Катажина Коссаковська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Коссаковська
Katarzyna Kossakowska.PNG
Дідич Станіславова
1771 — 9 січня 1792
Попередник: Йосиф Потоцький
Наступник: Антоній Протазій Потоцький
 
Народження: 1716 або 30 квітня 1722(1722-04-30)
Тлумач, Королівство Галичини та Володимирії
Смерть: 21 березня 1803(1803-03-21)
Червоноград, Королівство Галичини та Володимирії
Країна: Річ Посполита
Релігія: Католицизм
Рід: Потоцькі
Батько: Єжи Потоцький

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Катажина Коссаковська з Потоцьких (пол. Katarzyna Kossakowska, 30 квітня 1722 — 21 березня 1803, Кристинопіль, нині Червоноград, Україна) — польська шляхтянка, політична діячка, власниця значних маєтків, зокрема, дідичка Станиславова. Дружина Станіслава Коссаковського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася, ймовірно,[1] 30 квітня 1722 року в м. Тлумачі[2] (нині Україна). Батько — Єжи Потоцький староста грабовецький, тлумацький. Мати — друга дружина батька Констанція Підбереська[1].

Її ненависть до короля Станіслава Августа Понятовського і князів Чорторийських у 1767 році кон'юнктурно збіглася з політичними інтересами російського двору. Хотіла, щоб королем став Францішек Салезій Потоцький. Російський діяч Рєпнін цінував її впливи в «домі» Потоцьких. Тісно контактувала з генералом Кречетніковим, сприяла налагодженню його контактів з Ф. С. Потоцьким. У листопаді 1767 року у Львові Кречетніков розробляли плани пошуку прихильників. Однак, не бачачи від цієї співпраці можливості відновлення давніх прав, а також скасування нових, ще мала надію на протекцію Катерини ІІ. 18 січня 1768 прибула до Варшави на сеймові наради, разом з Рєпніним підкупляла послів за 20—50 дукатів, частково платячи з власної кишені, унеможливила участь в нарадах 16 лютого посла Подільського воєводства А. Ф. Лося[3].

6 серпня 1773 року у своїй резиденції у Станиславові, яка стала постійною після повернення з Варшави, приймала імператора Йозефа ІІ. Займалася своїми маєтностями, спадком брата Евстахія. У 1774 та 1777 роках їздила Відня, де між іншим мала аудієнцію в імператриці Марії Терезії, була нагороджена орденом Хреста зірчастого. Канцлер В. Каунітц «засипа́в» її ґречністю, тому мала намір залишитися проживати у Відні. Наприкінці 1777 року отримала сповіщення канцелярії про надання їй та ще 12-ти представникам роду Потоцьких графських титулів. Близько 1778 у неї вперше виникло незадоволення політикою австрійців, зокрема, через податкову політику та можливість утрати маєтностей. Займалася підготовкою Станиславова до планованого приїзду Йозефа ІІ у червні 1783 року, який не відвідав місто, а перебував у Львові, де мала дві аудієнції, також пізніше у Відні 13 червня 1784. У серпні 1784 через конфлікт з окружним староством (Kreisamt) вирішила перебратися до Львова, куди переїхала, найправдоподібніше, 1785 року і мешкала в палаці унійних єпископів при соборі святого Юра у Львові[4].

Завівтарну композицію «Проповідь Христа» М. Смуглевича привезли з Вільнюса до Собору святого Юра за її сприяння[5]. У 1786 р. на ліцитації придбала маєток у містечку Бариш за 176000 золотом[6]. Авторка багатьох ущипливих висловлювань в бік австрійської влади[7]. Була опікункою Францішека Пйотра Потоцького[8].

Галицьке староство, яке посідала, відступила Юзефові Макарієві Потоцькому. Хотіла також позбутись дожиттєвих маєтностей при умові повернення їй сум та сплачених нею боргів, однак спадкоємці чоловіка на це не погодилися[4]. За інформацією преси, за заслуги записала Т. Костюшкові правом доживоття село з доходом 20000[9].

Допомагала родичам учасників повстання Костюшка.

Залишила величезну кореспонденцію, не опрацьовану до 1969 року.

Померла 21 березня 1803 року в м. Кристинопіль (нині Червоноград Львівської області), розбита паралічем, на руках екс-маршалка Іґнація Романа Потоцького[10].

Якось військовий комендант попросив Коссаковську видати трохи деревини на будівнитцво шибениці. Вона призначалась австрійському солдату місцевого гарнізону, який щось поцупив. Але Катажина відмовила: «Знаю та поважаю життя жовнірів, тому не маю дерева на шибеницю солдату». І тут же внесла контрпропозицію: «А ось якби вішали старосту, то не пожалкувала б і цілого лісу!».

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік — Станіслав Коссаковський. Шлюб уклали 24 травня 1744 року[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803)… — S. 255.
  2. Katarzyna Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 11.434.846).
  3. Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803)… — S. 256.
  4. а б Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803)… — S. 257.
  5. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 148. (пол.)
  6. Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803)… — S. 257.
  7. Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика. — С. 111.
  8. Czeppe M. Potocki Franciszek Piotr h. Pilawa (1745—1829) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 127—128. (пол.)
  9. Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803)… — S. 258.
  10. Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803)… — S. 259.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Krakowski B. Kossakowska Katarzyna z Potockich (1722—1803) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. ХIV/2, zeszyt 61. — 161—320 s. — S. 255—260. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]