Катаріна Барлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катаріна Барлі
нім. Katarina Barley
Katarina Barley-4934.jpg
 
Партія: Соціал-демократична партія Німеччини
Освіта: Марбурзький університет, Університет Париж XI і Вестфальський університет імені Вільгельма
Науковий ступінь: доктор праваd[1] (1998)
Народження: 19 листопада 1968(1968-11-19)[1][2] (50 років)
Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1]
Громадянство: Німеччина
Автограф: Katarina Barley signature.png

Медіафайли у Вікісховищі?

Катарі́на Ба́рлі (нім. Katarina Barley, транск. [ˈbɑːli]; 19 листопада 1968, Кельн) — німецько-британська[3] юристка і політикиня, з 2013 по 2019 роки — членкиня Бундестагу. З 2 липня 2019 року Барлі — депутатка Європейського парламенту дев'ятого скликання, 3 липня 2019 року обрана заступницею голови Європейського парламенту.

До того Барлі обіймала посаду міністерки у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді (червень 2017—березень 2018), міністерки праці та соціальних питань у третьому уряді Анґели Меркель (вересень 2017—березень 2018) та міністерки юстиції та прав захисту споживачів у четвертому уряді Анґели Меркель (березень 2018—червень 2019).

Походження, навчання та кар'єра[ред. | ред. код]

Барлі — дочка британського редактора «Німецької хвилі» (Deutsche Welle) та німецької лікарки[4] — закінчила гімназію в Роденкірхені у Кельні. Після успішної здачі іспитів вступила до Марбурзького університету та продовжила навчання по обміну в університеті Париж XI, де у 1990 році отримала диплом з французького права — Diplôme de droit français.[5] Після першого державного іспиту в 1993 році Барлі розпочала роботу над докторською дисертацією з професором Бодо П'єрот у Мюнстерському університеті, яку вона закінчила у 1998 році.

Після другого державного іспиту в 1998 році Барлі спочатку працювала адвокаткою у великій гамбурзькій юридичній фірмі з медичного права, після чого вона змінила роботу і почала працювати науковою співробітницею в ландтазі землі Рейнланд-Пфальц. Опісля Барлі працювала науковою співробітницею Федерального конституційного суду з Ренатою Єґер, пізніше — суддею в земельному суді Тріра, а також в участковому суді Віттліха. З 2008 року до виборів у Бундестаг Барлі працювала референткою в земельному Міністерстві юстиції та захисту прав споживачів у Майнці, співпрацюючи з такими міністрами як Гайнцом Ґеорґом Бамберґером та Йохеном Гартлоффом.[6] З 2010 року Барлі є членкинею земельної консультативної ради державних службовців у профспілці ver.di.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Барлі розлучена, має двох синів.[7] Проживає разом з Марком ван ден Берґом.[8]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 1994 році у 26-річному віці Катаріна Барлі стала членкинею Соціал-демократичної партії Німеччини (СДП). З 2005 по 2016 роки вона належала до регіональної ради правління СДП району Трір-Саарбург, а з 2010 року стала головою ради правління. З 2017 року Барлі — членкиня федеральної ради правління СДП.[9]

На початку листопада 2015 року колишній голова ради правління СДП — Зіґмар Ґабрієль — запропонував кандидатуру Барлі на посаду генеральної секретарки СДП.[10] 11 грудня 2015 року на партійному з'їзді СДП Барлі отримала 93 % голосів делегатів з'їзду[11] та стала наступницею Ясмін Фагімі. У квітні 2016 року Барлі запропонувала кандидатуру Юліане Зайферт з державної канцелярії землі Рейнланд-Пфальц на вільну посаду управительки СДП, що пустувала з 2012 року.[12] З 2016 року Барлі є федеральною представницею у раді другого державного телеканалу — ZDF.[13]

Депутатка у Бундестазі (2013—2019)[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2013 року Барлі балотувалася в одномандатному виборчому 204-му окрузі (Трір) та отримала 31,1 % голосів.[14] Вона пройшла до Бундестагу, будучи 7-ю у списках СДП.[15]

У фракції СДП Барлі належала до парламентських лівих.[16]

На парламентських виборах 24 вересня 2017 року Барлі програла вибори в одномандатному 203-му окрузі (Трір), отримавши 33,7 % голосів; перемогу здобув кандидат від ХДС Андреас Штейер, набравши 37,9 % голосів виборців.[17] Утім, Катаріна Барлі пройшла в Бундестаг, зайнявши 3-є місцем у партійному списку в районі Трір-Саарбург.

Після виборів до Європейського парламенту у 2019 році Барлі повідомила президенту Німеччини про зречення свого мандату депутатки Бундестагу, який завершився 1 липня 2019 року.[18] Її наступницею стала Ізабель Макензен.[19]

Міністерка у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді (2017—2018)[ред. | ред. код]

2 червня 2017 року Катаріна Барлі була призначена міністеркою у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді у третьому уряді Анґели Меркель та передала свій пост генеральної секретарики СДП.[20] Вона стала наступницею Мануели Швезіг, яка заступила на пост міністр-президента землі Мекленбург-Передня Померанія після відставки Ервіна Зеллерінґа.[21] Барлі виконувала міністерські обов'язки до присяги нового четвертого уряду Анґели Меркель 14 березня 2018 року.[22][23]

28 вересня 2017 року президент Німеччини Штайнмайєр звільнив з посади міністерку праці та соціальних питань Андреа Налес за її проханням, так як вона була обрана лідеркою фракції СДП у Бундестазі. Глава уряду Ангела Меркель попросила Катаріну Барлі прийняти другий міністерський портфель на додаток до вже наявного.[24]

Міністерка юстиції та прав захисту споживачів (2018—2019)[ред. | ред. код]

14 березня 2018 року Федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр призначив Катаріну Барлі на посаду міністра юстиції та прав захисту споживачів Німеччини у четвертому уряді Анґели Меркель.[25]

Катаріна Барлі, 2019 рік

17 жовтня 2018 року президія СДП разом з Удо Булльманном одноголосно номінувала Катаріну Барлі головною кандидаткою на вибори до Європейського парламенту,[26] куди вона була обрана у 2019 році. Ще до виборів Барлі повідомила, що залишає свій міністерський пост, незважаючи на майбутні результати. 27 червня 2019 року вона була звільнена з посади міністра юстиції та прав захисту споживачів, її наступницею стала Крістіне Ламбрехт.

Депутатка в Європейському парламенті (з 2019)[ред. | ред. код]

2 липня 2019 Барлі отримала мандат Європейського парламенту дев'ятого скликання, 3 липня 2019 року вона була обрана заступницею голови Європейського парламенту.[27] Барлі належить до постійного складу комітету з громадських прав, юстиції та внутрішніх справ, а також бере участь у комітеті з закордонних справ.[28]

Переконання[ред. | ред. код]

У лютому 2017 року Катаріна Барлі опублікувала у виданні «The European» статтю під назвою «Europa ist unsere Zukunft» («Європа — наше майбутнє»), в якій, пояснюючи особисте ставлення до цієї теми, торкнулася історії своєї родини. За словами Барлі, її батько народився в Лінкольнширі в 1935 році і в дитинстві любив спостерігати за бомбардувальниками, які злітали з побудованого неподалік аеродрому. Можливо, він бачив і літаки, які вирушали на бомбардування Дрездена в 1945 році, в ході якого ледь не загинула родина її матері, і Барлі згадала про це, як одну з головних причин своєї прихильності ідеалам єдиної та мирної Європи.[29]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/B/barley_katarina/258248
  2. basic data about the members of the Bundestag
  3. Gaugele, Jochen; Kerl, Christian; Quoos, Jörg (2016-06-25). EU-REFERENDUM: Barley zum Brexit: „Jetzt ist nichts mehr wie vorher“. www.morgenpost.de (de-DE). Berliner Morgenpost. Процитовано 2019-07-18. 
  4. Katarina Barley - Munzinger Biographie. www.munzinger.de. Процитовано 2019-07-18. 
  5. Person | Katarina Barley (de-DE). Процитовано 2019-07-18. 
  6. Katarina Barley (de). RTL. Процитовано 2018-11-03. 
  7. Sturm, Daniel Friedrich (2016-02-16). Katarina Barley: Was Gabriels neue SPD-Generalin vorhat. Die Welt (de). Процитовано 2019-07-18. 
  8. Fritzen, Marek. Bundesjustizministerin und der Profi-Basketballtrainer sind verbandelt: Love, Love, Love: Was Katarina Barley und Marco van den Berg verbindet. Volksfreund (de). Процитовано 2019-07-18. 
  9. Dr. Katarina Barley. Sozialdemokratische Partei Deutschlands (SPD) (de). Процитовано 2019-07-18. 
  10. Gabriels Kandidatin: Katarina Barley soll neue SPD-Generalsekretärin werden. Spiegel Online (de). 2015-11-01. Процитовано 2019-07-18. 
  11. Berlin, Christoph Hickmann (2015). Die Frau, die Gabriel mäßigen soll. sueddeutsche.de (de). ISSN 0174-4917. Процитовано 2019-07-18. 
  12. Doering, Kai (2016-04-22). Juliane Seifert wird SPD-Bundesgeschäftsführerin. vorwärts (de). vorwärts. Процитовано 2019-07-18. 
  13. Gäbler, Bernd (2016-07-08). ZDF: Einflussnahme durch die Hintertür. Die Zeit (de-DE). ISSN 0044-2070. Процитовано 2019-07-18. 
  14. Stadt Trier. www.trier.de (de). Процитовано 2019-07-18. 
  15. Der Bundeswahlleiter. web.archive.org (de). 2015-10-16. Процитовано 2019-07-18. 
  16. Parlamentarische Linke - Unsere Mitglieder. Parlamentarische Linke (de-DE). Процитовано 2019-07-18. 
  17. Ergebnisse Trier - Der Bundeswahlleiter. www.bundeswahlleiter.de (de). Процитовано 2019-07-18. 
  18. Katarina Barley. www.facebook.com (de). Процитовано 2019-07-18. 
  19. Kreilinger, Wolfgang. Niederkirchen: Isabel Mackensen auf dem Weg nach Berlin. www.rheinpfalz.de (de). Die Rheinpfalz. Процитовано 2019-07-18. 
  20. Barley als Bundesfamilienministerin vereidigt. Pfalz-Express (de-DE). 2017-06-02. Процитовано 2019-07-18. 
  21. Sellerings Rücktritt löst Personalrochade bei der SPD aus | DW | 30.05.2017. DW.COM (de-DE). Deutsche Welle. Процитовано 2019-07-18. [недоступне посилання з жовтня 2019]
  22. Wechsel an SPD-Fraktionsspitze: Barley soll Arbeitsministerium von Nahles mit übernehmen. RP ONLINE (de). Процитовано 2019-07-18. 
  23. Katarina Barley. Startseite (de). Архів оригіналу за 2019-02-07. Процитовано 2019-07-18. 
  24. Dr. Katarina Barley leitet vorübergehend das BMAS (de). Bundesministerium für Arbeit und Soziales. 2017-10-02. Процитовано 2018-11-03. 
  25. Große Koalition: Das neue Kabinett auf einen Blick. Spiegel Online (de). 2018-03-14. Процитовано 2019-07-18. 
  26. tagesschau.de. SPD nominiert Barley als Kandidatin für Europawahl. tagesschau.de (de). Процитовано 2019-07-18. 
  27. Europäische Union: Drei Deutsche werden Vizepräsidentinnen im EU-Parlament. Die Zeit (de-DE). 2019-07-03. ISSN 0044-2070. Процитовано 2019-07-18. 
  28. Home | Katarina BARLEY | Abgeordnete | Europäisches Parlament. www.europarl.europa.eu (de). Процитовано 2019-07-18. 
  29. Katarina Barley (2017-02-17). Europa ist unsere Zukunft (de). The European. Процитовано 2018-11-04. 

Посилання[ред. | ред. код]