Катаріна Фростенсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катаріна Фростенсон
Katarina Frostenson
Katarina Frostenson fra Sverige, nomineret til Nordisk Rads litteraturpris 2012 til litteraturarrangement hos Kulturkontakt Nord i Finland (2).jpg
Катаріна Фростенсон. 2012 рік.
Народилася 5 березня 1953(1953-03-05) (65 років)
Стокгольм
Громадянство Швеція Швеція
Діяльність поет, драматург, перекладач, есеїст
Сфера роботи поезія
Мова творів французька, шведська[1]
Роки активності з 1978
Членство Шведська академія
У шлюбі з Jean-Claude Arnault[d]
Нагороди Премія Бельман (1994). Премія Шведського радіо за лірику (1996). Кавалер ордена Почесного легіону (2003).

Катаріна Фростенсон (швед. Katarina Frostenson, 5 березня 1953, Стокгольм) — шведська поетеса, прозаїк, драматург, перекладач.

Біографія[ред. | ред. код]

Небога відомого священика та письменника Андерса Фростенсона. Вивчала літературу, театр і кіно в Стокгольмському університеті. 1978 року дебютувала збіркою віршів. Перекладала твори Батая, Дюрас, Еманюеля Бова. Декілька книг випустила у співавторстві з чоловіком, фотографом Жаном-Клодом Арно (нар. 1946).

Скандал 2018 року[ред. | ред. код]

Шведська академія заявила, що у 2018 році вона не оголошуватиме лауреата Нобелівської премії з літератури — вперше за 75 років. Причиною цьому стали корупційні скандали і звинувачення у сексуальних домаганнях щодо чоловіка Катаріна Фростенсон — Жана-Клода Арно. З Нобелівського фонду незаконно давали гроші на його проекти. Також Арно звинуватили у сексуальних домаганнях декілька жінок. Ці звинувачення призвели до серйозної кризи у Шведській академії, внаслідок чого з її складу вийшли керівник, чотири інших члени, а також сама пані Фростенсон[2][3].

Твори[ред. | ред. код]

  • I mellan / Між (1978)
  • Rena land / Чистий край (1980)
  • Den andra / Інший (1982)
  • I det gula / У жовтому (1985)
  • Samtalet / Розмова (1987)
  • Stränderna / Узбережжя (1989)
  • Överblivet / Залишок (1989)
  • 4 monodramer/ 4 монодрами (1990)
  • Moira / Мойра (1990)
  • Joner / Іони (1991)
  • Berättelser från dom/ Розповіді з їхньої країни (1992, новели)
  • 3 × Katarina Frostenson / Тричі Катаріна Фростенсон (1992)
  • Tankarna/ Думки (1994)
  • 2 Skådespel: Traum; Sal P / Сон. Зал П (1996, драми)
  • Vägen till öarna / Шлях до островів (1996)
  • Staden — en opera/ Місто (1998, оперне лібрето, музика Свена-Давида Сандстрема[en])
  • Korallen / Корал (1999)
  • Kristallvägen / Кришталева дорога (2000, драми)
  • Skallarna / Черепи (2001, есе, у співавторстві з А. Фіоретосом)
  • Endura (2002)
  • Karkas / Каркас (2004)
  • Ordet / Слово (2006)
  • Tal och Regn / Мова і дощ (2008)

Визнання[ред. | ред. код]

Член Шведської академії (1992). Премія Бельман (1994). Премія Шведського радіо за лірику (1996). Кавалер ордена Почесного легіону (2003). Медаль Litteris et Artibus (2007).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Franzén C. F ör en litteraturens etik: en studie i Birgitta Trotzigs och Katarina Frostensons författarskap. Stockholm; Stehag: Brutus Östlings Bokförlag Symposion, 2007

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник:
Артур Лундквіст
Шведська академія,
Крісло № 18

З 1992
Наступник:
'