Перейти до вмісту

Касьянов Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир Павлович Касьянов
Дата народження12 (25) липня 1883(1883-07-25)
Місце народженняОдеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті24 листопада 1960(1960-11-24) (77 років)
Місце смерті
ПохованняВостряковський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінорежисер, сценарист, актор
Кар'єра1905—1957
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
IMDbID 0441053 Редагувати інформацію у Вікіданих

Володи́мир Па́влович Касья́нов (12 (25) липня 1883, Одеса — 24 листопада 1960, Москва) — радянський кінорежисер, сценарист, актор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Одесі в сім'ї військового. Батько — потомок переселенців Нової Сербії, мати — з німецьких колоністів Ґрос-Лібенталь. Навчався музики у свого родича В. П. Нежданова, батька співачки А. В. Нежданової. Акторський шлях почав у Драматичному театрі Спільноти тверезості в Одесі. 1905 року прилучився до трупи П. М. Орленєва, з якою виступав у провінційних театрах Російської імперії, гастролював Європою та США.[1]

По поверненні став зніматися в кіно,[1] дебютував і як сценарист під псевдонімом Віллі Над.[2] 1911 року взявся до режисури.[3] У січні 1912 року вийшов його перший фільм за власним сценарієм — «Мороз по шкірі», у якому він також виконав головну роль.[1]

Діставши визнання завдяки фільмам «Сонька Золота ручка» і «Гумовий хлопчик», Касьянов заявив про «готовність конкурувати з італійцями» і зняв за своїм сценарієм фільм «Смерть богів» (інші назви — «Юліан Відступник», «Загибель богів»). Співпрацюючи з компаніями «Торговельний дім Дранкова», «Торговельний дім Харитонова», «Товариство „Кінотворчість“», «Товариство „Російське діло“», до подій 1917 року встиг поставити близько 25 кінокартин (багато за своїми сценаріями), зокрема один з перших післяреволюційних фільмів.

З ім'ям Касьянова пов'язані перші в Російській імперії спроби субтитрування фільмів.[1][4] Ще 1912 року він запропонував уводити титри не на окремих кадрах, що перебивають дію, а як підписи внизу кадру. Спроби субтитрування він продовжував до появлення звуку в кіно і навіть у пізніший час експериментував з динамічними рухомими титрами.[5]

Після Жовтневого перевороту взяв безпосередню участь у постановці агітаційних фільмів (зокрема «Підпілля» за сценарієм О. Серафимовича), а також кількох фільмів про Громадянську війну.[6]

Від 1938 до 1957 працював у Головкінопрокаті, брав участь в організації майстерні субтитрування фільмокопій.[6]

Помер 24 листопада 1960 року. Похований на Востряковському кладовищі.[7]

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Батько — Прокофій (Павло) Семенович (1851—1918).
  • Мати — Варвара Михайлівна Гейнріх (1859—1929).

Був двічі одружений.

  • Перша жінка — Анастасія Касьянова, емігрувала з СРСР.
  • Друга жінка — Дагмара Вікторівна Касьянова, при народженні Даґмар Вільгеміна Софія Шеблум (1897—1971; швед. Dagmar Vilhelmina Sofia Sjöblom).[8]

Винаходи

[ред. | ред. код]

Авторське свідоцтво № 96936, видане в лютому 1954 року (пріоритет від 25.12.1952) на винахід способу субтитрування фільмів одним рухомим рядком («рухомі субтитри»).[9][10]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1939: Знак «20 років Радянському кіно»;
  • 1950: Орден «Знак Пошани» (6 березня 1950) «за видатні заслуги в розвитку радянської кінематографії у зв'язку з 30-річчям».[11]

Оцінки творчості

[ред. | ред. код]

Як один з найкращих і типових для режисера Касьянова був оцінений фільм «Гумовий хлопчик». «Фільм дуже добре зустріли глядачі різного віку. Він став одним з перших дитячих художніх фільмів» — Р. Соболєв.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Короткий, 2009, с. 181.
  2. Разумний, 1975, с. 14.
  3. Соболєв, 1961, с. 123.
  4. а б Соболєв, 1961, с. 126.
  5. Соболєв, 1961, с. 127.
  6. а б Енциклопедичний словник, 1987, с. 175.
  7. Касьянов Владимир Павлович. Филологический некрополь (рос.). Процитовано 24 жовтня 2024.
  8. Dagmar Vilhelmina Sofia Sjöblom Kasyanova. My Heritage (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2023. Процитовано 11 травня 2023.
  9. Способ субтитрирования фильмов — SU 96936. База патентов СССР (рос.). Процитовано 24 жовтня 2024.
  10. Описание изобретения к авторскому свидетельству (рос.). Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  11. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 6 марта 1950 года «О награждении орденами и медалями работников кинематографии СССР» (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2021. Процитовано 26 березня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Короткий В. М. Операторы и режиссёры русского игрового кино. 1897—1921. — Москва : НИИ киноискусства, 2009. — С. 181—184.
  • Соболєв Р. П. Люди и фильмы русского дореволюционного кино. — Москва : Искусство, 1961. — С. 122—127.
  • Разумний А. Є. У истоков… Воспоминания кинорежиссёра. — Москва : Искусство, 1975. — 144 с. Архівовано з джерела 15 лютого 2021
  • Кино. Энциклопедический словарь / Гол. ред. С. І. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьєв, В. Є. Баскаков, І. В. Вайсфельд та ін. — Москва : Советская энциклопедия, 1987. — 640 с.