Каталей Василь Васильович
| Василь Васильович Каталей | |
|---|---|
 | |
| Народження |
5 лютого 1816 року Плоске, Ніжинського повіту |
| Смерть |
21 грудня 1877 Болгарія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Приналежність | Російська імператорська армія |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Ніжинська гімназія вищих наук |
| Звання |
 Генерал-лейтенант |
| Командування | Дніпровський 46-й піхотний полкd |
| Війни / битви | Російсько-турецька війна (1877—1878) |
| Нагороди |
   |
Василь Васильович Каталей (1816-1877) — російський генерал, учасник російсько-турецької війни 1877—1878 рр.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з обер-офіцерських дітей, народився в 1816 р. Виховувався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька. 1836 року вступив до Якутського піхотного полку на військову службу, проведений в прапорщики 26 червня 1838 року. 1860 року проведений в полковники і призначений командиром Дніпровського піхотного полку. Потім командував полками: Кексгольмського гренадерський Імператора Австрійського і Лейб-гвардії Литовським.
1864 року Василь Каталей підвищений до генерал-майора, 30 серпня 1869 року зарахований до Свити його величності і призначений виконуючим обов'язки начальника місцевих військ Казанського військового округу, а 1872 року переміщений на таку ж посаду до Петербурзького військового округу. 13 травня 1873 року Василь Каталей підвищений в генерал-лейтенанти[1].
з квітня 1875 числився членом Головного комітету з улаштування та утворення військ.
При сформування наприкінці 1876 р. діючий армії призначений начальником її військових сполучень, а в березні наступного року переміщений на посаду начальника 3-ї гвардійської піхотної дивізії, на чолі якої взяв участь в облозі Плевни і відбитті прориву з неї турків 28 листопада. При переслідуванні турків, що відступали від Араб-Конакова, Шандорніка і Ташкісена, слідуючи 21 грудня 1877 року верхи зі своїм штабом на чолі роти, яка йшла в авангарді, Каталей поблизу села Марківці потрапив під обстріл рушничним вогнем з дистанції 700 кроків і був убитий на місці. Разом з ним був убитий і їхав поруч командир бригади генерал-майор Філософів[2][3].
Похований у родовому маєтку у селі Плоске Ніжинського повіту[4].
Василю Каталею належить ряд статей в «Військовому збірнику» і «Руському інваліду» з питань освіти і виховання військ.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Нагороджений російськими орденами:[5]
- Св. Анни 1-й и 2-й ст. з короною,
- Св. Станіслава 1-й ст. и 2-й ст. з короною,
- Св. Володимира 3-й ст.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Гвардійський російський пам'ятник побудований 1885 року на добровільні пожертвування військовослужбовців третьої гвардійської піхотної дивізії. У Софії став відомий як «Пам'ятник російських генералів». 1942 року він був зруйнований, за наказом фашистського болгарського офіцера. 1978 року пам'ятник був повністю відновлений.
Після усунення від влади Болгарської комуністичної партії в 1989 жодна державна інстанція за монументом не доглядала. Були вкрадені частини металевих виробів, облицювання та інші. 2007-2008 років пам'ятник був повністю відреставрований. Необхідні кошти були надані Асоціацією болгарських медій у світі, Національним рухом «Руссофіли», Російський фонд для світу — Москви, «Руснефтехім Болканс» АД, сем. Мелік-Пашаєва і Стефан Шарлопов. Урочисте відкриття відбулося 19 лютого 2008 р.[6][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Милорадович Г. А. Список лиц свиты их величеств с царствования императора Петра I по 1886 год. СПб., 1886.
- ↑ Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 1.
- ↑ Освободителната война 1877—1878, ДИ «П.Берон», София, 1986, с. 28, 126, 143—144
- ↑ Каталей Василий Васильевич
- ↑ Каталей Василий Васильевич (російською) . Министерство обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 25 січня 2013.
- ↑ Преди — сега: паметникът на руските генерали Василий Каталей и Дмитрий Философов. Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 29 листопада 2011.
- ↑ София. Паметник на ген. Василий Каталей и ген. Дмитрий Философов. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Послужні списки за 1872 в архиві Голавного Штабу св. № 433; генеральські списки з 1863 г., книга 4, ч. 3, стр. 1853; стаття Енкеля в "Военном Сборнике", 1880, №№ 10, 11 і 1881, №№ 1—7.