Касіян Сакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Касіян Сакович
1622 na herb VZ.jpg
Лицар із самопалом з «Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича Сагайдачного» (1622)
Народився 1578
Помер 1647
Краків, Річ Посполита
Громадянство
(підданство)
Польща
Діяльність поет
Alma mater Замойська академія
Мова творів польська
Конфесія православ'я

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Касіян Калі́кст Сако́вич гербу Корвін (бл. 1578 — 1647, Краків) — руський (український) шляхтич, церковний діяч і письменник-полеміст, ректор Київської братської школи у 1620—1624 роках. Представник боярського роду Саковичів.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство, юність, православний період життя[ред. | ред. код]

Народився близько 1578 року у священичій родині в Потеличі (Белзька земля; інша назва Подтеличі) неподалік Рави-Руської. Згідно з К. Несецьким, походив з литовського роду Саковичів гербу Корвін.

Навчався у Замойській академії, в Любліні, у Краківській Академії. Був домашнім виховником Адама Киселя. Видав друком працю «Проблеми або питання природи людини…», яку присвятив Лаврентію Древинському. Також до «Проблем…» додав «Передмови до актів весільних та погребових» (їх повторно виголосив у 1626 році у Ярославі).

У 1620 — 1624 роках, бувши ченцем, став ректором Київської Братської школи. У 1624 році на прохання Л. Древинського переїхав до Любліна, де протягом року був проповідником церкви місцевого православного братства.[1]

Унійний та католицький періоди[ред. | ред. код]

У Любліні в 1625 році став греко-католиком, як вдівець став монахом-василіянином. Ймовірною причиною цього були приязні стосунки з князем Олександром Заславським.[1] У 1626 році став архимандритом Хрестовоздвиженського монастиря у Дубному. У 1634 єпископ Єремія Почаповський позбавив його сану архимандрита.[2]

У 1640 (за даними Садка Баронча, склав повноваження на Луцькому синоді 1631 року) перейшов на латинський обряд за дозволом Папи Урбана VIII і вступив до ченців-авґустиніанів монастиря св. Катажини у Кракові. Потім вів мандрівне життя. Помер, за даними Стебельського, 1647 року в Кракові.[3]

13 вересня 1640 написав брошуру під назвою «Календар старий, в якому явні та очевидні помилки…», присвячену Данилу Єло-Малинському. Того ж року урочисто зачитав її у Вільно.

К. Сакович був обдарований визначним письменницьким хистом. Перший твір з філософської тематикою «Проблеми» видрукував польською мовою у Кракові 1620 року. 1622 року в Києві видав написані тодішньою книжною «руською» мовою «ВѢршѢ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного….» за зразками силабічної барокової поезії.

Брав участь в друкуванні «Апології» Мелетія Смотрицького (Львів, 1628); за це був відлучений від церкви на Київському православному соборі під час служби 14/24 серпня 1628 року всіма єпископами-учасниками[4]

З інших його творів найважливіші:

Писав здебільшого польською і давньоукраїнською мовами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Szegda M. Sakowicz (Isakowicz) Kalikst… — S. 343.
  2. Там само. — S. 344.
  3. Barącz S. Kassyan Sakowicz… — S. 3.
  4. Frick D. A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIX/3, zeszyt 162. — S. 361. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]