| Сулейман аль-Амаш (пом. 765) | аль-Хасан аль-Мутавві |
| аш-Шаннабузі | |
| Яхья аль-Язіді (пом. 817) | Сулейман аль-Хайят |
| Ахмад ібн Фарах |
Наука читання Корану здійснила відповідне мистецтво інтонування Корану за правилами таджвіда. Цей ритуальний спів дозволяв великим громадам мусульман щодо легко дотримуватися коранічних текстів. Релігійні діячі, які працюють у мечетях, досі завчають Коран, щоб допомогти віруючим у тлумаченні одкровень. У деяких арабських країнах професійні обов'язки з читання Корану на святах і службах у мечетях зазвичай покладаються на сліпих, які з дитинства навчаються кіраату, щоб прогодувати себе[4].
Сучасні декламатори Корану:
- Абдуль-Басіт Абдус-Самад
- Мішарі Рашид Аль-Афасі
- Ясір ад-Даусарі
- Мухаммад Аль-Міншаві
- Муаммар З. А.
- Ахмад ар-Рузейки
- Абдуррахман ас-Судейс
- Абу Бакр аш-Шатрі
- ↑ Leaman, Oliver. The Qur'an : an encyclopedia. — Routledge, 2008. — ISBN 9780415326391.
- ↑ Ислам: ЭС, 1991, с. 137.
- ↑ а б Ислам: ЭС, 1991, с. 138.
- ↑ qurrāʾ [Архівовано 2019-05-04 у Wayback Machine.] // Britannica.
- Ализаде А. А. Кыраа // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007. — ISBN 978-5-98443-025-8. (CC BY-SA 3.0)
- Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2.